Постанова № 73125766, 30.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 642/1491/17

Провадження №22-ц/790/1172/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу № 642/1491/17 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19», третя особа: Головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» Ковалевська Світлана Олексіївна про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 особисто та в особі її представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року, ухвалене суддею Євтіфієвим В.М., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19», третя особа: Головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» Ковалевська Світлана Олексіївна про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову з урахуванням доповнень зазначає, що з січня 2012 року вона працювала у КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» на посаді дільничного лікаря за безстроковим договором. Головний лікар відносилась до неї упереджено. Наказом №78 від 16 лютого 2016 року у лікарні створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на дільниці. На підставі проведеної перевірки головний лікар КЗОЗ «ХМДКЛ №19» Ковалевська С.О. видала їй довідку, згідно якої виявлені порушення нею трудової діяльності. 06 вересня 2016 року її сповістили, що на підставі наказів №97 від 24 березня 2016 року та № 149 від 06 вересня 2016 року у відношенні неї оголошено дві догани. 08 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року вона отримала запрошення на засідання профспілкового комітету, на які вона з'явитися не змогла, оскільки здійснювала прийом пацієнтів. 14 грудня 2016 року їй вручено наказ №173 про її звільнення на підставі вимог п.3 ст.40 КЗпП України. Ознайомившись із цим наказом нею було встановлено, що обставини викладені у ньому, як і в інших наказах (№№78, 97, 149) не відповідають дійсності, у зв'язку з чим просить їх скасувати, поновити її на роботі на займаній раніше посаді та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40000грн і моральну шкоду в розмірі 20000грн.

Представник відповідача Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» позов не визнала, надала заперечення на позовну заяву.

Третя особа головний лікар Ковалевська С.О. позов не визнала, зазначивши, що за систематичні порушення трудових обов'язків виявлених під час проведених перевірок на підставі звернень громадян, було прийнято рішення про звільнення позивачки з роботи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що видані відповідачем накази є наслідком невиконання позивачкою вимог посадової інструкції, що встановлено комісією, а тому підстави для задоволення її позову відсутні.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 просять рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд не надав належної оцінки наданим доказам, безпідставно критично віднісся до показань та клопотань позивачки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Наказом від 17 січня 2012 року №10-к ОСОБА_1 прийнята на роботу до КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» на посаду дільничного лікаря-педіатра за безстроковим трудовим договором.

Наказом №173 від 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 150 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Як вбачається з наказу №173 від 14 грудня 2016 року підставою для звільнення ОСОБА_1 послугувало систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, що призвело до збільшення звернень батьків з приводу незадовільного надання нею медичної допомоги дітям.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як свідчать матеріали справи протягом січня-лютого 2016 року до адміністрації лікарні неодноразово надходили звернення мешканців мікрорайону Харків - Сортувальний стосовно невдоволення якістю надання медичної допомоги дітям лікарем-педіатром ОСОБА_1

Наказом від 16 лютого 2016 року №78 «Про створення комісії» у лікарні створена комісія для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на дільниці, де працювала позивачка.

За результатами роботи комісії складено довідку, згідно якої виявлені порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 року №434 «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям України», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20 березня 2008 року №149 «Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 «Про затвердження інструкції про порядок видачі документів, що затверджують тимчасову непрацездатність громадян», наказу Міністерства охорони здоров'я від 08 листопада 2014 року №551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні», наказі МОЗ України, які затверджують відповідні протоколи лікування та захворювань у дітей з боку лікаря-педіатра ОСОБА_1, а саме: відсутнє динамічне спостереження за здоровими та хворими дітьми 1-ого року життя; у разі захворювання дитини першого року життя не оформляється стаціонар вдома; не проводиться диспансерний нагляд за дітьми-інвалідами; спостереження за дітьми диспансерної групи проводиться не регулярно та не у відповідності до Протоколів нагляду та лікування захворювань, затверджених відповідними наказами МОЗ України; не проводиться аналіз виконання профілактичних щеплень дітей по дільниці; інформація, яка надається до статистичного кабінету у вигляді статистичних талонів, надається несвоєчасно, не у повному обсязі та в деяких випадках недостовірною, що викривляє статистичну звітність показників в цілому по закладу охорони здоров'я; одноособово приймаються рішення про продовження листка непрацездатності понад 10 днів без спільного огляду лікарямі; журнал викликів лікаря додому (ф.052/о) ведеться лікарем-педіатром ОСОБА_1 одноособово, він не затверджений у встановленому порядку; в журналі відсутній час здійснення виклику, час обслуговування лікарем виклику та не має з боку лікаря відміток про заходи щодо подальшого лікування дитини (амбулаторне лікування, госпіталізований та ін.), що унеможливлює контроль за роботою лікаря-педіатра та якісне спостереження за дітьми на дільниці; відсутній аналіз показників діяльності дільниці; відсутній контроль за роботою дільничної медичної сестри в питанні виконання протиепідемічного режиму в кабінеті щеплень.

За висновками комісії робота лікаря-педіатра ОСОБА_1 визнана незадовільною.

З приводу результатів проведеної комісією перевірки ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення, про що 24 березня 2016 року складено акт.

За виявлені порушення законодавства України в питанні медичного нагляду при наданні медичної допомоги дітям та видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадянам, та відсутність контролю за роботою медичної сестри дільничної в питанні забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб в закладі наказом №97 від 24 березня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

ОСОБА_1 ознайомилась з наказом №97 від 24 березня 2016 року, але від розпису про ознайомлення відмовилась, про що складено акт.

Згідно наказу №76-к-а від 01 квітня 2016 року ОСОБА_1, за її заявою, переведена з 4-ої на 24-ту дільницю.

26 липня 2016 року до адміністрації КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» надійшла колективна скарга від мешканців мікрорайону Лиса гора з приводу заміни та звільнення дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_1 у зв'язку з її некомпетентністю та не дотриманням норм та правил санітарної гігієни під час прийому дітей.

За результатами перевірки встановлено систематичне невиконання функціональних обов'язків дільничним лікарем-педіатром ОСОБА_1, а саме порушення п.п.2.5, 2.7, 2.21, 2.25 посадової інструкції дільничного лікаря-педіатра, затвердженої наказом МОЗ України від 29 листопада 2002 року №434 «Про вдосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям України». Рекомендовано розглянути питання щодо її звільнення із займаної посади.

Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що 10 серпня 2016 року складено акт.

Наказом №141 від 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану. Від розпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт.

29 серпня 2016 року до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради надійшла скарга ОСОБА_6 з приводу медичного спостереження за новонародженою дитиною медичними працівниками КЗОЗ «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19». На підставі протоколу розбору даного випадку наказом №149 від 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану. Від розпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт.

В наказі №173 від 14 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що 22 листопада 2016 року до адміністрації закладу надійшла заява ОСОБА_7 щодо некоректної поведінки лікаря - педіатра дільничного ОСОБА_1 під час надання медичної допомоги її сину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами розгляду скарги встановлено невідповідність записів про стан та клінічні прояви захворювання на момент огляду ОСОБА_8 та записів лікаря-педіатра дільничного ОСОБА_1 в історії розвитку дитини; порушено п.2 п.п.2.2 Інструкції, а саме, листок непрацездатності по догляду за дитиною видано одноосібно ОСОБА_1 на 12 днів без огляду завідувача педіатричним відділенням на 10-й день хвороби.

28 листопада 2016 року видано ОСОБА_10 на 15 днів лист непрацездатності по догляду за хворою дитиною.

30 листопада 2016 року до адміністрації закладу від ОСОБА_11 надійшла заява про зміну дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_1 у зв'язку з некоректною поведінкою останньої під час звернення з приводу хвороби дитини і висловлювання неправдивих звинувачень на адресу заявниці та її чоловіка, та інше.

13 грудня 2016 року до адміністрації закладу надійшла скарга ОСОБА_5 щодо ненадання медичної допомоги хворій дитині ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2. Виклик зареєстрований в журналі викликів додому лікаря педіатра дільничного ОСОБА_1 12 грудня 2016 року о 8год. 05хв.

З урахуванням того, що протягом 2016 року до ОСОБА_1 тричі застосовувались дисциплінарні стягнення (догани), наказом №173 від 14 грудня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, що призводить до збільшення звернень батьків з приводу незадовільного надання медичної допомоги дітям дільничним лікарем-педіатром ОСОБА_1, останню звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України.

В присутності працівників адміністрації ОСОБА_1 ознайомлена з наказом, але від розпису відмовилась, а також відмовилась від отримання трудової книжки, про що складено акт.

Статтями 21, 147, 148, 149 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як свідчать матеріали справи, за кожен проступок відповідачем проведена перевірка щодо законності вчинених дій позивачкою при виконання вимог посадової інструкції. Накази (№№97, 149, 173) є наслідком невиконання позивачкою вимог посадової інструкції, що було встановлено комісією. ОСОБА_1 ознайомлено із оскаржуваними наказами, будь-яких пояснень з цього приводу нею не надавались, від отримання трудової книжки вона відмовилась, про що відповідачем складалися відповідні акти.

З урахуванням викладених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вирішення питання про поновлення на роботі, вони також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають суду підстав для зміни або скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 30 березня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Піддубний Р.М.