Рішення № 73133566, 03.04.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14167/17

Категорія 51

2/295/63/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

секретаря с/з Давиденко Я.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1)

до ОСОБА_3 ( місце проживання: АДРЕСА_2),

третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради( місце знаходження: м. Житомир, майдан Корольова, 4/2)

про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14.01.2006 року між сторонами було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася донька ОСОБА_4. 05.11.2009 року шлюб між ними розірваний. З того часу сама опікується дитиною. Відповідач є батьком дитини, але ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується, не цікавиться вихованням та розвитком доньки, матеріальної допомоги на утримання її не надає.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20,21,27,28, 40,41), причини неявки не повідомив.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача, що відповідає положенню ст.ст. 280-282 ЦПК України та ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Чижевський В.М. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Заслухавши позиції сторін, допитаних свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( раніше ОСОБА_2) зареєстровано 14.01.2006 року (а.с. 7-9).

Відповідно до рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2009 року, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.(а.с.7-9) та видано свідоцтво про розірвання шлюбу(а.с. 6).

Обов'язки з виховання та утримання дитини взяла на себе позивач.

Вказані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі.

Із пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, не цікавиться її навчанням, станом здоров'я та вихованням.

Суд приходить до висновку про ухилення від виконання відповідачем батьківських обов'язків, що є підставою відповідно до ст. 164 СК України для позбавлення його батьківських прав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 296 від 21.03.2018 року затверджений висновок, згідно якого виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки і піклування, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.(а.с.42).

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов'язки відносно доньки, не надає матеріальної допомоги на її утримання, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 640 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією «Про права дитини», ст. 164-166, 243, 244 Сімейного Кодексу України, Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 7, 8, 12, 13, 81, 141, 247, 263-268, 280-282 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, (місце проживання: АДРЕСА_2) батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнути з ОСОБА_3, (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н.Ф. Слюсарчук