Постанова № 73141899, 30.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2158/17 22-ц/774/308/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 215/2158/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі ПрАТ «ПівнГЗК») і просив стягнути на свою користь, у зв'язку з ушкодженням здоров'я,85000 грн. з ПрАТ «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він протягом 31 року працював на підприємстві відповідача - ПрАТ «Північний ГЗК» на різних посадах.

Рішенням лікувально-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного ікувально-профілактичного закладу, протокол № 182 йому були встановлені професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальних вібрацій, церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром з розсіяною вогнищевою симптоматикою і вестибулярною дисфукцією у поєднанні з полірадикулонейропатією попереково-крижовою та шийною, з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим і м'язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу, ПФ другого ст., деформуючого артрозу та періатрозу ліктьових суглобів, ПФ першого ст. та колінних суглобів, ПФ другого ст. Т75.2; Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А»; Легенева недостатність першого-другого ступеню J44.

09.03.2017року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, відповідно до якого, причиною отримання профзахворювань позивача є робота позивача в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які сталися з вини роботодавця.

25.04.2017 р. висновком МСЕК позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65 % та позивача визнано інвалідом 3 групи з наступним переоглядом 01.04.2018 р.

Позивач не може вести звичайний спосіб життя, змушений постійно лікуватися, приймати ліки у великій кількості, він переносить фізичні та моральні страждання, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі вищенаведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 21 000 грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб, та на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховано вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ПрАТ «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого ОСОБА_1, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ПрАТ «Північний ГЗК».

Крім того, на думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, є завищеним та при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано того, що підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «ПівнГЗК» - Курочкіну І.С., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника позивача, підтримала доводи апеляційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» та просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ «Північний ГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час перебування в трудових відносинах з відповідачем позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання, а саме: периферичний ангіодистонічний синдром з розсіяною вогнищевою симптоматикою і вестибулярною дисфукцією у поєднанні з полірадикулонейропатією попереково-крижовою та шийною, з вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим і м'язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу, ПФ другого ст., деформуючого артрозу та періатрозу ліктьових суглобів, ПФ першого ст. та колінних суглобів, ПФ другого ст. Т75.2; Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А»; Легенева недостатність першого-другого ступеню J44.

25.04.2017 року позивачу первинно висновком МСЕК було встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою чергового переогляду 01.04.2018 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 березня 2017 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача стала робота в умовах перевищення гранично допустимих рівнів небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, зокрема підвищення параметрів виробничої загальної вібрації та аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі виробничої зони.

Згідно висновку МСЕК від 25.04.2017 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% та третю групу інвалідності.

Як убачається з Акту розслідування професійного захворювання від 09 березня 2017 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як вбачається з п. 19 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 09 березня 2017 року, враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_3ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.

Проте, з урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 березня 2017 року (а.с.11-14), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, виходячи з характеру захворювань позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, він звільнився з роботи, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає на біль і обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта, плечових і колінних суглобах, турбує оніміння кінцівок, утруднення ходи, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального положення ПрАТ «ПівнГЗК» колегією суддів до уваги не беруться, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з фінансової можливості роботодавця здійснити таке відшкодування.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманного професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає на біль, що порушує його нормальні життєві зв'язки, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення первинно 65% втрати професійної працездатності, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 21000 гривень до 40000 гривень.

За таких обставин, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без задоволення, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 21000 грн. до 40000 (сорок тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: