Постанова № 73125118, 28.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2620/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 761/41948/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський ВолодимирАнатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену 1 грудня 2017 року суддею Осауловим А.А. в приміщенні Шевченківського районного суду,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа ПН КМНО Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

28 листопада 2017 року, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, що знаходиться в провадженні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

На обґрунтування заяви вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено з підстав того, що позивачем не надано жодних доказів, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, може бути утруднено та неможливо виконати рішення суду у випадку задоволення позову, окрім цього спосіб забезпечення позову не є спів мірним із заявленими вимогами.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції

помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки до позовної заяви ним додано копію постанови старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Гузь А.Г. від 25.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Неявка в судове засідання інших учасників справи не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК та з урахуванням належного повідомлення про час та місце розгляду справи, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім цого, суд вважав, що спосіб забезпечення є неспівмірним та таким, що стосується самої суті позовної заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до позовної заяви, ОСОБА_4 просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.07.2017 р. № 15268, вчинений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу, що становить 2 433 954,04 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що на момент звернення до суду із вказаною заявою, виконавчою службою вчиняються дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно на підставі оскаржуваного в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса та договору іпотеки. А відтак, у разі реалізації нерухомого майна, що належить позивачеві, виконання ймовірного рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, буде утруднене.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У заяві позивача про забезпечення позову вказано як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Виходячи з характеру заявлених вимог, тієї обставини, що на сьогодні на підставі постанови державного виконавця у ході виконання оспорюваного виконавчого напису державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 25.10.2017 року, суд прийшов до помилкового висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги приймаються апеляційним судом, як підстава для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, судом не дотримано вимог процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року скасувати.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 54984095, відкритому 25 жовтня2017 року на підставі виконавчого напису №15268 від 26 липня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 10-29/7762, укладеним 4 липня 2008 року між ОСОБА_4 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», до розгляду справи по суті.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29.03.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: