Постанова № 73137505, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Львів№ 876/817/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (суддя - Подлісна І.М., час ухвалення - 11:07 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 26.12.2017 р.),

в адміністративній справі № 819/1355/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 21.11.2016 р. №0057811302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 77293,58 грн. за податковими зобов'язаннями та 19323,40 за штрафними санкціями; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 21.11.2016 р. №0057831302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 6025,39 за податковим зобов'язанням та 1506,35 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року проведено заміну неналежного відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області на належного відповідача Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області. Цією ж ухвалою суду від 26.09.2017 року залучено до розгляду справи третьою особою ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідач Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 20.12.2017 року не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, хоча в суді першої інстанції було проведено заміну цього відповідача на належного відповідача Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області. Також апелянт вказує, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року являється протиправними, оскільки позивачу не було вручено копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, в акті перевірки від 05.10.2017 року неправильно вказано податкову адресу позивача як фізичної особи - платника податку, цей акт перевірки позивачу не було надіслано за місцем її реєстрації та проживання. Тому Акт перевірки не може бути використаний для винесення ППР. На думку апелянта довідка ПАТ «Укрсоцбанк» №10.1-87/20037 від 23.10.2017 р. не може бути доказом у справі, оскільки вона видана після проведення перевірки податковим органом. Зібрані податковим органом на момент здійснення перевірки докази не засвідчують факту прощення боргу за основною сумою кредиту та належного повідомлення позивача про таке прощення. В заявах не визначено, що саме підлягає прощенню, основний борг, відсотки або пеня. Покликається апелянт і на те, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено п.8 такого змісту «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу сума, прощена кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу та за фінансовим кредитом в іноземній валюті».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.12.2017 р., залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог до ГУ ДФС України у Тернопільській області, задоволити позовні вимоги до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС України у Тернопільській області.

Відповідач Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.07.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №770/38-640-08, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100000 доларів США, зі сплатою 14 процентів річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 01.07.2023 року (а.с. 64-68).

29.05.2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін №6 до договору кредиту №770/38-640-08 від 04.07.2008 р.. Згідно із пунктами 2.1 та 2.2 цього договору, заборгованість за кредитом становить 29777,58 доларів США, заборгованість по процентам за користуванням кредитом становить 6021,84 доларів США. Відповідно до пункту 3 даного договору, сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього): Сторони домовились, що сплата строкових (поточних) процентів за користування кредитом, які нараховуються з дати укладення цього договору про внесення змін, здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором кредиту (пункт 3.1 договору про внесення змін) (а.с. 80).

Пунктом 3.2 такого договору передбачено, що якщо позичальник починаючи з дати укладення цього договору про внесення змін до 31.12.2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 500 доларів США, на підставі заяви про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в додатку №1 до цього договору про внесення змін (далі - Заява), то позичальник набуває право на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

Відповідно до п.3.3 Договору про внесення змін, позичальник зобов'язаний здійснити платежі, зазначені в п.3.2 цього Договору та надати кредитору підписану Заяву не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня кредитора, в який позичальник здійснює відповідний платіж.

Сума залишку заборгованості за договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в заяві.

Відповідно до довідки ПАТ «Укрсоцбанк» №10.1-87/20037 від 23.10.2017 р., ОСОБА_1 по кредиту згідно договору №770/38-640-08, укладеному з ПАТ «Укрсоцбанк», було анульовано борг в сумі 17950,52 доларів США (а.с. 98).

Зазначене анулювання було проведено відповідно до заяв позивача на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням від 29.05.2015 р., від 15.06.2015 р., від 17.08.2015 р., від 28.09.2015 р., від 20.10.2015 р., від 03.11.2015 р., від 07.12.2015 р., відповідно до Договору про внесення змін №6 від 29.05.2015 р. (а.с. 38-44).

Також у вказаних заявах ОСОБА_1 зазначено про те, що вона належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом, із відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.. Результати перевірки викладені в акті перевірки від 05.10.2016 р. №3904/19-18-13-02/НОМЕР_1 (а.с. 11-17).

Проведеною перевіркою відображено порушення: абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі - 77293,58 грн.; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік в сумі 6025,39 грн..

На підставі висновків Акта перевірки від 05.10.2016 р. №3904/19-18-13-02/НОМЕР_1, Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області прийняті 21.11.2016 року податкові повідомлення-рішення: - №0057811302 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 96616,98 грн., з яких за основним платежем 77293,58 грн. і штрафними санкціями 19323,40 грн.; - №0057831302 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по військовому збору на суму 7531,74 грн., з яких за основним платежем 6025,39 грн. і штрафними санкціями 1506,35 грн. (а.с. 9, 10).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 162.1. статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Платниками військового збору також є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 16-1 підрозділу 10 ПК України).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Пункт 164.1 статті 164 ПК України передбачає, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Основна сума кредиту (тіло кредиту), що в подальшому анульована (прощена) банківською установою, вважається доходом платника податків у розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 21.06.2016 р. №11.1-186/79-768 підтверджено анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_1 по договору кредиту від 04.07.2008 р. №770/38-640-08 у розмірі 402301,94 грн., сума доходу, що не підлягає оподаткуванню - 609 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена в 1-ДФ - 401692,94 грн..

Отже, анульована (прощена) основна сума боргу (кредиту), виключаючи 609 грн., згідно із підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України є доходом платника податків у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, і позивач в даному випадку мала включити до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік анульовану (прощену) суму в розмірі 401692,94 грн..

Обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України позивачу був відомий, про що ОСОБА_1 зазначила в особисто поданих заявах від 29.05.2015 р., від 15.06.2015 р., від 17.08.2015 р., від 28.09.2015 р., від 20.10.2015 р., від 03.11.2015 р., від 07.12.2015 р. на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням.

Щодо тверджень апелянта (позивача) про неповідомлення її про анулювання боргу, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 3.4 додаткового договору від 29.05.2015 року №6 до договору кредиту №770/38-640-08 від 04.07.2008 р., позивач підтверджує обізнаність свого обов'язку самостійно сплатити податки з доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Крім цього, в матеріалах справи немає доказів щодо невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаним вище додатковим договором від 29.05.2015 р..

Згідно вимог пп.164.2.17 ст.164 ПК України, ОСОБА_1 особисто було повідомлено Банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов'язок сплатити податок з доходів фізичних осіб прощеної основної заборгованості за кредитами і відобразити такий дохід у річній податковій декларації.

Також немає доказів і того, що позивачем самостійно виконано обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у зв'язку із отриманим доходом у вигляді суми анульованого боргу за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Абзацом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, тобто до 01.05.2016 року.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 ПК України).

З огляду на підтвердження в ході розгляду справи факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2015 році, безпідставності несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 77293,58 грн. та військового збору на суму 6025,39 грн., та обґрунтованості застосування у зв'язку з цим штрафних санкцій у розмірі 19323,40 грн. та 1506,35 грн. відповідно, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016 р. №0057811302 та №0057831302.

Відносно доводів апелянта про те, що позивачу не було вручено копії наказу про проведення перевірки, а в Акті перевірки від 05.10.2016 року неправильно вказано податкову адресу позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у вступній частині цього Акту перевірки вказано адресу проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1 Саме ця адреса була наявною у контролюючого органу у відомостях Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. За цією адресою і направлялись копії матеріалів щодо підстав та наслідків розглядуваної перевірки. Зазначення у п.п.1.3.1 Акту перевірки місця проживання позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_2, являється помилковим, однак не може бути підставою для визнання протиправними висновків цього Акту перевірки.

Також колегія суддів враховує, що проведення даної перевірки зумовлено відомостями із ЦБДРФО, даними Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області по формі 1-ДФ, листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 21.06.2016 р. №11.1-186/79-768, а також неподанням ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

ПАТ «Укрсоцбанк» відобразив суму анульованого основного боргу в сумі 42342,86 грн. за II квартал 2015 року, 66092,31 грн. за III квартал 2015 року, 293866,77 грн. за IV квартал 2015 року в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано за рахунок резерву з ознакою доходу « 126» - додаткове благо.

Згідно наданої ПАТ «Укрсоцбанк» інформації, викладеної листом від 21.06.2016 р. №11.1-186/79-768, сума доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості становить 402301,94 грн., сума доходу, що не підлягає оподаткуванню - 609 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена в 1-ДФ - 401692,94 грн..

Відносно покликання апелянта на підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, то колегія суддів вважає таке покликання безпідставним, оскільки у розглядуваній справі ідеться про анулювання (прощення) основної суми боргу, а не суми в розмірі різниці при зміні валюти зобов'язання.

Відносно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, хоча в суді першої інстанції було проведено заміну цього відповідача на належного відповідача Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2017 року було проведено заміну неналежного відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області на належного відповідача Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

Після заміни відповідачем у справі в суді першої інстанції була Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, яка подавала заперечення на адміністративний позов і саме представник Тернопільської ОДПІ брав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції.

Учасником процесу, тобто відповідачем, на стадії апеляційного розгляду справи також являється Тернопільська ОДПІ.

Тобто, фактичним відповідачем у розглядуваній адміністративній справі була в суді першої інстанції Тернопільська ОДПІ, що визнається учасниками справи.

Однак, судом першої інстанції помилково вказано у оскарженому рішенні від 20.12.2017 року про те, що здійснено розгляд справи за позовом до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області.

Така помилка суду не може бути підставою для скасування цього рішення суду, оскільки являється процесуальною опискою і не призвела до неправильного вирішення справи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року в адміністративній справі №819/1355/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 02.04.2018 року