Постанова № 73137609, 28.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12082/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 20665-13 від 24.06.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_1, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 3456 куб. см., дата першої реєстрації 17.06.2014 року.

24.06.2016 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення - рішення № 20665-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування в розумінні податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України , базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Законом України від 24 грудня 2015 N 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до статті 267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 1 січня 2016 року.

Зокрема, положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ПК України викладено в редакції відповідно до яких об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно із п. 2 зазначеної методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Положеннями ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII від 25.12.2015 установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та ст. 265 ПК України, транспортний податок (у складі податку на майно) віднесено до місцевих податків.

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011, а саме: встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)» та викладено пункт 2.1 розділу 2 в такій редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті», а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Зазначені норми Податкового кодексу України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.

Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 внесено до додатка 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23.06.2011 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28.01.2015, яким було встановлено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що транспортний податок введено в дію Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Києві рішенням № 58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», у той час, як Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, у відповідача наявні правові підстави для застосування у 2016 році положень вказаних нормативно правових актів.

Як вже вище зазначалось, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_1, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 3456 куб. см., дата першої реєстрації 17.06.2014 року.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Між тим, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції інформації щодо розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, належного позивачу. Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, пробігу, об'єму циліндрів двигуна легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, його вартість складає 617 651,86грн., що не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500,00 грн., а тому не є об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до вимог податкового законодавства.

Також слід зазначити, що нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу визначається відповідно до Додатку 2 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66) Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та становить 27 000 км на рік.

Як встановлено судом, транспортний засіб, що належить позивачу, зареєстровано вперше у червні 2014 року, а відтак, нормативний середньорічний пробіг для такого транспортного засобу близько 81 000 км.

Згідно з пунктом 12 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Відповідно до наданих позивачем відомостей, пробіг належного йому транспортного засобу становить 58 875 км., з урахуванням чого вартість автомобіля, згідно розрахунку на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України склала 617 651,86грн. станом на 09.09.2016 року.

Між тим, податковим органом наведені обставини не спростовано, жодних доказів, що вартість транспортного засобу, який перебуває у власності позивача, перевищую 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та обставини справи приходить до висновку, що транспортний засіб, який зареєстрований за ОСОБА_3, не є об'єктом оподаткування транспортного податку в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, а тому на позивача незаконно покладено обов'язок, визначений контролюючим органом, щодо податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25 000 грн. за 2016 рік.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пп. «в» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги податковим органом не було сплачено судовий збір, який становив 960,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 скаржнику відстрочено сплату судового збору в розмірі 960,00 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 960,00 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Н.В. Безименна

О.В. Карпушова