Рішення № 73140074, 28.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №210/1457/16-ц

Провадження №2/0203/346/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про визнання постанови такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків, стягнення коштів,

у с т а н о в и в:

29 лютого 2016 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», про визнання постанови такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків, стягнення коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він має статус застрахованої особи, працював у важких та шкідливих умовах праці у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання – хронічного обструктивного захворювання легень І-ІІ стадії (пиловий бронхіт І-ІІ стадії, емфізема легень І-ІІ стадії), група В. ЛН – першого-другого ступеня. Позивач перебуває на обліку у відповідача від 20.04.2015 року. Позивачеві встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, отже він має право на одержання страхових виплат і послуг, у тому числі одноразової допомоги, незалежно від дати її призначення. Між тим, відповідач всупереч Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» здійснив передчасні дії щодо розгляду заяви позивача про призначення страхових виплат, що оформлене спірною постановою від 20.04.2015 року №0407/22899/22899.1/2, та сплатив позивачеві 5 176,50 грн. одноразової допомоги. Крім того, вказана постанова була ухвалена без урахування змісту та строків набрання чинності та введення в дію норм частини 2 статті 42, статті 44, пунктів 1, 8 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а одноразова грошова допомога, призначена позивачеві, мала б бути розрахована з урахуванням саме розміру середнього заробітку, а не прожиткового мінімуму. Також позивач послався й на те, що лист відповідача від 30.01.2015 року №125-08-2 не створює юридичних наслідків у взаємовідносинах сторін, бо не доведений до населення у встановленому законом порядку. Крім того, позивач послався на те, що застосування статті 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка визначає процедуру розгляду, призначення або відмову у будь-яких страхових виплатах та послугах, має здійснюватись не з моменту набрання законом чинності – від 01.01.2015 року, а з моменту окремо визначеного в ньому строку, від якого він застосовується, а саме від 01.07.2015 року. Останнє, за твердженням позивача, виключає можливість ухвалення відповідачем спірної постанови із застосуванням в розрахунку прожиткового мінімуму замість середньомісячної заробітної плати відповідно до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007 року №24. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання вказаної постанови такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків, і стягнути з відповідача 77 647,50 грн. недоплати одноразової допомоги (а.с.а.с. 1 – 3, 21, 23 – 25).

15 вересня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провадження у справі в частині вимоги про визнання постанови такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків, було закрито (а.с.а.с. 62, 63).

Того ж дня Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову як передчасно заявленого (а.с.а.с. 66 – 68, 81, 82, 84).

25 квітня 2017 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2016 року було скасовано (а.с.а.с. 127, 128).

Того ж дня апеляційним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про залишення без змін рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2016 року (а.с.а.с. 131, 132).

27 червня 2017 року позивач з урахуванням висновків, викладених у рішенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2016 року, доповнив позов вимогою про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової допомоги в сумі 77 647,50 грн. (а.с.а.с. 147, 148).

20 вересня 2017 року у зв’язку з реорганізацією відповідача позивач уточнив заявлений позов, зазначивши в якості відповідача ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (а.с.а.с. 153, 154).

25 жовтня 2017 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області справу за підсудністю було передано на розгляд Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.а.с. 170, 177).

Позивач, його представник до суду не з’явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с.а.с. 193, 195).

Представниця відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, подавши відзив на позову заяву, у якому зазначила, що оспорена постанова була ухвалена у відповідності з чинним на той час законодавством (а.с.а.с. 206 – 208).

Представник третьої особи до суду також не з’явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.а.с. 201 – 204).

Заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач від 12.10.1987 року по 29.03.2014 року працював у важких та шкідливих умовах праці, пов’язаних з підземними роботами (востаннє – у третьої особи) (а.с.а.с. 5 – 10).

Відповідно до медичного висновку Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 20.01.2015 року позивачеві було встановлено діагноз – хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ стадії (пиловий бронхіт І-ІІ стадії, емфізема легень І-ІІ стадії), група В. ЛН – першого-другого ступеня (а.с. 15).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.03.2015 року позивачеві було встановлено причину професійного захворювання – перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. (а.с.а.с. 11 – 13).

16 березня 2015 року позивача було постановлено на облік у територіальному відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв’язку із зареєстрованим професійним захворюванням.

Згідно з довідкою від 02.04.2015 року №003894 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги позивачеві було визначено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 14).

20 квітня 2015 року постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0407/22899/22899.1/3 позивачеві було призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, у сумі 1 392,10 грн., виплати якої проводяться від 16.03.2015 року (а.с. 16).

Того ж дня відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області було ухвалено постанову №0407/22899/22899.1/2. Цією постановою позивачеві було призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності (вид виплати 427, КЕКВ 2730.02) у сумі 5 176,50 грн. на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі – Закон №1105-XIV) (у редакції закону від 28.12.2014 року) із застосуванням при розрахунку суми одноразової допомоги розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права позивача на страхову виплату, у розмірі 1 218,00 грн. (а.с. 17).

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності зі статтями 1, 4, 8 – 10 Закону №1105-XIVзагальнообов’язкове державне соціальне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування України. Одним із видів соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі – страхування від нещасного випадку). Основним із основних завдань та обов’язків Фонду соціального страхування України надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

За правилами, встановленими статтею 35 Закону №1105-XIV,страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Статтею 16 Закону №1105-XIVвизначено, що застраховані особи мають право, в тому числі на тримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також на судовий захист своїх прав.

За змістом статті 36 Закону №1105-XIVстраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються в тому числі із страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Відповідно до статті 42 Закону №1105-XIVу разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 28.12.2014 року №80-VIII «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб від 01.01.2015 року – 1 218,00 грн., від 01.09.2015 року – 1 378,00 грн.

У відповідності зі статтею 44 Закону №1105-XIVФонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд може затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Разом з тим, за правилами, встановленими пунктом 1 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV,вказаний Закон набирає чинності від 01.01.2015 року, крім статті 44 цього Закону, яка набирає чинності від 01.07.2015 року.

Водночас, пунктами 8, 9 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIVвстановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

За змістом підпункту 1.2 пункту 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24 (далі – Порядок),у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 Порядку робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

У відповідності з підпунктом 1.5 пункту 1 Порядку рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

За правилами, встановленими статтею 17 Закону №1105-XIV,спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а відтак не породжує юридичних наслідків, постанову від 20.04.2015 року, ухвалену відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, правонаступником якого є відповідач у справі, якою позивачеві було призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 5 176,50 грн. При цьому, одним з таких нормативно-правових актів, нормам якого суперечить вказана постанова, за твердженням позивача, є Закон №1105-XIV у редакції Закону України від 28.12.2014 року №77-VIII.

Між тим, аналіз змісту приведеної норми дає можливість дійти висновку про те, що постанова від 20.04.2015 року була ухвалена з повним дотриманням чинного на час її ухвалення законодавства, зокрема Закон №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року.

При цьому суд критично оцінює та не бере до уваги посилання позивача на те, що при ухваленні постанови відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області безпідставно застосовано положення статті 44 Закону №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року, оскільки положення приведеної норми фактично і не застосовувались, бо для ухвалення оспореної постанови територіальний орган Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України використовував порядок вирішення процедурного питання з розгляду заяви позивача про призначення йому одноразової допомоги, визначений не статтею 44 згаданого закону, яка набрала чинності після ухвалення постанови, а відповідними положеннями Порядку, що цілком узгоджується з нормами пунктів 8, 9 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року.

Аналогічну позицію займає суд і щодо тверджень позивача про те, що при ухваленні постанови відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області не мали застосовуватись приписи статті 42 Закону №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року (виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а навпаки мали застосовуватись положення підпункту 3.5.1 підпункту 3.5 пункту 3 Порядку (одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності). Така оцінка тверджень позивача ґрунтується на тому, що Закон №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року набув чинності 01.01.2015 року, тобто ще до звернення позивача за призначенням одноразової допомоги та ухвалення допомоги.

Таким чином, оскільки за змістом пункту 8 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року інші закони та нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, що не суперечить цьому закону, а згадані позивачем положення підпункту 3.5.1 підпункту 3.5 пункту 3 Порядку вочевидь суперечать статті 42 Закону №1105-XIV у редакції Закону від 28.12.2014 року, відповідні твердження позивача є безпідставними.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання постанови від 20.04.2015 року такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків.

З огляду на це позовна вимога про стягнення коштів також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною.

У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1; 50047, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Сергія Колачевського, 128/45) у позові до ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний номер – 41323962; 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 93), третя особа – Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (ідентифікаційний номер – 26410155; 50102, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1А), про визнання постанови такою, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та не породжує юридичних наслідків, стягнення коштів відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян