Рішення № 73140330, 03.04.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7810/17

Провадження № 2/204/387/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа – Чечелівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа – Чечелівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14.03.2016 було вчинено виконавчий напис № 5953 про стягнення на користь кредитора ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» як правонаступника ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» по кредитному договору № 85029525134 від 15.04.2014 року, з боржника ОСОБА_2 заборгованості за період 25.03.2015-25.01.2016 у розмірі 25 853,96 грн., з яких 10 036,20 грн. заборгованість за кредитом, 1,77 грн. заборгованість за процентами, 2 408,76 грн. комісії, 12 366,83 грн. пені, 40,00 грн. штрафу, 1 000,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису. 07.07.2016 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження № 51589036, яке на теперішній час перебуває у провадженні Чечелівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (державний виконавець Козлицька О.М.). Про існування вказаного боргу, про вчинення оскаржуваного виконавчого напису і про відкриття виконавчого провадження позивачу стало відомо лише 28.11.2017 після того, як відповідні документи надійшли до Держпродспоживслужби, де позивач працює. Вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 від 14.03.2016 № 5953 повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав. Так, підстав заборгованості, яка пропонувалась до стягнення за спірним виконавчим написом, не існувало. Жодних договорів, в тому числі і кредитних, з ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» вона не укладала. Крім того, даний напис з 22.02.2017 року не підлягав виконанню, оскільки кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, вже не входять до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.0.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною з моменту її прийняття Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, якою був доповнений перелік документів, на підставі яких може бути виданий виконавчий напис нотаріуса, а саме – документів, що випливають з кредитних правовідносин. Також, за припущення, що існував кредитний договір, на який є посилання в оскаржуваному написі нотаріуса, неможливо вважати вказану заборгованість безспірною. Також, при вчиненні виконавчого напису не враховувалась спеціальна позовна давність, встановлена ст. 258 ЦК України в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Напис вчинено на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» як правонаступника ПАТ «ОСОБА_6 Капітал», однак при цьому не вказано підстав правонаступництва. Крім того, запис про припинення ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» у ЄДР датований 19.07.2016 року. Якщо правонаступництво відбулося внаслідок припинення юридичної особи, то таке правонаступництво могло мати місце не раніше 19.07.2016 року, тоді як виконавчий напис нотаріус вчинив 14.03.2016 року. У зв’язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 14.03.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 5953, про стягнення на користь кредитора ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» як правонаступника ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» по кредитному договору № 85029525134 від 15.04.2014 року, з боржника ОСОБА_2 заборгованості за період 25.03.2015-25.01.2016 у розмірі 25 853,96 грн., з яких 10 036,20 грн. заборгованість за кредитом, 1,77 грн. заборгованість за процентами, 2 408,76 грн. комісії, 12 366,83 грн. пені, 40,00 грн. штрафу, 1 000,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

01 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - ОСОБА_1 на адресу суду було надано відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, оскільки вказана заява є необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне. Заява ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про вчинення виконавчого напису повністю відповідала вимогам п.2.1.Глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та містила: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дату і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Безспірність заборгованості підтверджують документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі № 85029525134 від 15.04.2014 року Банком були надані всі документи, передбачені законодавством. Звертає увагу на те, що чинним законодавством України, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №117 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі (при стягненні заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин) не передбачено подання будь-яких вимог про усунення порушень основного зобов’язання, а тому твердження позивача про те, що ОСОБА_6 повинен був надіслати таку вимогу суперечать вимогам чинного законодавства України. Строк платежу по кредитному договору настав та позивачем було допущено прострочення платежів. В порушення вимог кредитного договору позивач не здійснював погашення чергових платежів, тому і виникла прострочена заборгованість. При цьому, до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов’язань, з дати настання строку виконання зобов’язань та зверненням стягнення позивачем не було ліквідовано допущені порушення. Стягнення заборгованості проводилось за період з 25.03.2015 року по 28.01.2016 року, а тому твердження позивача про неіснування або припущення існування кредитного договору, відсутність заборгованості перед відповідачем не підтверджується жодним доказом. Кредитний договір підписаний власноручно та в подальшому не оскаржувався позивачем. При укладенні кредитного договору сторонами було виконано всі вимоги ЦК України щодо даного правочину. Позивач також не навів жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості згідно виконавчого напису, а відтак не має підстав вважати, що Банком не була підтверджена безспірність вимог. Отже, при вчиненні вказаного виконавчого напису було в повному обсязі дотримано вимоги ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та правомірно було звернуто нотаріусом стягнення на користь Банку заборгованості, що виникла по Кредитному договору № 85029525134 від 15.04.2014 року. Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5» є правонаступником всіх прав та зобов’язань ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_7 Капітал», згідно договору про приєднання, затвердженого загальними зборами акціонерами ПАТ «ПУМБ» (протокол №67 від 27.10.2014 року), про що всі клієнти/боржники були повідомлені різними загальновідомими засобами інформації. У зв’язку з викладеним просить відмовити позивачу у задоволенні даної позовної заяви в повному обсязі.

20 лютого 2018 року представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 на адресу суду було надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що виконавчий напис нотаріуса оспорюється через відсутність заборгованості перед банком, оскільки відповідний кредитний договір просто не існував. Позивач не укладала з ПАТ «ОСОБА_6 Капітал», правонаступником якого став ПАТ «ПУМБ», кредитний договір; ні позивач, ні ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» не виконували на користь один одного жодних кредитних зобов'язань. Разом з тим, хоча кредитний договір і є консенсуальним, але для виникнення на підставі такого договору обов'язку позичальника повернути кредитні кошти (тіло кредиту) повинно передувати виконання банком (кредитодавцем) зобов’язання надати такі кредитні кошти позичальникові у спосіб, визначений умовами укладеного договору. Таким чином, для перевірки заперечення позивача щодо укладення кредитного договору необхідно встановити чи надавав банк й відповідно чи отримувала позивач кредитні кошти за таким договором, встановити чи здійснювала позивач погашення кредиту (оплату за кредитним договором). Виконавчий напис нотаріуса може бути тільки похідним, вторинним по відношенню до виникнення зобов’язання, за яким утворилась заборгованість, а тому відсутність такого зобов’язання виключає правомірність вчинення відповідного напису. Дане твердження узгоджується й з положеннями ст. 18 ЦК України, в якій виконавчий напис визначається як спосіб захисту цивільних прав, що зумовлює правомірність його застосування тільки у випадку існування порушеного права, яке потребує захисту. Саме по собі подання документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису не може вважатись безапеляційним доказом існування й безспірності заборгованості. Крім того, вважає, що необхідно критично оцінювати документи, які долучено до відзиву: договір про приєднання Банків й витяг з передавального акту від 13.03.2015. Зі змісту вказаних документів прямо не вбачається, що ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» від ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» було передано право вимоги саме до ОСОБА_2 у певному розмірі: у них йдеться про правонаступництво усього майна, майнових прав та обов’язків ПАТ «ОСОБА_6 Капітал», серед яких могло й не бути права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15 квітня 2014 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» та ОСОБА_2 було підписано Пропозицію укласти договори (оферта), за умовами якого ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_3 акціонерному товариству «ОСОБА_6 Капітал» надати їй споживчий кредит на умовах, зазначених в цій Пропозиції, в розділі 2 Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, внутрішніх чинних Правил Банку, що регламентують порядок надання кредитів фізичним особам, які є типовими умовами для всіх клієнтів та які є невід’ємною частиною цієї Пропозиції, з метою оплати товарів та/або послуг, сплати комісійної винагороди Банку та переказ коштів у розмірі, визначеному п. 2.9 цієї пропозиції (а.с. 100). Положеннями вказаної Пропозиції передбачено також, що прийняття Банком цієї Пропозиції до розгляду не тягне виникнення у Банку обов’язку по наданню кредиту на встановлених в цій пропозиції умовах. Номер кредитного договору – 85029523134.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

З положень ст. 643 ЦК України вбачається, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Пропозицію укласти договори (оферта), підписаною 15 квітня 2014 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» та ОСОБА_2 було обумовлено, що після прийняття Банком цієї Пропозиції вона є невід’ємною складовою частиною Умов, положення яких складають повний текст Кредитного Договору та викладені в повній й зрозумілій для неї формі. Моментом прийняття (акцепту) Банком цих пропозицій про укладення Кредитного договору буде вважатись дата підписання Банком цієї Пропозиції та скріплення його печаткою, а також момент вчинення Банком до моменту підписання ним (скріплення печаткою) цієї Пропозиції фактичних дій щодо надання кредиту, зокрема перерахування коштів за, реквізитами, вказаними у Частині 3 цієї Пропозиції. Вказані дії є юридично значимими для сторін та є доказом укладення Кредитного договору на умовах, викладених в цій Пропозиції та Загальних умовах Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків.

Крім того, ОСОБА_2 15 квітня 2014 року було підписано Пропозицію про зміну договору, якою запропоновано ОСОБА_3 акціонерному товариству «ОСОБА_6 Капітал» внести зміни до Кредитного договору від 15 квітня 2014 року № 85029525134, якими частково змінити умови Кредитного договору, а саме викласти пункти 2.5 та 2.8 Пропозиції в іншій редакції.

Того ж дня, тобто 15 квітня 2014 року, уповноважена особа ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» видала Лист-гарантію, якою ОСОБА_6 повідомив, що прийняте рішення про надання споживчого кредиту громадянці ОСОБА_2 на придбання у торговій організації ТОВ «Комфі Трейд» товару зазначеним споживачем, а саме: телевізору, планшетного ПК, блендера, периферії та аксесуарів для ноутбуку/ПК, а також оплати послуг. Розмір кредиту, що надаватиметься, становить 10 036,60 грн. Цим листом-гарантією ОСОБА_6 гарантував надходження на поточний рахунок торгової організації ТОВ «Комфі Трейд» зазначеної в листі-гарантії суми кредиту в оплату придбаного споживачем товару (а.с.95).

15 квітня 2014 року ОСОБА_2 підписала заяву про відкриття рахунку/рахунків в АТ «ОСОБА_6 Капітал» (а.с. 94).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, судом встановлено, що 15 квітня 2014 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 85029523134, за умовами якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 10 036,60 грн. строком на 24 місяці на придбання у торговій організації ТОВ «Комфі Трейд» товару зазначеним споживачем, а саме: телевізору, планшетного ПК, блендера, периферії та аксесуарів для ноутбуку/ПК, а також оплати послуг, грошові кошти за яким були перераховані на рахунок торгової організації ТОВ «Комфі Трейд» для оплати вищевказаного товару.

Також, ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» та ОСОБА_2 було підписано графік платежів, який є частиною Пропозиції (оферти) № № 85029523134 від 15 квітня 2014 року (а.с. 100 (зворотній бік)).

У зв’язку з цим судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що кредитний договір між позивачем та ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» не укладався, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами.

27 жовтня 2014 року рішенням єдиного акціонера ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» (рішення № 3 від 27 жовтня 2014 року) (а.с. 110-111) та позачерговими Загальними зборами акціонерів ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» (протокол № 67 від 27 жовтня 2014 року) (а.с. 107-109) було затверджено Договір про приєднання між ОСОБА_3 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Капітал» та ОСОБА_3 акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_5» (а.с. 101-106).

Пунктом 1.3 вищевказаного договору визначено, що у результаті приєднання Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5» стає правонаступником ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» і Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 Капітал» передає ОСОБА_3 акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_5» за передавальним актом все належне ОСОБА_3 акціонерному товариству «ОСОБА_6 Капітал» майно, грошові кошти, права та зобов’язання. Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5» стає правонаступником ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» щодо всіх прав і зобов’язань згідно з Передавальним актом на дату складання (підписання) і затвердження Передавального акту. Передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх прав і зобов’язань ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» стосовно всіх його кредиторів та боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Ч. 4 ст. 104 ЦК визначено, що особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Згідно ж ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Судом встановлено, що рішенням акціонера № 2 ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» від 14 березня 2015 року (а.с. 112) було затверджено передавальний акт та Договір про приєднання у зв’язку з реорганізацією ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» шляхом приєднання до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», відповідно до якого здійснюється передача всього майна, майнових прав та обов’язків ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» - ОСОБА_3 акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_5». Вказане рішення було затверджено рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_9 «ПУМБ» 14 березня 2015 року протокол № 68 (а.с. 113).

Згідно п. 1.1 ОСОБА_9 «ПУМБ» затвердженого Позачерговими Загальними зборами акціонерів (Протокол № 76 від 17.11.2016 року) та погодженого НБУ 12.12.2016 року встановлено, що ПАТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов’язань ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» яке відбулося в результаті реорганізації шляхом приєднання, згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку (протокол № 68 від 14.03.2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «ОСОБА_6 Капітал» (рішення № 2 від 14.03.2015 року) (зв.бік а.с. 119).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Капітал» правонаступником усього майна, майнових прав та обов’язків є Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5», яке набуло їх у встановленому законом порядку з моменту затвердження угоди про приєднання, тобто з 14 березня 2015 року.

За таких обставин суд не бере до уваги посилання позивача на те, що підстав для видачі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості на користь Відповідача станом на 14.03.2016 року не існувало оскільки Відповідач по справі набув майнових прав до позивача лише з 19.07.2016 року, тобто з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» (а.с. 15), та відхиляє їх як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

14 березня 2016 року за заявою відповідача про вчинення виконавчого напису вих. № КНО-44.4.2/254 від 15 лютого 2016 року (а.с. 175) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі статей 34,87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис про стягнення на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», яке є кредитором як правонаступник ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» по кредитному договору № 85029525134 від 15.04.2014 року, заборгованості з боржника ОСОБА_2, за період з 25 березня 2015 року по 28 січня 2016 року на загальну суму 25 853, 96 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 10 036,60 грн., заборгованість за процентами – 1,77 грн., комісія – 2 408,76 грн., пеня – 12 366,83 грн., штраф – 40,00 грн., сума плати за вчинення виконавчого напису – 1 000,00 грн., зареєстрований у реєстрі під № 5953 (а.с. 174).

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно п. 1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.1 глави 16 Розділу ІІ вищевказаного Порядку визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Однак, судом встановлено, що в порушення вимог пункту 2.1 глави 16 Розділу ІІ вищевказаного Порядку ОСОБА_3 акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_5» у заяві про вчинення виконавчого напису вих. № КНО-44.4.2/254 від 15 лютого 2016 року не було зазначено відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника ОСОБА_2, а зазначено лише місце її народження.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, згідно роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов’язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що зри здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника, при цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування, однак вона так само як і безспірність боргу боржника повинні підтверджуватись належними документами. Також обов’язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і и не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Разом з тим, частиною 2 статті 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Однак, при зверненні ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису вих. № КНО-44.4.2/254 від 15 лютого 2016 року, Банком не було надано приватному нотаріусу доказів щодо направлення ОСОБА_2 відомостей щодо заміни кредитора у зобов’язанні внаслідок правонаступництва.

Приписами ч. 2 ст. 518 ЦК України встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, в даному випадку, приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису не пересвідчився належним чином чи повідомлений боржник про заміну кредитора внаслідок правонаступництва, в результаті чого не було перевірено і наявність/відсутність у боржника заперечень проти вимог нового кредитора, а отже порушено законні права боржника.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Однак, розрахунок суми дострокового погашення кредиту станом на 28 січня 2016 року за кредитним договором № 85029525134 від 15 квітня 2014 року (а.с. 180), що був наданий ОСОБА_3 акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_5» при зверненні до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису, не містить інформації чи відбувалось погашення боргу позичальником, інформації за який період та які суми були нараховані банком, що позбавляє можливості простежити правильність здійснення вказаного розрахунку, а отже і пересвідчитись у безспірності заборгованості. Вказаний розрахунок суми дострокового погашення кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином в безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Крім того, у наданому розрахунку не зазначений період виникнення заборгованості, в той час як у виконавчому написі від 14.03.2016 року № 5953 зазначено, що заборгованість стягується за період з 25 березня 2015 року по 28 січня 2016 року. При викладених обставинах суд зауважує, що у приватного нотаріуса ОСОБА_4 не було підстав для зазначення у виконавчому написі періоду стягнення заборгованості, оскільки позивач не надав йому жодного належного доказу, який би беззаперечно підтверджував вказаний факт.

За встановлених обставин очевидним є висновок про те, що період виникнення заборгованості, який зазначений нотаріусом у виконавчому написі від 14.03.2016 року, був внесений до змісту виконавчого напису лише на підставі даних зазначених представником ПАТ «ПУМБ» у заяві № КНО-44.4.2/254 від 15 лютого 2016 року (а.с. 175), та не був підтверджений відповідними доказами.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_3 акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_5» при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не було надано всіх належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості та періоду її виникнення, що в свою чергу унеможливлює здійснення виконавчого напису, відповідно до вимог ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та порушує принцип безспірності заборгованості, за яким можливе здійснення виконавчого напису.

Посилання позивача на те, що виконавчий напис з 22.02.2017 року не підлягав виконанню оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконної та нечинною з моменту її прийняття постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, якою були внесені зміни та доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, суд до уваги не бере та відхиляє як безпідставні, тому що на час вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, тобто станом на 14.03.2016 року, Постанова КМУ № 662 від 26.11.2014 року незаконною або нечинною визнана не була, а отже була дійсною.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи належних доказів, у розумінні ст.ст. 12, 77, 81 ЦПК України, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, стороною відповідача надано не було.

Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що надані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису не можна вважати безспірними, оскільки вони не підтверджують безспірність заборгованості в зазначеному розмірі та періоду її виникнення, у зв’язку з чим приходить до переконливого висновку, що при вчиненні виконавчого напису від 14 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не було належним чином перевірено факту безспірності заборгованості та періоду її виникнення, а тому позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_2 пред’явила позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в тому числі до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Пунктом 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», визначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов’язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій – посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні положень ЦПК України не є особами, прав і обов’язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Тобто, вимоги про визнання дій нотаріуса щодо видачі виконавчого напису неправомірними можуть бути задоволенні виключно у випадках коли нотаріусом порушено правила вчинення нотаріальної дії (порушено процедуру). Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на права та обов’язки нотаріусів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мають заявлятися до стягувача, а не до нотаріуса.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем помилково зазначено процесуальний статус приватного нотаріуса, виконавчий напис якого позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 14 березня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 5953, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у наступних розмірах:

- за подання позовної заяви немайнового характеру про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - 640,00 грн. (дублікат квитанції № 0.0.907896534.1 від 03.12.2017 року);

- за подання заяви про забезпечення позову – 320,00 грн. (дублікат квитанції № 0.0.912850617.1 від 11.12.2017 року), яку ухвалою суду від 14 грудня 2017 року було задоволено.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у загальному розмірі 960,00 грн. (640,00 грн. + 320,00 грн. = 960,00 грн.).

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 18, 104, 517, 518 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 29 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України (у редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа – Чечелівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 14 березня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 5953, про стягнення на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», яке є кредитором як правонаступник ПАТ «ОСОБА_6 Капітал» по кредитному договору № 85029525134 від 15.04.2014 року, заборгованості з боржника ОСОБА_2, за період з 25 березня 2015 року по 28 січня 2016 року на загальну суму 25 853, 96 грн.

В частині позовник вимог пред’явлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 960,00 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Л. Черкез