Ухвала суду № 73124563, 29.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1054/18 Головуючий у І інстанції Пантелієнко В.Г. Провадження № 11-сс/795/120/2018 Категорія - Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Баглая І.П., Демченка О.В.,

секретаря судового засідання Лозинського А.А.

з участю прокурора Сидоренка О.В.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах власника майна – ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2018 року про накладення арешту на майно: грошові кошти в сумі 2000 доларів США,-

У С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2018 року клопотання прокурора задоволено.

Накладено арешт на майно вилучене в ході обшуку АДРЕСА_1 15.03.2018 року в ОСОБА_3, а саме на: грошові кошти в сумі 2000 доларів США номіналом по 100 доларів США за №№ BG43626541AG7, CB85959432AB2, CB76026226DB2, KB72055451HB2, KL20122221CL2, KG66785591AG7, KB73976777IB2, HL29227533FL12, AA10629759AA1, HF76126397AF6, FF33227833CF6, LA99117097BA7, LA99117094BA1, LB68719693KB2, LA99117093BA1, LA99117092BA4, LA99117095BA1, LA99117098BA1, LA99117096BA1, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12017270180001458 від 10.11.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що підставою накладення арешту на майно є збереження речових доказів та забезпечення кримінального провадження.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та винести нову, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Вказує, що судом першої інстанції не вказано підстав накладення арешту на майно. Кошти, на які накладено арешт належать ОСОБА_3, які він отримав від продажу авто гаражу (1400 доларів США та 40700 грн.), що було підтверджено свідком ОСОБА_4 в судовому засіданні. Відсутність обґрунтованих підозр в рамках кримінального провадження. При накладенні арешту не враховано обставини, передбачені ч. 2 ст. 173 КПК України. Також, вказує, що ОСОБА_3 не є особою, щодо якої може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора Сидоренка О.В., який вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до частини 2 вказаної статті завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження.

З матеріалів провадження вбачається, що вилучені під час обшуку гроші були визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні та наявні підстави вважати, що вони були отримані злочинним шляхом.

Також, колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді, щодо критичного ставлення до показань свідка ОСОБА_4, що він передав ОСОБА_3 1400 доларів США та 40 000 гривень за гараж, який придбав у останнього.

Колегія суддів приходить до висновку, що доказів легальності набуття коштів від продажу гаражу не надано.

Також, слідчим суддею правильно вказана мета накладення арешту на майно, а саме збереження речових доказів та забезпечення кримінального провадження, а як наслідок – підстави для накладення арешту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що всі обставини на які вказує адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі є безпідставними.

Посилання апелянта на відсутність обґрунтованих підозр в рамках кримінального провадження, колегія вважає такими, що ніяким чином не впливає на накладення арешту на майно.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до переконання про правильність прийнятої ухвали районним судом та необґрунтованість доводів адвоката ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 170, 404, 407, 419, 422 КПК України колегія –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 березня 2018 року про накладення арешту на майно: грошові кошти в сумі 2000 доларів США - без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_6