Рішення № 73128807, 03.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/1154/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Шевчук Т. А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград - Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 01.11.1995 по 28.09.2017 безперервно працювала помічником лікаря-епідеміолога, в медичній установі, яка неодноразово змінювала назву та підпорядкованість, на даний час має назву державна установа "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України".

Після звільнення 28.09.2017 у встановлені законом строки ОСОБА_2 звернулася до Новоград - Волинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням їй пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Листом відповідача від 07.02.2018 та рішенням від 07.02.2018 було повідомлено про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що робота на посаді помічника лікаря-епідеміолога в ОСОБА_3 міжрайонному відділі державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" в період з 01.07.2016 по 27.09.2017 не дає підстав для призначення пенсії за вислугу років, тому що ці заклади не передбачені Переліком, який затверджено постановою КМУ від 04.11.1993р. №909, а тому вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу роботи. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому просить визнати протиправним скасувати рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язати зарахувати до стажу її роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01.07.2016 по 27.09.2017 .

Ухвалою від 07.03.2018 було відкрито спрощене позовне провадження.

02 квітня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов.

Позивач у судове засідання не з'явилася, просила справу слухати без її участі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 з 01.11.1995 по 28.09.2017 безперервно працювала помічником лікаря-епідеміолога.

Після звільнення 28.09.2017 у встановлені законом строки вона звернулася до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням мені пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.02.2018 та рішенням від 07.02.2018 № 10 року ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що робота на посаді помічника лікаря-епідеміолога в державній установі "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" в період з 01.07.2016 по 27.09.2017 не дає підстав для призначення пенсії за вислугу років, тому що ці заклади не передбачені Переліком, який затверджено постановою КМУ від 04.11.1993р. №909, а тому вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу роботи.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що у період з 01.11.1995 по 28.09.2017 ОСОБА_2 працювала помічником лікаря-епідеміолога в установі, яка за вказаний період неодноразово змінювала назву та підпорядкування, а саме Новоград-Волинська санітарно-епідеміологічна станція, Державний заклад "Новоград-Волинська районна санітарно-епідеміологічна станція", ОСОБА_3 міжрайонний відділ лабораторних досліджень державної установи "Житомирський обласний центр Держсанепідслужби України, ОСОБА_3 міжрайонний відділ лабораторних досліджень державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони України".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХГІ "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

До досягнення 55-річного віку, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року за N 909. Згідно з розділом 2 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи, медичні відділи протезних підприємств.

При цьому, як зазначено у частині першій статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі - Закону N 2801-XII), до закладів охорони здоров'я відносяться юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлені підрозділи, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності. (Пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Виходячи з положень зазначених нормативних актів, заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Саме такий висновок щодо застосування вище згаданих норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року (Справа N 21-241а13).

Зобов'язання проходження акредитації для усіх закладів охорони здоров'я підтвердив також Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 25.06.2004 року N 4343.

Наявні у матеріалах справи копій статутів, підтверджують, що установа, де працювала ОСОБА_2 в період з 01.07.2016 по 27.09.2017 була і є належною медичною установою і відповідає вимогам, зазначеним у Переліку №909.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вказаної норми відповідачем не було доведено правомірності відмови у призначенні пенсії по вислузі років через відсутність необхідного спеціального стажу, а тому позов слід задовольнити.

За нормами ч.1 ст.139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, слід стягнути з ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 7 лютого 2018 року №10 та скасувати його.

Зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 37808338 вул. Єрьоменка, 16 м.Новоград-Волинський, 11708) призначити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1, 11701) пенсію на пільгових умовах відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 28 вересня 2017 року зарахувавши у пільговий стаж період роботи у Державній установі "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України" з 1 липня 2016 року по 27 вересня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 03 квітня 2018 року