Рішення № 7312770, 21.12.2009, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 2-2889/2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі Мазуренко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», треті особи: ОСОБА_2, Коцюбинська селищна рада Київської області, про захист права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до КП “Святошинське лісопаркове господарство” про захист права власності. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він 24.06.2009 року уклав з третьою особою ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га. за адресою Київська область смт. Коцюбинське по вул. Садова, 39, а 25.06.2009 року уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попередні договори на придбання відповідно земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,15 га. в смт. Коцюбинське по вул. Миру, 12 та в смт. Коцюбинське по вул. Дорожна, 7. Відповідно до Схеми генерального плану відведення земельних ділянок під індивідуальну забудову в смт. Коцюбинське, придбана ним земельна ділянка знаходиться на території кварталу № 2 індивідуальної житлової забудови смт. Коцюбинське, а земельні ділянки, які він має намір придбати – на території кварталів №№ 1, 3 індивідуальної житлової забудови в смт. Коцюбинське.

Посилається на те, що він у встановленому законом порядку придбав у третьої особи ОСОБА_2 спірну земельну ділянку та мав намір придбати ще декілька ділянок в смт. Коцюбинське Київської області, разом із тим відповідач не визнає його законним власником придбаної ним ділянки, оскаржує в суді законність набуття ним права власності на земельну ділянку та стверджує, що території, на яких знаходиться земельна ділянка придбана позивачем та земельні ділянки, які позивач має намір придбати, належать КП «Святошинське лісопаркове господарство» на праві постійного користування. В обґрунтування свого права користування спірними земельними ділянками відповідач посилається на Витяг з бази даних Державного земельного кадастру, що виготовлений КП «Інститут земельних відносин».

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,15 га., кадастровий № 3210946200:01:042:0069 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, № 39; визнати відсутність у відповідача права користування земельними ділянками з кадастровим № 75:511:006 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:533:002 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; кадастровим № 75:535:001 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; з кадастровим № 75:601:002 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:004 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:005 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе.

В судовому засіданні представник позивача, який представляв інтереси третьої особи – Коцюбинської селищної ради, позов підтримав, підтвердив обставини, що викладені в позовній заяві, вказував на те, відповідач заперечує право власності позивача на земельну ділянку, в зв’язку із чим звертався до суду із позовом. Просив задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказували на те, що право користування спірними земельними ділянками належить відповідачу відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року, матеріалів лісовпорядкування та витягу з бази даних державного земельного кадастру, заперечували право позивача на дані земельні ділянки. Просили відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. В судове засідання 21.12.2009 року представник відповідача не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, направила до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала, про що вказала в заяві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено, що 24.06.2009 року позивач уклав із третьою особою по справі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий № 3210946200:01:042:0069 площею 0,15 га. за адресою: Київська область смт. Коцюбинське, вул. Садова, 39, яка була відведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; цей договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2624 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів під № 3502216.

До укладення договору купівлі-продажу земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_2, її право власності на земельну ділянку було підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922107, який було видано на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 2045 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010934000138 (а.с. 4-8).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 25.06.2009 року позивач ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий № 3210946200:01:042:0134 площею 0,15 га. за адресою: Київська область смт. Коцюбинське по вул. Миру, 12, яка була відведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказана земельна ділянка на час укладення попереднього договору перебувала у власності ОСОБА_3, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922249, який було видано на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 25-V-2036 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010934000114 (а. с. 9 - 10).

Також 25.06.2009 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий № 3210946200:01:043:0035 площею 0,15 га. за адресою: Київська область смт. Коцюбинське по вул. Дорожна, 7, яка була відведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На час укладення попереднього договору земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_4, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922208, який було видано на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 25-V-1888 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010934000025 (а. с. 11- 12).

В судовому засіданні також встановлено, що згідно Схеми генерального плану відведення земельних ділянок під індивідуальну забудову в смт. Коцюбинське Київської області вищевказані земельні ділянки знаходяться на території кварталів №№ 1, 2, 3 індивідуальної житлової забудови сел. Коцюбинське (а. с. 13).

Судом також встановлено, що 03.07.2009 року позивач звертався до відповідача із проханням роз’яснити порядок вирубки дерев на належній йому земельній ділянці в зв’язку із необхідністю зведення житлового будинку, відповіді на вказаний лист позивач не отримав (а. с. 28).

Крім того, в липні 2009 року КП «Святошинське лісопаркове господарство» зверталося до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_1 про оскарження рішень та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2009 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв’язку із необхідністю усунення недоліків, а ухвалою від 04.09.2009 року була визнана неподаною та повернута позивачу. Наведені обставини підтверджуються матеріалами оглянутої в судовому засіданні справою № 2-2044/2009 рік.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; цивільне право або інтерес можуть бути захищені способом, який передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Володіння майном вважається правомірним поки в судовому порядку не буде встановлено інше. Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання права на земельну ділянку. Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Як вбачається із наданих сторонами доказів, позивач у встановленому законом порядку купив земельну ділянку у ОСОБА_2, як володіла нею на підставі державного акту про право власності на землю встановленого зразка; договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки в судовому порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи, що відповідач оспорює право власності позивача на земельну ділянку за адресою Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, 39, але не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт набуття її позивачем у власність, а також на підтвердження визнання недійсним державного акту на право власності попереднього власника на земельну ділянку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку.

З пояснень представників відповідача та наданих ними доказів вбачається, що КП «Святошинське лісопаркове господарство» оспорювало право позивача на придбану ним земельну ділянку за адресою Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова 39 та заперечує проти можливості придбання позивачем земельних ділянок за адресами Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Дорожна, 7 та вул. Миру, 12, оскільки, на думку відповідача, вказані земельні ділянки розташовані на територіях, право користування якими належить відповідачу.

Так, із наявних в матеріалах справи витягів із бази даних державного земельного кадастру від 03.07.2009 року (а. с. 30), від 13.08.2009 року (а. с. 54) та від 03.12.2009 року (а. с. 60) та робочих матеріалів (а. с. 29) вбачається, що в цих витягах спірні території позначені як належні відповідачу земельні ділянки з кадастровим № 75:601:002 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:004 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:005 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:511:006 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:533:002 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; кадастровим № 75:535:001 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; саме про визнання відсутності права користування вказаними земельними ділянками у відповідача було пред’явлено позовну вимогу позивачем.

Оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо даної частини позовних вимог, суд приймає до уваги, що позивач заперечує наявність у відповідача права користування спірними земельними ділянками, вказуючи на відсутність у відповідача будь-яких правовстановлюючих документів та відсутність вказаних земельних ділянок як самостійних об’єктів цивільного обороту; в свою чергу відповідач стверджує про наявність у нього права користування вказаними земельними ділянками посилаючись на те, що вони розташовані на території Святошинського району м. Києва, а не на території смт. Коцюбинське Київської області та належать КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі Постанови Центрального комітету КП України та Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій; дані межі встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів; включення чи виключення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Оскільки предметом розгляду у даній справі є спір про право або відсутність у іншого права на конкретні земельні ділянки, а не спір про межі адміністративно-територіальних утворень, даний спір має бути вирішений по суті незалежно від того, до якої адміністративно-територіальної одиниці належать спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Таким чином земельна ділянка як самостійний об'єкт цивільного обігу виникає лише після виділення її і у встановленому законом порядку із загального складу земель України шляхом встановлення відповідних меж, визначення місця її розташування (присвоєння адреси) та визначення її правового статусу по відношенню до суб'єктів відповідного права.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою встановленого зразка.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 ЛК України право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Разом із тим із наданих сторонами доказами вбачається, що КП «Святошинське лісопаркове господарство» в передбаченому законом порядку не отримувало державного акту на право постійного користування вищевказаними земельними ділянками, рішення про відведення вказаних ділянок відповідачу не приймалось. Постанова Центрального комітету КП України та Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673, на яку посилається відповідач, не містить положень про закріплення за відповідачем будь-яких земельних ділянок, а стосується лише питання про зміну підпорядкування КП «Святошинське лісопаркове господарство» як підприємства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» с истему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут центру державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно до ст. 204 ЗК України та п. 1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174 ведення державного земельного кадастру віднесено до компетенції Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах.

З наведеного вбачається, що єдиною особою, яка уповноважена законом вести Державний реєстр прав на землю та Державний земельний кадастр є Державне підприємство « Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» .

Таким чином, витяги із бази даних державного земельного кадастру від 03.07.2009 року, 13.08.2009 року та від 03.12.2009 року не можуть розглядатися як належний доказ існування спірних земельних ділянок та їх належності відповідачу, оскільки вказані витяги були виготовлені не Державним підприємством « Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», а Комунальним підприємством Київської міської ради «Інститут земельних відносин», тобто особою, яка не має компетенції на ведення державного земельного кадастру.

Суд приймає до уваги ті обставини, що Київська міська філія Державного підприємства “ Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ” в листі від 03.12.2009 року повідомила про відсутність в державному земельному кадастрі інформації про власників чи землекористувачів спірних земельних ділянок (а. с. 64); а Київська обласна філія Державного підприємства “ Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ” в листі від 02.12.2009 року повідомила про відсутність в державному земельному кадастрі інформації про земельні ділянки з кадастровими номерами 75:511:006, 75:533:002, 75:535:001, 75:601:002, 75:601:004, 75:601:005 та про невідповідність вказаних кадастрових номерів вимогам чинного законодавства (а. с. 51).

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що інформація про належність відповідачу спірних земельних ділянок, яка міститься у витягах із бази даних державного земельного кадастру від 03.07.2009 року, 13.08.2009 року та від 03.12.2009 року є недостовірною та заперечується листами філій Державного підприємства “ Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ”. Такий висновок суду узгоджується із вимогами Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, який запроваджено відповідно до вказівки Державного комітету по земельних ресурсах України від 20.03.2002 року № 2, відповідно до яких кадастровий номер земельної ділянки складається з 14 цифр коду, в той час як у вищевказаних витягах із бази даних державного земельного кадастру використовуються кадастрові номери з 8 цифр коду.

З наведеного вбачається, що спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку відповідачу не виділялися, їх межі та місце розташування (адреса) не встановлювалися, правовий режим використання не визначався, правовстановлюючі документи не видавалися, в державному земельному кадастрі інформація про них відсутня. За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки не існують як самостійний об’єкт цивільного обігу та не можуть бути об’єктом права користування з боку відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про підтвердження належності йому права користування спірними земельними ділянками на підставі наданих суду матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідач є комунальним підприємством Київської міської ради і не відноситься до державних лісогосподарських підприємств. За таких обставин відповідач не входить до кола суб’єктів, права на землю яких можуть посвідчуватися матеріалами лісовпорядкування. Як було встановлено судом, спірні земельні ділянки відповідачу раніше не надавалися та не входять до кола об’єктів, права на які можуть посвідчуватися матеріалами лісовпорядкування.

Крім того, оглядові плани Київського та Святошинського лісництв Святошинського Лісопаркового господарства Київської області за 1999 рік, витяг з лісового кадастру, таксаційні матеріали, на які посилався відповідач як на доказ належності йому спірних земельних ділянок, не можуть розглядатися як належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, оскільки всі вищевказані документи складені відповідачем та не погоджені з органами виконавчої влади у сфері лісового господарства

За таких обставин суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про визнання відсутності у відповідача права користування спірними земельними ділянками.

Таким чином, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 213, 1216 – 1222, 1225, 1256, 1261, 1268 - 1270, 1272, 1274 – 1275, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215, 256 - 259 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», треті особи: ОСОБА_2, Коцюбинська селищна рада Київської області, про захист права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий № 3210946200:01:042:0069 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, № 39.

Визнати відсутність у Комунального підприємства “Святошинське лісопаркове господарство” (ідентифікаційний код 03359687) права користування земельними ділянками з кадастровим № 75:511:006 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:533:002 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; кадастровим № 75:535:001 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; з кадастровим № 75:601:002 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:004 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:005 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 22.12.2009 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.Ц.Кашперська

Справа № 2-2889/2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

21 грудня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі Мазуренко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», треті особи: ОСОБА_2, Коцюбинська селищна рада Київської області, про захист права власності, -

в с т а н о в и в :

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові докази по справі, зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтованості доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі ст. ст. 213, 1216 – 1222, 1225, 1256, 1261, 1268 - 1270, 1272, 1274 – 1275, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215, 256 - 259 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», треті особи: ОСОБА_2, Коцюбинська селищна рада Київської області, про захист права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га. кадастровий № 3210946200:01:042:0069 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, № 39.

Визнати відсутність у Комунального підприємства “Святошинське лісопаркове господарство” (ідентифікаційний код 03359687) права користування земельними ділянками з кадастровим № 75:511:006 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:533:002 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; кадастровим № 75:535:001 за адресою м. Київ, Житомирське шосе; з кадастровим № 75:601:002 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:004 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе; кадастровим № 75:601:005 за адресою м. Київ, Гостомельське шосе.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 22.12.2009 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.Ц.Кашперська

Ў