Рішення № 73127294, 12.03.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 Справа № 917/19/18

За позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" , 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154

Представник позивача ОСОБА_1, 03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-Е, офіс 391

До відповідача ОСОБА_2 підприємство "Об'єднане готельне господарство", 36003, м. Полтава, вул. Соборності, 41-А

про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 45 224,07 грн.,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Секретар судового засідання Мацко О.В.

Представники:

від позивача: відсутні (див протокол судового засідання)

від відповідача: ОСОБА_3 (див. протокол судового засідання)

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-Страхування", м. Київ, до відповідача - ОСОБА_2 підприємство "Об'єднане готельне господарство", м. Полтава, про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 45 224,07 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає з підстав недотримання КП "Об'єднане готельне господарство" обов’язків з виконання необхідних робіт по утриманню належного йому на балансі нерухомого майна.

Крім того, на підтвердження своїх вимог, як доказ позивачем додано до матеріалів справи копію електронного диска (а.с. 114), який судом не може бути прийнятий з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що позивачем не дотримано вимоги ст. 96 Господарського процесуального кодексу України в частині повідомлення про наявність оригіналу електронного доказу, а з вищезазначеної копії неможливо встановити дійсні обставини справи, вказаний електронний доказ судом не приймається.

Відповідач проти заявлених ПАТ "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів настання страхового випадку, що стався 08.12.2016 року, з вини Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

17.08.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" (Страховик) та гр. ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 75/16-Т/П (а.с. 10).

Відповідно до п. 4 договору предметом останнього є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, марка Renault, модель Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво СХО 483251, номер кузова НОМЕР_2, рік випуску 2016.

08.12.2016 року гр. ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р.

У вказаній заяві зазначено про те, що 08.12.2016 р. приблизно о 23 год. 40 хв. Заявником було виявлено, що на його автомобіль, що знаходився на автостоянці Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство", впала глиба снігу і пошкодила його дах.

Дані обставини щодо страхового випадку заявником було викладено також у поясненнях, відібраних працівниками поліції 09.12.2016 року (а.с. 12).

31.01.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава» за замовленням гр. ОСОБА_4 було виконано роботи з ремонту автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2016 року випуску (згідно з актом виконаних робіт № А0008223 від 31.01.2017 р.).

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" було перераховано суму страхових виплат за договором № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р. в розмірі 45 224,07 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава», що підтверджується платіжними дорученнями № 37881 від 27.12.2016 р. та № 57573 від 24.01.2017 р. (а.с. 14).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на положення вказаної норми позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" суми страхового відшкодування, сплаченого Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" за договором № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під збитками як різновидом майнової шкоди розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено судом, позивачем, всупереч наведених норм, не надано доказів на підтвердження протиправності поведінки відповідача та, як наслідок, наявності причинного зв’язку між такою поведінкою та збитками, стягнення яких є предметом даного позову.

Так, матеріалами справи встановлено, що на момент пошкодження транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2016 року випуску останній знаходився на автомобільній стоянці готельного комплексу Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство", що розташована за адресою 36003, м. Полтава, вул. Соборності, 41А. Даний факт підтверджується, зокрема, рахунком № 495 від 05.12.2016 р. за користування послугами автостоянки, виписаного гр. ОСОБА_4 ОСОБА_2 підприємством "Об'єднане готельне господарство", та фіскальним чеком про оплату гр. ОСОБА_4 вказаних послуг (відповідні копії містяться у матеріалах справи, а.с. 11). Крім того, вказана обставина не заперечується відповідачем.

Однак, перш за все, позивачем не доведено факт допущення ОСОБА_2 підприємством "Об'єднане готельне господарство" бездіяльності у вигляді недотримання обов’язків з виконання необхідних робіт по утриманню належного йому на балансі нерухомого майна.

Так, відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п. 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року, балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виникнення збитків, стягнення яких є предметом даного спору, внаслідок саме протиправної бездіяльності відповідача у вигляді невиконання своїх обов’язків скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду.

Зокрема, позивачем додано до матеріалів справи копії страхових актів за договором страхування № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р. (№ 75/16-Т/П-4-1 від 26.12.2016 р. та (№ 75/16-Т/П-4-2 від 24.01.2017 р.). Даними актами зафіксовано, що в результаті страхової події 08.12.2016 р. о 23 год. 40 хв., що сталась за адресою м. Полтава, вул. Соборності, 41А, був пошкоджений автомобіль Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2016 року випуску.

При цьому, у пункті 7 страхових актів зазначена наступна інформація: «Страхова подія відбулася з вини: Невідомо; Наявність права регресу: Регрес встановлюється».

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія технічного паспорту на громадський будинок (готель), розташований у м. Полтаві по вул. Соборності, 41А (а.с. 86-88). Відповідно до схематичного плану земельної ділянки за вказаною адресою, що є невід’ємною частиною зазначеного технічного паспорту, стоянка машин (позначена як № 3) не межує з будівлею готелю, що знаходиться на балансі Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" (А-5). А отже, відсутні підстави вважати, що падіння снігу саме з вищезазначеної будівлі було причиною настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р.

Також, у детальному описі зазначеної події, складеному гр. ОСОБА_4 у заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р. (а.с. 19), відсутня інформація щодо місця знаходження снігової брили, що спричинила пошкодження транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2016 року випуску, до моменту настання вказаної події.

Таким чином, належних доказів на підтвердження факту заподіяння транспортному засобу Страхувальника шкоди внаслідок падіння снігу з будівлі, що належить на балансі саме Комунальному підприємству "Об'єднане готельне господарство", позивачем не надано.

Крім того, згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, переходить до страховика лише у разі якщо останній виплатив страхове відшкодування у відповідності з договором майнового страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р. Страхувальником та Вигодонабувачем є гр. ОСОБА_4.

Однак, в порушення вищезазначених норм, позивачем перераховано суму страхових виплат за договором № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р. в розмірі 45 224,07 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава».

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, сплаченого Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" за договором № 75/16-Т/П від 17.08.2016 р., позовні вимоги у даній справі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 16.03.2018 р.

Суддя Г.І. Бунякіна

Примітка:

1. Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 241 ГПК України.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 256 ГПК України.