Ухвала суду № 73135173, 28.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3251/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Труханова Л. М.Номер провадження 11-кп/788/52/18 Суддя-доповідач - Олійник В. Б. Категорія - Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Олійника В. Б.,

суддів - Матуса В. В., Філонової Ю. О.,

з участю:

секретаря судового засідання - Москаленко Т.В.,

прокурора - Воробей Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Холодова С.Е.,

потерпілого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12016200440000600 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 15 червня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_1 раніше судимий:

1) за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми, від 4.09.2015 р., за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 850 грн., штраф сплачений,

обвинувачений за ст. 128 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 3717,75 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 9263,84 грн. та моральну шкоду у сумі 20 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 4 лютого 2016 року, приблизно з 21 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебував за місцем свого мешкання у гуртожитку у АДРЕСА_1 разом зі своїми знайомими.

Близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в кімнаті, в якій розташовані умивальники, зустрівся з мешканцем цього ж гуртожитку ОСОБА_5, який виходив з цієї кімнати. У цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, у ході якого ОСОБА_3, маючи умисел на застосування до ОСОБА_5 фізичного насильства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, однак не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, хоча міг і повинен був їх передбачити, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, підійшовши до ОСОБА_5, долонями обох рук, накладеними одна на одну, завдав удару в область лівого плеча ОСОБА_5 від якого ОСОБА_5 упав на правий бік на підлогу.

У результаті падіння ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого медіального перелому шийки правої стегнової кістки без особливого зміщення, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга від потерпілого ОСОБА_5 у якій він просить призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та зобов'язати ОСОБА_3 виплатити йому визначені судом матеріальні та моральні збитки. Також просить визнати обтяжуючою покарання обставину - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Мотиви апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5 полягають у тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, а саме, судом не в повній мірі враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненні злочину не розкаюється, не вибачився за вчинене, веде себе негативно, завдану йому шкоду не відшкодував, від його дій настали тяжкі наслідки - втрата працездатності у зв'язку з чим він став особою з інвалідністю 2 - ї групи, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння, має не зняту та непогашену судимість.

Заслухавши суддю - доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора Воробей Л.В., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Холодова С.Е. про заперечення апеляційної скарги, пояснення потерпілого ОСОБА_5 про підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненому та вірно кваліфікував його дії за ст. 128 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов до таких висновків на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував факт наявності сварки між ним та потерпілим ОСОБА_5, що відбулася 4 лютого 2016 року, у ході якої він відштовхнув від себе потерпілого ОСОБА_5 внаслідок чого ОСОБА_5 впав, не втримавшись на мокрій підлозі.

Вказані пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 знайшли свої підтвердження при дослідженні судом пояснень потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Пояснення обвинуваченого, потерпілого та свідків знайшли своє підтвердження і при дослідженні судом протоколу огляду місця події (а. п. 166 - 167), висновків судово - медичних експертиз (а. п. 170 - 171; 188; 193), протоколів слідчих експериментів з участю потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6

При цьому колегія суддів не може погодитись з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_3, які він надавав як у ході судового розгляду справи, так і в ході її апеляційного перегляду, про те, що він відштовхнув від себе потерпілого ОСОБА_5, оскільки той намагався його вдарити, у зв'язку з чим у його діях відсутній сам факт вчинення ним будь яких насильницьких дій відносно ОСОБА_5

Як вказувалося вище, обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував того, що він у ході сварки з потерпілим ОСОБА_5, відштовхував останнього від себе.

Вчинюючи таке відштовхування потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_3 усвідомлював, що від його дій ОСОБА_5 може отримати тілесні ушкодження, у тому числі і внаслідок падіння ОСОБА_5 на підлогу та отримання у зв'язку з цим тілесних ушкоджень.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що незалежно від наявності факту здійснення ОСОБА_5 замаху рукою на ОСОБА_3 у ході сварки, сам факт відштовхування ОСОБА_3 ОСОБА_5 сприяв настанню обставин отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, в тому числі і тяжких, усвідомлюючи настання яких, ОСОБА_3 не передбачав, хоча повинен був їх передбачати, що у свою чергу давало суду підстави для висновку про необережність дій ОСОБА_3 у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого про те, що суд безпідставно виключив таку обтяжуючу покарання обставину, як скоєння злочину ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, то на переконання колегії суддів дані доводи є необґрунтованими з огляду на те, що у ході судового розгляду справи не було здобуто будь яких доказів вчинення ОСОБА_3 злочину під час перебування ним у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, виключно показання свідків про те, що обвинувачений в день вчинення злочину вживав спиртні напої і знаходився в стані алкогольного сп'яніння, за відсутності будь - яких інших доказів, які б вказували на наявність у ОСОБА_3 алкогольного сп'яніння під час скоєння ним злочину, не свідчать про вчинення ОСОБА_3 злочину в такому стані, оскільки такий стан за вказаних обставин неможливо довести без його встановлення, шляхом обстеження ОСОБА_3

Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання обвинуваченим факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, не позбавляло слідчого та прокурора обов'язку підтверджувати вказаний факт належними та допустимими доказами, які б свідчили про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому колегія суддів вважає, що така обставина,як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, по даним матеріалам справи не доведена.

Вирішуючи питання щодо апеляційних вимог потерпілого про м'якість призначеного покарання, судова колегія дійшла до висновку, що в межах визначеної судом кваліфікації дій ОСОБА_3, призначення йому покарання відбулось у відповідності до вимог ст. ст. 50; 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, його особи та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим дані вимоги потерпілого ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Так, суд врахував всі обставини скоєного злочину, мотив і спосіб вчинення злочинного діяння, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, те, що він має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, не працює, скоєний ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо. Також судом було враховано, що ОСОБА_3 не відшкодував потерпілому ОСОБА_5 заподіяні злочином збитки, від дій ОСОБА_3 настали тяжкі наслідки, а саме, ушкодження здоров'я ОСОБА_5 внаслідок чого відносно останнього було встановлено інвалідність.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що необхідним і достатнім покаранням ОСОБА_3, з метою його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, буде покарання у виді обмеження волі саме у тому розмірі який визначив суд.

За наведених обставин, беручи до уваги той факт, що призначене ОСОБА_3 покарання, за своїм видом є найсуворішим покаранням, що визначено санкцією ст. 128 КК України, вважати його явно несправедливим, внаслідок його м'якості, у колегії суддів підстав не має.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм видом та розміром є необхідними та достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для призначення більш суворого покарання відносно ОСОБА_3 не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 15 червня 2017 року, відносно ОСОБА_3, залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5, без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 у цей же строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.

СУДДІ:

Олійник В. Б. Матус В. В. Філонова Ю. О.