Постанова № 73137635, 26.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5452/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача Демура І.Б.

представник відповідача Бабич Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017, суддя Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 02.01.18 по справі № 820/5452/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової перевірки № 6726 від 14.11.2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що спірний наказ не містить підстав для видання, а тому суперечить закону, документи на підставі яких сформовано запит не відповідають вимогам державних стандартів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ст. 242 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.08.2017 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача запит № 12211/10/20-40-14-21-16 про надання інформації (пояснень та їх документально підтвердження) по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпром- обладнання» за травень 2017 року; 27.06.2017 року № 8139/10/20-40-14-21-16 по взаємовідносинам з ТОВ «Преміум Проджект» та ТОВ « Сантехбуд» по взаємовідносинам за січень та лютий 2017 року відповідно; 26.04.2017 року № 4484/10/20-40-14-12-16 по взаємовідносинам з ТОВ «Апітрейдс» за грудень 2016 року.

Вказані запити підприємством отримані та листами від 30.08.2017 року № 83, від 30.05.2017 року № 61, від 13.07.2017 року № 71 фіскальному органу відмовлено у наданні запитуваної інформації з підстав невідповідності запитів вимогам ст.ст.73, 78 ПК України та постанови КМ України від 27.12.2010 року № 1245.

За результатами розгляду листів-повідомлень відповідачем прийнято рішення (наказ) № 6726 від 14.11.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п.75.1.2 п.75 ст.75, п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України

На підставі зазначеного вище наказу та направлень на проведення перевірки від 14.11.2017 року № 9805 та № 9806 фахівцями фіскального органу здійснено вихід на перевірку, проте до проведення останньої вони допущені не були, про що складено акт від 14.11.2017 року № 4395/20-40-14-21-07.

Не погодившись з наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржуваний наказ був реалізований, оскільки за наслідками перевірки складено акт від 14.11.2017 року № 4395/20-40-14-21-07, а отже вичерпав свою дію виконанням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується п.20.1.2 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245.

Право контролюючого органу на запит інформації кореспондує з обов'язком платника податків, у випадку відповідності запиту вимогам ст.73 ПК України, таку інформацію надати (п.16.1.5 ст.16 та п.16.1.7 ст.16 Податкового кодексу України).

Позивач в обґрунтування позову зазначив про відсутність визначених ст.78 Податкового кодексу України передумов для проведення документальної перевірки та видання спірного наказу

Колегія суддів зазначає, що документальна позапланова перевірка, серед іншого, здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Отже, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли платником податків не доведено протилежного наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Порядок направлення контролюючим органом інформаційного запиту передбачено положеннями ст.73 ПК України. Згідно п. 73.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Спеціальним документом, який врегульовує питання формування та надсилання контролюючим органом інформаційних запитів, є постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі за текстом - Постанова №1245). Відповідно до п. 10 Постанови № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити перелік запитуваної інформації та викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Із досліджених в судовому засіданні запитів, судом встановлено, що контролюючим органом за результатами аналізу податкових даних, податкових інформацій, отриманих від фіскальних органів, на обліку у яких перебувають контрагенти позивача, виявлено факти, які свідчать про порушення підприємством норм діючого податкового законодавства, у зв'язку із зазначеним, позивачу було запропоновано надати інформацію щодо здійснення господарських операцій з постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ з контрагентами та їх документальне підтвердження (реєстри отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні, фінансово - господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, та інше); фінансово - господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином (товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, довіреності на отримання послуг); документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень; господарські договори, укладених платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з якими виявлені розбіжності, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що тексти запитів, відповідно до положень абз.2 п. 14 Постанови № 1245, містять явне та однозначне посилання на наявність неправильності відображення у податковій звітності позивачем податків та зборів у відносинах із зазначеними у запитах контрагентами, виявляє можливим ідентифікувати передбачену законодавством підставу для запитування інформації, з урахуванням наявного у фіскального органу сумніву у правильності формування показників податкової звітності з огляду на наявний у розпорядженні органу доходів і зборів податкової інформації стосовно контрагентів позивача.

Судовим розглядом встановлено, що позивач листами від 30.08.2017 року № 83, від 30.05.2017 року № 61, від 13.07.2017 року № 71, надав повідомлення, які не містили пояснень та їх документальних підтверджень в запитуваному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були наявні підстави для винесення оскаржуваного наказу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представника позивача на відсутність підписів на податкових інформаціях та узагальненнях та реквізитів вказаних інформацій у запитах відповідача (а.с.87-88,104,116,121,125), як на підстави задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до положень п.1.1. розділу І наказу ДФС України від 31.07.2014 року № 22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» визначено, що для забезпечення оперативного обміну інформацією між органами державної фіскальної служби, керівниками (заступниками керівників) органів державної фіскальної служби, структурними підрозділами органів державної фіскальної служби та відповідальними особами використовуються засоби корпоративної електронної пошти (іншої запровадженої в органі державної фіскальної служби інформаційної системи управління документами). У разі необхідності надання відповідних документів в паперовому вигляді - такі документи надаються додатково.

Не зазначення у запитах реквізитів податкових інформацій не може бути визначено безумовною підставою для невиконання вимог запиту податкового органу чи іншого недотримання процедури реалізації управлінської функції податкового органу за контролем за дотриманням податкової дисципліни платниками податків.

Пунктом 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог п.85.6 ст.85 Податкового Кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу зазначених норм слідує, що у платника податку є право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що уповноважені особи позивача скористались своїм правом, передбаченим п.п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, не допустили працівника державної податкової служби до проведення перевірки, внаслідок чого було складено акт відмови від допуску до перевірки від 14.11.2017 року № 4395/20-40-14-21-07.

Виходячи з правової природи рішення податкового органу про призначення перевірки, яке викладається у формі наказу, наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб та вичерпує свою дію виконанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки за наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 14.11.2017 року № 4395/20-40-14-21-07, оскаржуваний наказ був реалізований, а отже вичерпав свою дію виконанням,

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваного наказу, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 року по справі 820/5452/17 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 по справі № 820/5452/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Повний текст постанови складено 02.04.2017.