Рішення № 73129454, 27.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/975/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – Мукачівський прикордонний загін (в/ч 2142) – представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 (90200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_3 до Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45, Код ЄДРПОУ 14321676), якою просить суд: "1. Прийняти адміністративний позов до провадження; 2. Визнати протиправними дії Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 3254,70 грн.; 3. Зобов’язати Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 р. у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3254,70 грн., яка передбачено постановою КМУ від 22.09.2010 р. № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні".

Позовну заяву мотивовано тим, що позивача 07 червня 2017 на підставі наказу начальника Мукачівського прикордонного загону Західного регіо нального управління Державної прикордонної служби України від 07 червня 2017 року № 142-ос "По особовому складу" було звільнено у запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпункту "б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року (за станом здоров'я), знятий зі всіх видів забезпечення, виключений зі списків особового складу та зарахований до військового резерву першої черги оперативного резерву Державної прикордонної служби України. Пози вачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби у розмірі 50 % грошового забезпечення за повних 21 календарних років служби. Однак, при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач не врахував суми щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3254,70 грн., яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, що є на думку позивача складовою грошового забезпечення.

В своїх запереченнях представник відповідач просив суд у позові відмовити повністю з наступних підстав. Зокрема, вказав, що дані правовідносини регулюються статутами Збройних Сил України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про Державну прикордонну службу України" та відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Вихідна допомога позивачу була виплачена у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 21 рік у сумі 5424,22 грн., при визначені якої відповідач керувався Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73, яким визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону щомісячної додаткової грошової винагороди. Зокрема, вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена даною Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільнені з військової служби. А тому, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова винагорода при звільненні не включаються винагороди, до яких належить виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника Мукачівського прикордонного загону Західного регіо нального управління Державної прикордонної служби України від 07 червня 2017 року № 142-ос "По особовому складу" старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено у запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпункту "б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року (за станом здоров'я), знятий зі всіх видів забезпечення, виключений зі списків особового складу та зарахований до військового резерву першої черги оперативного резерву Державної прикордонної служби України (а.с.а.с.15, 34).

Вказаним наказом від 07 червня 2017 року пози вачу згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 18 жовтня 2011 року № 3917/6 була виплачена грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 21 календарних років служби.

17 липня 2017 року позивач в особі представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом № 351, в якому просив надати правову позицію не врахування під час суму обрахунку грошової допомоги при звільненні повного розміру грошового забезпечення позивача (а.с. 16).

Відповідач листом від 24 липня 2017 року № 11/Б-62 надав роз’яснення, щодо остаточного розрахунку позивача та довідку про розрахунок про розмір грошового забезпечення для остаточного розрахунку, відповідно до якої вказав, що одноразова грошова допомога при звільненні позивача була розрахована без врахування 3254,70 грн., оскільки це є щомісячна додаткова грошова винагорода і яка у відповідності до наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 02 лютого 2016 року за № 73 (її пункту 8) така винагорода не включається в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с.а.с. 17, 18).

Відповідно до 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військо вослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі по тексту – Закон України № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців — діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конститу ційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослуж бовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільст ві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на ОСОБА_4 України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

У відповідності до статті 9 частини 2 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військо вим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення поса дового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Положення частини 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що вста новлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особо вим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до статті 15 частини 2 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі по тексту – Постанова № 889) Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Постановою № 889 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовці Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача наголосив на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, має періодичний характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від наявності рішень відповідних суб'єктів владних повноважень та від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого проводиться розрахунок інших додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Однак, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою № 889 та відповідно до даної постанови мала постійний характер. Те, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям має постійний характер, свідчить ще й безпосередня назва такої винагороди "щомісячна".

Системний аналіз вищевказаних норм Закону України № 2011-XII дає суду підстави для висновку, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців зі служби, зокрема, за станом здоров’я, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, повинен проводитись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таким чином, в силу положень статті 9 Закону України № 2011-XII така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Як встановлено судом з письмового заперечення проти позову, пояснень представника відповідача в судовому засіданні та довідки розрахунку (а.с. 18), додаткова грошова винагорода не була врахована відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачеві грошової допомоги при звільненні у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи в розрізі норм матеріального закону, суд виходить з такого.

Статтею 8 ОСОБА_4 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Відповідно до статті 7 частин 2, 3 КАС України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені ОСОБА_4 та законами України. У разі невідповідності правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Право позивача на отримання при звільненні з військової служби за станом здоров’я грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлене статтею 15 Закону України № 2011-XII. Частиною другою статті 9 цього ж Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, відповідно до вищевказаних норм Закону України № 2011-XII розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців зі служби за станом здоров’я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби повинен проводитись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин пункту 8 Інструкції № 73, відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, звужує обсяг прав позивача, встановлених Законом України № 2011-XII. Відтак, при вирішенні даного адміністративного спору суд відповідно до статті 7 частини 3 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Однак, слід зауважити, що статтею 9 частиною 2 Закону України № 2011-XII передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, аніж, що передбачено Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 лютого 2016 року № 73, на які посилається відповідач.

Крім того, в ієрархії нормативно-правових актів Закон України № 2011-XII має вищу юридичну силу, ніж Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 лютого 2016 року № 73

Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин пункту 8 Інструкції № 73, відповідно, до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, звужує обсяг прав позивача, встановлених Законом України № 2011-XII. Відтак, при вирішенні даного адміністративного спору суд відповідно до статті 7 частини 3 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно статті 2 частини 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 до грошової допомоги при звільненні позивача, Мукачівським прикордонним загоном (в/ч 2142) є протиправним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат, судом не вирішується, оскільки позивач, відповідно до положень статті 5 частини 1 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (90200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45, Код ЄДРПОУ 14321676) про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3254,70 грн..

Зобов’язати Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3254,70 грн., яка передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 березня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 03 квітня 2018 року.

СуддяОСОБА_5