Постанова № 73125084, 27.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м. Київ

Справа 752/13757/16-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Ладиченко С.В. 24 січня 2017 року у м. Києві, дата складення повного тексту не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2,

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/1403/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.В С Т А Н О В И Л А

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3830017, 99 грн. та судові витрати в розмірі 6890,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав у борг ОСОБА_2 кошти в сумі 100000 доларів США, про що відповідачем 23.05.2015 була складена боргова розписка з обумовленим строком повернення боргу до грудня 2015 року. За прострочення виконання зобов'язання по поверненню коштів на остаток суми боргу, передбачено виплату 5 % на місяць. Однак, всупереч домовленості між сторонами, у встановлений строк боржник суму боргу позивачу не повернув. Станом на 01.09.2016 борг та проценти відповідачем також не повернуто, а тому сума боргу в національній валюті становить 2608125 грн., проценти за несвоєчасне повернення основного боргу складають 1043250 грн. Враховуючи вищевказані обставини, позивач також вважав, що з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних за період з 01.01.2016 до 31.08.2016 в сумі 126337,58 грн..

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2017 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3830017, 99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 6890,00 грн.

Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, як таке, що ухвалено не об'єктивно у зв'язку із неповним, поверхневим дослідженням обставин справи. Представник відповідача вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув та вирішив справу в заочному порядку, оскільки відповідач не повідомлявся належним чином про розгляд справи, а від позивача не було заяви про можливість розгляду справи в заочному порядку. Також зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам закону не був досліджений оригінал розписки. Зазначає, що підписання розписки ним відбулося під психологічним тиском зі сторони позивача, тобто було відсутнє його вільне волевиявлення. На той час відповідач перебував в трудових відносинах з ТОВ «М'ясний магнат», та саме ТОВ «М'ясний магнат» мало правовідносини з позивачем щодо здійснення господарської діяльності, в тому числі і щодо вказаних грошових коштів. А правовідносин позики між відповідачем та позивачем не існувало.

Судом фактично застосовано подвійне стягнення процентів з відповідача, оскільки розпискою передбачено сплату 5% в місяць у випадку прострочення боржником сплати суми боргу, а тому 3% річних згідно ст. 625 ЦК України не застосовуються. Крім того, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, що також не враховано судом першої інстанції.

На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції скасувати, у зв'язку порушенням встановленого порядку розгляду,передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує щодо доводів апеляційної скарги, вказує на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зокрема, наголошує на тому, що ним було надано до суду оригінал розписки та оглянуто її, всі інші доводи викладені в апеляційній скарзі вважає необґрунтованими та такими, що вводять суд в оману. У зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.

На даній стадії судового розгляду стороною відповідача були заявлені клопотання про призначення у справі комплексної судової психолого-психіатричної експертизи та виклик свідків. Судом відмовлено у їх задоволенні з огляду на те, що висновок експертизи це дослідження обставин, які потребують спеціальних знань і вказане дослідження проводиться на підставі наданих експертам матеріалів. В ході розгляду справи апеляційним судом відповідач визнав факт власноручного написання розписки, що є предметом спору та відсутність даних, які б підтверджували б його психологічний та/або емоційний стан на час її написання. З огляду на відсутність даних інших ніж розписка, які б відповідали періоду її складення, призначення такої експертизи не вбачається доцільним. Запропоновані відповідачем свідки, є сам відповідач та члени його родини (дружина і теща), а тому такі покази не можуть об'єктивно свідчити про обставини справи, так як особи є прямо та побічно зацікавленими в результатах розгляду справи.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.

Згідно з розпискою від 23.05.2015 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Харків, паспорт НОМЕР_4 виданий Червонозаводським РВУМВС України в Харківській області 27.05.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_1, прописаний за адресою: АДРЕСА_1, проживає за місцем прописки, отримав власноруч в борг від ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Тернопіль, паспорт НОМЕР_5 виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний код НОМЕР_2, прописаний і проживає за адресою: АДРЕСА_2, суму в доларах США 100000 $ (сто тисяч доларів США) 23.05.2015.

У розписці міститься зобов'язання повернути вказану суму 100000 $ (сто тисяч доларів США) до 31.12.2015. У разі прострочення платежу ОСОБА_2 зобов'язався виплатити 5 % (п'ять відсотків) на залишок боргу в місяць.

Також ОСОБА_2 зобов'язався не відчужувати наявне у нього майно до моменту погашення боргу та відсотків.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, м. Харків, паспорт НОМЕР_6 виданий Комінтернівським РВХМУ МВСУ в Харківській області 23.02.2005, ідентифікаційний код НОМЕР_3, проживає та прописана: АДРЕСА_1, виступила поручителем ОСОБА_2 та взяла на себе зобов'язання погасити борг в разі неспроможності позичальника. Розписка складена рукописом та містить підписи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 /а.с.5,22/.

В судовому засіданні апеляційного суду досліджений оригінал розписки, який знаходиться у позивача. На звороті розписки містяться дані про особу ОСОБА_7., такі дані наявні в копії, що містяться на а.с.22.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ст. 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

В порядку ч. ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Виходячи з наведених вище норм матеріального права, визначальним фактором при визначенні правовідносин позики є визначення розписки як боргового документа. Борговим документом або документом, що підтверджує факт укладення договору позики, має бути документ в якому визначені основні характеристики договору позики згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України. Таким чином, наявність у розписках визначеного обов'язку позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) дає можливість визначення правовідносин, що виникли між сторонами як з договору позики.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригіналу боргового документа є належним кредитором у зобов'язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий документ. Тобто наявність оригіналів документів у позивача може свідчити про наявність певних зобов'язань саме перед ним.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що розписка надана відповідачем містить у собі всі складові, які дають підстави вважати про укладення між сторонами саме договору позики. Розписка містить дані щодо умови отримання позичальником у борг із зобов'язанням його повернення та дати отримання коштів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що договір був укладений під психологічним впливом відхиляються апеляційним судом з огляду на відсутність доказів підтвердження вказаних обставин. При цьому суд враховує, що з моменту укладення договору і до даного судового розгляду відповідач не звертався до уповноважених органів з приводу здійснення на нього будь-якого тиску. В ході розгляду справи апеляційним судом відповідач визнав факт власноручного написання розписки, що є предметом спору та відсутність даних, які б підтверджували б його психологічний та/або емоційний стан на час її написання. Тому вказане твердження відповідача розцінюється судом як ухилення від взятих на себе договірних зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що насправді правовідносини позики мали місце між позивачем та ТОВ «М'ясний магнат» також не підтверджуються відповідними доказами. Натомість в розписці від 23.05.2015 відповідач вказав про отримання саме ним грошових коштів і взяв на себе обов'язок щодо їх повернення. Тобто ці твердження спростовуються умовами договору, який в силу ст. 204 ЦК України, є чинним і правомірним.

Разом з тим, установивши, що між сторонами виникли правовідносини на підставі розписки, за змістом якої ОСОБА_2 позичив у кредитора ОСОБА_3 грошові кошти в іноземній валюті - 100000 доларів США, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення та нарахування індексу інфляції та 3 % річних, в порядку визначеному положеннями ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Таким чином, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

В даній справі грошове зобов'язання було визначено в іноземній валюті - доларах США. При зверненні до суду позивач здійснив перерахування суми заборгованості, визначивши її в національній валюті України по курсу, станом на день звернення до суду, тобто в порядку визначеному положеннями ст. 533 ЦК України. Сума основного боргу складає 100000 (сто тисяч) доларів США, позивачем еквівалент визначений в розмірі 2608125 (два мільйони шістсот вісім тисяч сто двадцять п'ять) гривень, що є законним і обґрунтованим. Проте, наведені обставини свідчать про те, що відсутні підстави для здійснення індексації цієї суми. Вказане не враховано судом першої інстанції, тобто слід погодитись з доводами апеляційної скарги в цій частині.

Також залишена поза увагою суду першої інстанції та обставина, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачають нарахування 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами правочину визначено, що у разі прострочення платежу ОСОБА_2 зобов'язаний виплатити 5 % (п'ять відсотків) на залишок боргу в місяць. Тобто умовами договору визначений інший розмір процентів за неналежне виконання зобов'язань. Період простроченого зобов'язання був визначений позивачем у 8 місяців, 5 % від суми позики становить 5000 доларів США, а отже визначена позивачем сума процентів в розмірі 40000 (сорок тисяч) доларів США, що становить еквівалент 1043250 (один мільйон сорок три тисячі двісті п'ятдесят) гривень, є обґрунтованим. Відповідно, підстави для стягнення 3 % річних, в порядку ч. 2 ст. 625ЦК України, відсутні. Таким чином доводи апеляційної скарги щодо наявності подвійного стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку ухвалення заочного рішення відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом першої інстанції, в порядку визначеному процесуальним законом, була здійснена перевірка зареєстрованого місця проживання відповідача і саме на вказану адресу направлялась вся судова кореспонденція /а.с.9,10,12,19/. За даними поштового відділення судові повідомлення були повернуті у зв'язку з закінченням строку зберігання /а.с.14,20/.

Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч.17 цієї норми законодавства).

Тобто Законом покладається обов'язок на особу, що має, зокрема, невиконані майнові зобов'язання повідомляти про своє місце перебування саме з метою забезпечення здійснення з нею офіційного, в тому числі і судового листування. Аналіз наведених норм законодавства також дає підстави стверджувати, що особа має обов'язок отримувати, цікавитися про надходження кореспонденції за її зареєстрованим місцем проживання.

Слід також враховувати, що процесуальним законодавством встановлюється розумний строк розгляду справи (ст. ст. 121, 210 ЦПК України), обов'язок додержання якого покладається на суд. Але строк розгляду справи є залежним від поведінки всіх його учасників, а порядок ухвалення заочного рішення направлений саме на усунення перешкод пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх процесуальних прав.

Матеріали справи містять заяву представника позивача ОСОБА_8 від 24.01.2017, в якій вказується про те, що сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення /а.с.23/. А отже твердження відповідача про відсутність згоди позивача є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає порушення порядку ухвалення заочного рішення судом першої інстанції.

Отже, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитора ОСОБА_3 заборгованості за договором позики, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача суму інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги частково, скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін. Разом з тим, оскільки суд першої інстанції не визначив окремо вказані суми, резолютивну частину судового рішення слід викласти в іншій редакції.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 6890,00 грн. судового збору /а.с.2/.

Відповідач при зверненні з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 7579,00 грн. /а.с.102,112/.

Оскільки як заявлені позовні вимоги, так вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, судові витрати покладаються на сторін, що їх понесли пропорційно. Враховуючи, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6547,40 грн., а з позивача на користь відповідача 378,95 грн., суд вважає за доцільне зменшити суму компенсації судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на суму, що підлягає стягненню з позивача (6547,40-378,95=6168,45).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

У зв'язку з цим резолютивну частину рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року викласти в наступній редакції.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) борг в розмірі 2608125 (два мільйони шістсот вісім тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок та відсотки в розмірі 1043250 (один мільйон сорок три тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок. А всього 3651375 (три мільйони шістсот п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 6168, 45 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 02.04.2018