Постанова № 73137356, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №357/13660/17 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про надання статусу учасника бойових дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в розгляді заяви позивача, пов'язаної з встановленням статусу учасника бойових дій; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача відповідною комісією Головного управління Національної поліції в Київській області щодо визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій з видачею посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про встановлення йому статуту учасника бойових дій; зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 про визнання його учасником бойових дій із видачею відповідного посвідчення учасника бойових дій.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач службу в Головному управління Національної поліції в Київській області не проходив, тому розгляд відповідного питання позивача належить Головному управлінню МВС України в Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України в Київській області та отримавши свідоцтво підривника приймав участь у складі групи у розмінуванні та знешкодженні вибухового пристрою, тому позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені обставини на спростування доводів апеляційної скарги та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1993 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: в ГУ МВС України в Київській області.

20.11.2009 кваліфікаційною комісією при ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Редіан» Держпромнагляду позивач отримав свідоцтво підривника серії НОМЕР_1, яке надає позивачу право проведення таких робіт як «обробка матеріалів енергії вибуху - знешкодження і знищення боєприпасів».

03.02.2010 при проходженні служби в ГУ МВС України в Київській області на посаді начальника дозвільної системи Управління громадської безпеки позивач приймав участь у складі групи у розмінуванні та знешкодженні вибухового пристрою - надзвичайно небезпечної мінометної міни 82 мм часів Великої вітчизняної війни в м. Києві, вул. Бастіонна, 11-а, що підтверджено актом знешкодження, зруйнування вибухового пристрою, вибухонебезпечних компонентів, засобів підриву № 4 від 03.02.2010.

13.01.2017 позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій та видачу відповідного посвідчення, додавши до заяви необхідні документи.

Листом від 09.02.2017 № С-50 за результатами розгляду заяви позивача пов'язаної з наданням статусу учасника бойових дій та видачі відповідного посвідчення було фактично відмовлено з посиланням на те, що на даний час відсутній механізм розгляду таких заяв колишніх працівників органів та підрозділів внутрішніх справ України щодо надання статусу учасника бойових дій та видачу відповідного посвідчення. Даний лист-відмова підписаний членом Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Наказом МВС України «Про соціальний захист працівників експертної служби МВС України, виконання обов'язків яких пов'язане із знешкодженням вибухонебезпечних предметів» від 11.11.2003 №1339 визначено перелік документів, які є підставою для набуття працівникам органів внутрішніх справ України статусу учасників бойових дій, де пунктом 2 зазначено про наявність допуску на право самостійного проведення робіт з пошуку, розрядження, транспортування, знешкодження вибухових пристроїв і речовин.

Відповідно до п.8 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, Комісії зобов'язані приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку, інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії, робити запити до відповідних архівних установ, про що повідомляти заявника, розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісій, у місячний строк, заслуховувати пояснення громадян, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази. У разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення доводити до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення. Засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).

Згідно з пунктом 14 Положення, рішення з усіх розглянутих Комісією питань заносяться до протоколу.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій повинні бути розглянуті на засіданні Комісії, а результати прийнятих рішень оформлені протоколом в незалежності від того, чи належить заявник до кола осіб, які відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вважаються учасниками бойових дій.

З матеріалів справи вбачається, що при формуванні позивачу письмової відповіді за підписом члена Ліквідаційної комісії МВС України Татарука Д.І. не було дотримано порядку розгляду його заяви, який визначено пунктом 8 Положення.

Позивач оскаржує не відповідь Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.02.2017, а бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_2 по суті, пов'язаної з встановленням статусу учасника бойових дій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не розглянув подану позивачем 13.01.2017 заяву про надання статусу учасника бойових дій та видачу відповідного посвідчення з додатками, зазначивши про відсутність правонаступництва Головним управлінням Національної поліції в Київській області Головного Управління МВС України і в той же час посилається на лист-роз'яснення Ліквідаційної комісії МВС України в Київській області від 09.02.2017.

Лист-роз'яснення Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 09.02.2017 є відповіддю, наданою відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та не містить в собі ознак ані нормативного акту, ані акту індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжувало б правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єкта цих відносин.

Зміст листа від 09.02.2017, фактично, вказує на відстрочення розгляду заяви позивача в зв'язку з відсутністю механізму розгляду таких заяв до часу затвердження Положення про роботу комісії щодо надання статусу учасника бойових дій.

Позивач звертався з проханням видати посвідчення учасника бойових дій до відповідача 13.01.2017, натомість матеріали даної справи, письмові заперечення відповідача не містять посилання на наявність відповіді ГУ НП в Київській області на вказане звернення позивача від 13.01.2017, що вказує на бездіяльність відповідача.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на Закону України «Про Національну поліцію», постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №641 «Про утворення Національної поліції України», постанову Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якими не передбачено правонаступництво Головним Управлінням Національної поліції в Київській області Головного управління ВМС України в Київській області, як на підставу відсутності зобов'язання розглядати відповідне звернення позивача є необґрунтованим, оскільки процес реформування відповідних державних органів не повинен порушувати права осіб щодо отримання певного статусу, отримання обґрунтованої відповіді на свої звернення та обґрунтованої відповіді за результатами розгляду відповідних заяв.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем фактично не було розглянуто заяву позивача від 13.01.2017 про надання йому статусу учасника бойових дій та видачу відповідного посвідчення, не було наданої належної відповіді чи обґрунтованої відмови з наведенням відповідних причин, що вказує на протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, належних доказів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом відповідачем не надано, як і не наведено жодних доводів на спростування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна