Рішення № 73125875, 21.03.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/8685/17

н/п 2/640/296/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Хомінській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих , третя особа Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» про стягнення заборгованості за невиконання умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Харківського УВП №1 УТОГ про стягнення заборгованості за невиконання умов договору в якому просив: вважати достроково розірваними договір позики від 13.07.2016р, договір позики від 17.08.2016р., договір позики від 21.10.2016р, договір позики від 20.12.2016р, договір позики від 04.01.2017р, договір позики від 05.01.2017р, договір позики від 24.01.2017р, договір позики від 27.02.2017р., укладеними між ОСОБА_2 та Харківським учбово-виробничим підприємством№1 Українського товариства глухих з 24.05.2017 року.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 903707, 48 грн (дев’ятсот три тисячі сімсот сім грн.. грн.48 коп ) гривень — заборгованість по безвідсотковій фінансовій допомоги за договорами позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р.;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 15563,31 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку п.5 договорів позики станом на 07.06.2017 року включно;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 2046,93 грн.- три відсотка річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку ст625 ЦК України по договорам позики станом на 07.06.2017 року включно;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 26002,10 грн. – інфляційні за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку ст625 ЦК України по договорам позики станом на 07.06.2017 року включно;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 100337,72грн грн.- передплата за товар по договорам купівлі-продажу (поставки) від 18.04.2017 року, 19.04.2017 року та 20.04.2017 року;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 115,46 грн. три відсотка річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку ст625 ЦК України по договорам купівлі-продажу (поставки) станом на 07.06.2017 року включно;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 1348,53 грн.- заборгованість по фінансовій звітності.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що між ним та відповідачем по справі було укладено договора позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р. на загальну суму 932625,00грн. Дані грошові кошти вносилися по поточний рахунок та касу Харківського УВП №1 УТОГ як безвідсоткова поворотна фінансова допомога. Згідно п.1. даних договорів, позивач надавав Харківському УВП №1 УТОГ безвідсоткову фінансову допомогу строком на один рік (п.3 договорів позики). Згідно п.4 вищезазначених договорів позики повернення суми фінансової допомоги Позичальник здійснює самостійно шляхом виплати готівкових коштів із каси Позичальника. Пунктом 5 вищезазначених договорів позики передбачена відповідальність Харківського УВП №1 УТОГ за порушення строків повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Відповідачем зобов’язання по зазначеним договорам позики виконані частково в розмірі 28917,52 грн., борг на час подачі позову складає 903707, 48 грн., що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року. В зв’язку з виявленням тяжкого захворювання в порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом про дострокове розірвання договорів позики, строк дії яких ще не сплив та вимагав повернення боргу (вимога від 17.05.2017 р. вх.№66). Натомість отримав відповідь про відсутність коштів у відповідача на виконання грошових зобов’язань.

Крім того, в квітні 2016 року між позивачем та відповідачем фактичними діями було укладено договір поставки (купівлі-продажу) продукції Харківського УВП №1 УТОГ, а саме, позивачем було внесено передплату за товар через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам № 594 від 18.04.2017 року (кронштейн), № 609 від 19.04.2017 року (кронштейн), № 608 від 19.04.2017 року (профіль), № 610 від 19.04.2017 року (профіль), № 611 від 19.04.2017 року (совок металевий), № 618 від 20.04.2017 року (совок металевий) на загальну суму 124899,22 грн. Відповідач частково виконав свої зобов’язання по поставці товару на суму 24561,50грн. Борг на час подачі позову складає по передплаченому, але не поставленому товару складав 100337,72грн., що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року. В порядку досудового врегулювання спору 17.05.2017 року відповідачу вручалася вимога про повернення передплати або передачу товару на дану суму, яка на час подачі позову не була задоволена.

Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по фінансовій звітності в розмірі 1348,53 грн., яка утворилася за результатами роботи позивача директором Харківського УВП №1 УТОГ та використання в робочих цілях власного авто, що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року. Вимога позивача про сплату від 17.05.2017 року також не задоволена відповідачем на час подачі позову. Свої вимоги аргументував положеннями статей 509, 526,530, 610, 611, 625, 655, 693, 834 ЦК України.

14.06.2017 року через канцелярію суду позивач подав заяву про залучення засновника відповідача - Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» до процесу в якості третьої особи на боці відповідача, оскільки відповідач не має власного майна та активів. Своїм майном та прибутком відповідач розпоряджується виключно під чітким контролем засновника. Дана заява була задоволена ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 15.06.2017 року.

Одночасно 14.06.2017 року через канцелярію суду позивач подав заяву про забезпечення заявленого позову шляхом накладення арешту та заборони відчужувати у будь-який спосіб третім особам Харківському учбово-виробничому підприємству№1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) та Всеукраїнській громадській організації інвалідів «Українському товариству глухих» (03150 м.Київ, Голосіївський район, вул.Червоноармійська, б.74, код ЄДР 00021344) адміністративно-побутовий корпус літ «А-4» та цех літ. «Б-2», розташовані за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 303/307, сумарна балансова вартість яких значно менш суми боргу, зазначеного в позовній заяві. Дана заява про забезпечення позову була задоволена ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.06.2017 року.

07.12.2017 року через канцелярію суду позивач подав заяву про заміну позивача на підставі укладених між ним та АфанасьєвоюМаріанною Юріївною договорів відступлення права вимоги по укладеним договорам позики між ОСОБА_2 та відповідачем по справі за період з 04.01.2016 року по 27.02.2017 року, за яким заборгованість визначена в розмірі 903707,48 грн., заборгованість за передплачений товар по прибутковим касовим ордерам № 594 від 18.04.2017 року (кронштейн), № 609 від 19.04.2017 року (кронштейн), № 608 від 19.04.2017 року (профіль), № 610 від 19.04.2017 року (профіль), № 611 від 19.04.2017 року (совок металевий), № 618 від 20.04.2017 року (совок металевий) товар на загальну суму 100337,72грн., який не поставлений ОСОБА_2, та заборгованість по фінансовій звітності за витрати по заправці власного автомобілю, який він використовував для робочих цілей під час роботи на Харківському УВП №1 УТОГ в розмірі 1348,53 грн, що є предметом заявленого позову по справі №640/8685/17. Надано докази про своєчасне повідомлення відповідача про укладання зазначених договорів відступлення права вимоги.

Протокольною ухвалою від 08.12.2017 року було замінено позивача на ОСОБА_1. Даний позивач та її представник повністю підтримали заявлений позов, додатково зазначили, що зі свого боку також ОСОБА_1 зверталася до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, що є предметом спору, проте відповідач борг не погасив. Зазначили, що факт отримання коштів від первісного позивача підтверджено належними та допустимими письмовими доказами по справі (банківські виписки, квитанції до прибуткових касових ордерів, актами звірки). Матеріали справи не містять доказів, що укладені ОСОБА_2 та відповідачем договора позики та купівлі-продажу є недійсними, нікчемними, удаваними, укладеними під впливом омани або через застосування насильства. Дані договори укладені з дотриманням вимог діючого законодавства України щодо їх змісту та форми укладення. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Наразі по договорам, що є предметом спору таких рішень суду немає, про що не заперечує ї відповідач по справі. Посилалась на положення статті 530 ЦК України, де зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Просила позов задовольнити.

29.01.2018 року через канцелярію суду ОСОБА_1 було подано заяву про заміну назви відповідача та його юридичної адреси, зі збереженням коду ЄДР, що підтверджено даними офіційного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Так наразі повна назва відповідача є Підприємство об»єднання громадян «Харківське виробниче підприємство №1», юридична адреса: 61033 м.Харків , вул. Тахіатаська 9, кімн. 10. Просила суд врахувати ці обставини при винесенні рішення по суті спору , оскільки невідповідність назви відповідача та його адреси унеможивість виконання рішення суду у разі його задоволення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що договора позики є недійсними, оскільки головний інженер, який їх підписував від імені підприємства не мав на це повноважень, не було отримано дозвіл від засновника на укладання даних угод. На його думку не надано належних та допустимих доказів про здійснення даних правочинів та факту наяності боргу відповідача перед первісним позивачем. Зазначив, що акти звірки не є доказом наяності заборгованості, адже на його підписання не надавалася згода засновника. На його думку, в матеріалах справи відсутні належні докази укладення договорів поставки на товар, оскільки сторонами не досягнуто згоди з істотних умов цього правочину, головний бухгалтер та касир підприємтства не є уповноваженими особами на укладання даних договорів. Також заборгованість по фінансовій звітності по витратам по заправці власного автомобіля первісним позивачем під час роботи на підприємстві, який він використовував для роботи є безпідставною, оскільки норми КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за зношування (амортизацію) власних інструментів працівником, що яких автомобіль не відноситься. Посилається на положення статей 208, 216, 238, 512-514, 626, 638, 712 ЦК України. Отже, оскільки відповідач вважає недійними первісні договора позики, поставки, то відповідно недійсними є і договора по відступлення права вимоги, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Зазначив, що показання свідків по справі в даному випадку не є належними та допустими доказами підстведження факту укладання правочинів.

Представник третьої особи Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи сторона повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

20.03.2018 року ухвалою Київського районного суду м.Харкова задоволено заяву третьої особи - Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» про скасування заходів забезпечення позову, оскільки заборона відчуження та арешт було накладено на майно, яке відповідачу не належить, а Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» є третьою особою, а не відповідачем по справі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З 19.01.2012 року по 28.04.2017 року включно ОСОБА_2 працював на посаді директора Харківського учбово – виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих (далі- Харківське УВП №1 УТОГ). З 29.03.2011 року по 19.01.2012 року він тимчасово виконував обов’язки директора даного підприємства. Дані обставини підтверджуються копією трудового книжки ОСОБА_2

Засновником даного підприємства та власником майна є Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих».

З метою реалізації статутних цілей Харківського учбово – виробничого підприємства №1 УТОГ та розвитку виробництва ОСОБА_2 вимушений був вкладати свої кошти та заощадження, в результаті між ним та Харківським УВП №1 УТОГ з 04.01.2016 року по 27.02.2017 року було укладено 11 договорів позики, а саме: договора позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р. на загальну суму 932625,00грн. Дані грошові кошти вносилися по поточний рахунок та касу Харківського УВП №1 УТОГ як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, що підтверджено банківськими виписками, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Згідно п.1. даних договорів позики, ОСОБА_2 надавав Харківському УВП №1 УТОГ безвідсоткову фінансову допомогу строком на один рік (п.3 договорів позики). Згідно п.4 вищезазначених договорів позики повернення суми фінансової допомоги Позичальник здійснює самостійно шляхом виплати готівкових коштів із каси Позичальника. Повернення вищезазначеної суми може бути проведено як частинами так і повністю.

Пунктом 5 вищезазначених договорів позики передбачена відповідальність Харківського УВП №1 УТОГ за порушення строків повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Відповідачем зобов’язання по зазначеним договорам позики виконані частково в розмірі 28917,52 грн., борг на час подачі позову складає 903707, 48 грн., що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року. 17.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача по справі з вимогою про дострокове розірвання договорів позики, строк дії яких ще не сплив та вимагав повернення боргу (вимога від 17.05.2017 р. вх.№66).

В квітні 2016 року між ОСОБА_2 та відповідачем фактичними діями було укладено договори поставки (купівлі-продажу) продукції Харківського УВП №1 УТОГ, а саме, позивачем було внесено передплату за товар через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам № 594 від 18.04.2017 року (кронштейн), № 609 від 19.04.2017 року (кронштейн), № 608 від 19.04.2017 року (профіль), № 610 від 19.04.2017 року (профіль), № 611 від 19.04.2017 року (совок металевий), № 618 від 20.04.2017 року (совок металевий) на загальну суму 124899,22 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання по поставці товару на суму 24561,50грн. Борг на час подачі позову по передплаченому, але не поставленому товару складав 100337,72грн., що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року.

17.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача по справі з вимогою про повернення передплати або передачи оплаченого товару протягом семи днів з моменту отримання вимоги (вимога від 17.05.2017 р. вх.№67).

Крім того, позивач, працюючи директором Харківського УВП №1 УТОГ по 28.04.2017 року включно, використовував свій власний автомобіль - TOYOTA LAND CRUISER PRADO в службових цілях.

Фактично понесені витрати на заправку та обслуговування даного авто під час виконання службових обов’язків компенсувалися йому на підставі поданих фінансових звітів.

Проте станом на 28.04.2017 року заборгованість Харківського УВП №1 УТОГ по фінансовій звітності склала 1348,53 грн., що підтверджено актом звірки взаємних рахунків від 28.04.2017 року.17.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача по справі з вимогою про погашення даної заборгованості протягом семи днів з моменту отримання вимоги (вимога від 17.05.2017 р. вх.№68).

Натомість ОСОБА_2 отримав відповідь про відсутність коштів у відповідача на виконання грошових зобов’язань. (лист за вих.№ 126 від 09.06.2017р.)

13.11.2017 року ОСОБА_2 в зв’язку з загостренням тяжкого захворювання, уклав з ОСОБА_3 договора відступлення права вимоги по укладеним договорам позики між ОСОБА_2 та відповідачем по справі за період з 04.01.2016 року по 27.02.2017 року, за яким заборгованість визначена в розмірі 903707,48 грн., заборгованість за передплачений по прибутковим касовим ордерам № 594 від 18.04.2017 року (кронштейн), № 609 від 19.04.2017 року (кронштейн), № 608 від 19.04.2017 року (профіль), № 610 від 19.04.2017 року (профіль), № 611 від 19.04.2017 року (совок металевий), № 618 від 20.04.2017 року (совок металевий) товар на загальну суму 100337,72грн., який не поставлений ОСОБА_2, та заборгованість по фінансовій звітності за витрати по заправці власного автомобілю, який він використовував для робочих цілей під час роботи на Харківському УВП №1 УТОГ в розмірі 1348,53 грн, що є предметом заявленого позову по справі №640/8685/17.

07.12.2017 року ОСОБА_2 подано заяву про заміну позивача на підставі укладених договорів відступлення права вимоги, яка задоволена 08.12.2017 року протокольною ухвалою суду.

На виконання вимог ст.512-519 ЦК України ОСОБА_2 повідомив відповідача увстановлений договорами відступлення права вимоги строк (п.2.1.2) про відступлення права вимоги. Дані обставини підтверджено листом- повідомленням від 29.11.2017 року за вх.№ 166 29.11.2017 року новий кредитор - ОСОБА_1 звернувся до відповідача по справі з вимогою про погашення даної заборгованості,що є предметом даного спору.

Станом на дату прийняття рішення по суті спору відповідачем не погашена зазначена заборгованість ані перед первісним ані новим кредиторами, про що не заперечує представник відповідача.

Станом на 29.01.2018 року за даними офіційного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадяських формувань. Так наразі повна назва відповідача є Підприємство об»єднання громадян «Харківське виробниче підприємство № 1 №, юридична адреса : 61033 м.Харків вул. Тахіатаська 9 кімн.10

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він працював під керівництвом ОСОБА_2 Підприємство відповідача було в занедбаному стані, була заборгованість по зарплатні. ОСОБА_2 неодноразово звертався до засновника з листами про фінансування підприємства, проте засновник вкладати гроші відмовлявся, лише щомісячно вимагав сплату відсотків від оренди приміщень, які Харківське УВП №1 УТОГ передавало в оренду третім особам. Відповідно, єдиним можливим способом реанімувати підприємство була вкладання директором власних коштів як безвідсоткова поворотня фінансова допомога. За такою схемою фінансування підприємство існувало не один рік. Відносини з засновником погіршилися з 2016 року, особливо після того, коли засновник дізнався про хворобу ОСОБА_2 Проте потреба в коштах для поточної діяльності підприємтсва не відпадала. Як наслідок, ОСОБА_2 звільнили, грошей не повернули. Підтвердив факт використання ОСОБА_2 власного авто в службових цілях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він працював під керівництвом ОСОБА_2 на посаді головного інженера. Він дійсно підписував договора позики, за якими виникла заборгованість. Грошові кошти перераховувалися на поточний рахунок підприємства та інколи вносилися через касу. Дані грошові кошти використовувалися на придбання сировини, обладнання, зарплатню, поточні виробничі потреби. Засновник грошей не давав. За час правління підприємством ОСОБА_2 підприємство було майже реанімовано, проведена модернізація виробництва, погашена заборгованість по зарплатні, забезпечено реалізацію виробленої продукції, відремонтовано приміщення, гуртожиток, збільшено кількість робочих місць, більшу чстину яких займали працівники – інваліди по слуху. Підтвердив, що за такою схемою фінансування підприємство існувало не один рік. Підтвердив факт використання ОСОБА_2 власного авто в службових цілях. Показав, що після звільнення ОСОБА_2 засновник доклав зусиль до повного зупинення роботи підприємства, всіх праціників звільнили, виробництво зупинили, обладнення частково передано іншому підприємству засновника з іншим профілем виробництва, а частина обладнання взагалі зникло в невідомому напрямку за час відпустки свідка. Саме обіцянка ОСОБА_5 новому керівництву відповідача не здійснювати галос з приводи зниклого обладнання дозволило йому звільнитися без наявності матеріальних претензій по підзвітному обладнанню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона працювала під керівництвом ОСОБА_2 на посаді бухгалтера-касира. На час допиту тривали час працює на іншому підприємстві, з ОСОБА_2 жодних спільних інтересів на має. Підтвердила наявність фінансових проблем у підприємства, підтвердила факт внесенення ОСОБА_2 власних коштів в касу підприємства як безвідсоткову поворотну фінансову допомогу та передплати за товар, що є предметом спору. Пояснила, що була відповідальна виключно за касові операції, які проводилися на підприємстві виключно у спосіб, визначений діючим законодавством України. За своїми посадовими обов’язками не мала відношення до складання текстів договорів, які укладалися на підприємстві. Жодних вказівок про проведення незаконих операцій від керівника ніколи не отримувала. Підвердила свій підпис на квитанціях до прибуткових касових ордерів, що фігурують как докази по справі.

У суду немає підстав не довіряти показанням свідків, які на час допиту не мають спільних інтересів з позивачем, тому дані показання зазначених свідків як доказ по справі суд приймає.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана виконати на користь другої сторони певну дію (передати майно, сплатити кошти тощо), а друга сторона має право вимагати від першої сторони виконання її обов’язку.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно п.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не погоджується з застосуванням позивачем до правовідносин, що виникли за договорами позики, положень ст. 834 ГК України, згідно якої позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі коли у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому.

Оскільки, по перше, дана норма права регулює інший вид правочину, згідно ст.827 ЦК України предметом договору позички ї річ, а не грошові кошти. Тому до даних правовідносин мають застосовуватися норми матеріального права, визначені ст.1046-1052 ЦК України.

По-друге, на час прийняття рішення по суті спору строк дії договорів позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р. на загальну суму 932625,00грн. сплив. Виставлена позивачем заборгованість, з урахуванням поверненої суми 28917,52 гривень, в розмірі 903707,48 грн по даним договорам позики не погашена.

Суд критично ставиться до огрунтувань представника відповідача про недійсність укладених правочинів – договорів позики та договорів купівлі-продажу, оскільки згідно ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені договори позики укладені у належній формі, з визначенням усіх істотних умов (в тому числі щодо предмету, строку та об’єму повернення предмету позики, відповідальності тощо), дані правочини направлені на настання реальних правових наслідків, з дотримання свободи волевиялення сторін. Закон не визначає прямих вказівок на недійсність договору позики, отже це є оспорюваний правочин. Аналогічна позиція суду і щодо укладених через конклюгентні дії договорів купілі-продажу товарів, за які надійшла переплата до каси відповідача по прибутковим касовим ордерам № 594 від 18.04.2017 року (кронштейн), № 609 від 19.04.2017 року (кронштейн), № 608 від 19.04.2017 року (профіль), № 610 від 19.04.2017 року (профіль), № 611 від 19.04.2017 року (совок металевий), № 618 від 20.04.2017 року (совок металевий) товар.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів про визнання зазначених договорів позики та купівлі-продажу товарів укладених між ОСОБА_2 та відповідачем недійсними, нікчемними, удаваними, укладеними під впливом омани або через застосування насильства. Дані договори укладені з дотриманням вимог діючого законодавства України щодо їх змісту та форми укладення.

В даній справі відповідач таких зустрічних вимог не заявляв.

З огляду на зазначені норми матеріального права суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 основної заборгованості по договорам позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р. в розмірі 903707,48 грн та передплати за товар по договорам купівлі-продажу (поставки) від 18.04.2017 року, 19.04.2017 року та 20.04.2017 року в розмірі 100337,72грн.

На момент подачі позовної заяви до суду закінчилися строки дії договорів позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р. на загальну суму 87600,00грн.

Пунктом 5 вищезазначених договорів позики передбачена відповідальність Харківського УВП №1 УТОГ за порушення строків повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені за даними договорами в розмірі 5869,06 грн. станом на 07.06.2017 року включно.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційних витрат в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договорами позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р. в сумі 3455,16 грн. станом на 07.06.2017 року включно.

Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 115,46 грн. станом на 07.06.2017 року включно в порядку ст. 625 ЦК України по договорам купівлі-продажу (поставки) товару від 18.04.2017 року, 19.04.2017 року та 20.04.2017 року

Показаннями свідків підтверджено факт використання ОСОБА_2 власного автомобилю в службових цілях під час роботи у відповідача. Відповідно, він мав право на отримання вішкодування витрат на обслуговування та заправку даного автомобілю під час виконання обов’язків директора,які передбачали відрядження, постійні переміщення з метою пошуку контрагентів та вирішення поточних виробничих питань, в тому числі доставку продукції. На момент його звільнення згідно з даними бухгалтерського обліку відповідача утворилася заборгованість перед ОСОБА_2 по фінансовим звітам.

В даному випадку суд критично ставиться до позиції відповідача, що наявний акт звірки взаємних рахунків не свідчить про наяність зазначеної заборгованості. Оскільки, по-перше, працівник має право на компенсацію витрат, понесених в інтересах підприємства, для чого існує поняття підзвітних коштів.

З боку норм цивільного законодавства дане поняття прирівнюється до положень ст.1000 ЦК україни, згідно якого за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. ОСОБА_2 був керівником підприємства відповідача, за положеннями Статуту є представником підприємства та зобов’язаний діяти в його інтересах без спеціального доручення. Кожен праціник, який отримує підзвітні кошти, має скласти про це звіт, надати належні підтверджуючі документи про витрати та отримати їх компенсацію, що і було зроблено ОСОБА_2

З огляду на наявний в матеріалах справи акт звірки станом на 28.04.2017 року, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером, за рахунком –372- використання підзвітних коштів, ним було надано підтверджуючі документи на понесені витрати. Відповідальним за правильність ведення бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності на будь-якому підприємстві є головний головний бухгалтер. Саме дана особа притягається до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення бухгалтерського обліку. Матеріали справи не містять доказів притягнення головного бухгалтера відповідача до адміністративної або дисциплінарної відповідальності за неправильне ведення бухгалтерського обліку в тому числі щодо проведення підзвітних коштів станом на 28.04.2017 року.

Відповідно суд вважає належним та допустимим доказом наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 1348,53 грн. по фінансовій звітності акт звірки станом на 28.04.2017 року за рахунком –372- використання підзвітних коштів та приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги.

У п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідають розглядуваній міжнародній нормі.

В силу ч.4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, дослідивши надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.7, 10, 76,141, 244-245, 259ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих , третя особа Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» про стягнення заборгованості за невиконання умов договору - задовольнити частково.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 903707, 48 грн (дев’ятсот три тисячі сімсот сім грн.. грн.48 коп )гривень — заборгованість по безвідсотковій фінансовій допомоги за договорами позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., від 13.07.2016р, від 17.08.2016р., від 21.10.2016р, від 20.12.2016р, від 04.01.2017р, від 05.01.2017р, від 24.01.2017р, від 27.02.2017р.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 5869,06 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку п.5 договорів позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016р., станом на 07.06.2017 року включно.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 3455,16 грн. - інфляційні за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку ст. 625 ЦК України по договорам позики від 04.01.2016р, 18.01.2016 р, від 05.02.2016 р., станом на 07.06.2017 року включно.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 100337,72грн грн.- передплата за товар по договорам купівлі-продажу (поставки) від 18.04.2017року, 19.04.2017 року та 20.04.2017року.

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 115,46 грн. три відсотка річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в порядку ст. 625 ЦК України по договорам купівлі-продажу (поставки) станом на 07.06.2017року включно;

Стягнути з Харківського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих (61033 м.Харків, вул. Шевченка, 303/307, ЄДР 03972784) на користь ОСОБА_1 (61145 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 1348,53 грн.- заборгованість по фінансовій звітності.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Суддя Д.В. Нев'ядомський