Постанова № 73122176, 20.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Херсон

справа № 662/639/15-ц

провадження № 22-ц/791/152/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Склярської І.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Павловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Решетова В.В. в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної шкоди,

встановила :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування шкоди, зазначаючи, що 15 березня 2007 року працівники банку під час виконання ними своїх трудових обов'язків вчинили розкрадання належних їй коштів в розмірі 25 000 грн.

Посилаючись на те, що зазначені факти встановлені вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, просила суд стягнути з відповідача на її користь 25 000 грн. матеріальної шкоди, а також 25050 грн. в рахунок відшкодування інфляційних збитків, а всього: 50 050 грн.

20 травня 2015 року Новотроїцький районний суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення, яким відмовив ОСОБА_4 у задоволенні заявленого до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» позову про відшкодування майнової шкоди.

Рішення суду набрало законної сили 23 червня 2015 року.

Підставою для відмови у задоволенні позову була та обставина, що завдана ОСОБА_4 майнова шкода в розмірі 25 000 грн. стягнута з винних осіб вироком Чаплинського районного суду від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд наведеного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, зазначивши, що постановлений Чаплинським районним судом Херсонської області 12 березня 2012 року вирок ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року в частині вирішення цивільних позовів, в тому числі і заявленого нею позову, скасовано та справу повернуто на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Посилаючись на те, що скасування зазначеного вироку суду відповідно до положень ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, просила суд ухвалене 20 травня 2015 року рішення переглянути за нововиявленими обставинами, скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

В процесі розгляду заяви ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути із відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 25 000 грн., загальний розмір якої із врахуванням індексу інфляції складає 124 125 грн.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року постановлено:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення від 20 травня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з нововиявленими обставинами задовольнити повністю.

Скасувати рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 травня 2015 року у цивільній справі №662/639/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відмову у відшкодуванні матеріальної шкоди і прийняти нове.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4, завдану матеріальну шкоду в сумі 124 125 грн. (сто двадцять чотири тисячі сто двадцять п'ять гривень).

Стягнути з ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» в дохід держави 240 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо наявності правових підстав для стягнення із відповідача матеріальної шкоди з врахуванням індексу інфляції за відсутності належних доказів, підтверджуючих заподіяння шкоди саме під час виконання працівниками банку трудових обов'язків, не відповідають обставинам справи та суперечать положенням ст.ст. 1172, 1192 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини. Крім того банк зазначив, що позивачкою пропущено строк позовної давності, що є однією із підстав для відмови у задоволенні позову.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Під час розгляду справи в апеляційному порядку представник позивача - адвокат ОСОБА_5 доводи скарги не визнав, висновки суду у спірних правовідносинах вважає правильними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом восьмим частини першої Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Оскільки наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає розгляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Новотроїцький районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції про наявність підстав для перегляду ухваленого в даній справі 20 травня 2015 року рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з нововиявленими обставинами та для прийняття нового судового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вимог про відшкодування матеріальної шкоди мотивовано тим, що ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року в частині стягнення із засуджених на користь позивача грошових коштів в сумі 25000 гривень, який став підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, скасовано. Враховуючи, що підтвердженими вироком суду протиправними діями працівників відповідача під час виконання ними трудових (службових) обов'язків позивачеві завдано шкоди, суд вважав вимогу ОСОБА_4 щодо стягнення з банку на її користь суми переданих як банківський вклад грошових коштів у розмірі 25 000грн. та 99 125 грн. в рахунок відшкодування збитків внаслідок знецінення цих коштів за період з березня 2007року по червень 2017року з підстав, передбачених ст.ст.22, 1172 ЦК України, законною та обґрунтованою.

При цьому суд встановив, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012року, який набрав законної сили 22 липня 2014року, ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за ч.5 ст.191 КК України, зокрема за те, що 15 березня 2007 року вона, виконуючи обов'язки касира банку, прийняла від ОСОБА_4 25 000гривень для внесення на рахунок останньої згідно із договором банківського вкладу НОМЕР_1, однак будь-яких підтверджуючих документів про це не видала, а ввірені їй грошові кошти у наведеній сумі на рахунок позивача не внесла, навмисно розтративши їх. Цим же вироком суду із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, працівників банку, солідарно стягнуто на користь ОСОБА_4 25 000 гривень матеріальних збитків (а.с.74-81).

Зазначений вирок суду про стягнення на користь позивача грошових коштів не виконувався, тому 07 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із вимогою про відшкодування завданої їй у результаті неналежного виконання працівниками банку покладених на них трудовим договором обов'язків матеріальної шкоди у розмірі 50 050 гривень, із яких - 25 000 гривень, отриманих від неї грошових коштів для зарахування на банківський вклад та 25 050 гривень - в рахунок відшкодування збитків у зв'язку із знеціненням цих грошових коштів внаслідок інфляції за період з 01.04.2007 року по 01.04.2015 року.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено з тих підстав, що стягнення майнової шкоди з банку призведе до подвійного стягнення такої шкоди за одне й те саме правопорушення, оскільки майнова шкода, завдана ОСОБА_4, вже стягнута з винних осіб вироком суду, який набрав законної сили, у повному обсязі. Невиконання судового рішення, яким вимоги позивача задоволені повністю, не дає підстав для заявлення таких самих вимог до іншої особи (а.с.32-33, 54-55, 86-87).

22 травня 2017 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області скасувала вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року в частині вирішення цивільного позову, серед інших, ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с.11-101).

Відповідно до положень ст.361 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема,-є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (п.3 ч.2 ст.361 ЦПК 2004року).

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові « Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4, скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи (пункт 9 постанови).

Враховуючи, що рішення, яке підлягає перегляду, суд обґрунтував зазначеним вище вироком, в тому числі щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, в частині визначеної ним (вироком) відповідальної особи перед ОСОБА_4 і саме цей встановлений вироком факт був підставою для відмови у задоволенні позову, заявленого до банку, а наслідком його скасування у наведеній частині є інше за змістом вирішення спору щодо відповідальності відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для перегляду ухваленого ним рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами правильним та обґрунтованим.

При цьому та обставина, що на час звернення ОСОБА_4 із заявою про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами та на час розгляду цієї заяви судом першої інстанції цивільний позов у кримінальному провадженні не вирішений, на думку колегії суддів, не перешкоджала перегляду рішення суду з підстав, заявлених позивачем та прийняттю нового судового рішення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи і це не спростовано відповідачем, первісно у кримінальному провадженні ОСОБА_4 визнана потерпілою та заявила цивільний позов до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». В процесі розгляду кримінальної справи судом ОСОБА_4 не заявляла позовних вимог про стягнення із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяних їй матеріальних збитків і це, а також незастосування судом положень ст.1172 ЦК України, стало підставою для скасування вироку Чаплинського районного суду від 12 березня 2012року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4.(а.с.100-101).

До того ж судом апеляційної інстанції з'ясовано, що станом на лютий-березень 2018 року цивільний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування шкоди, завданої злочином, із кримінальної справи в установленому законом порядку не виділявся і на розгляді суду першої інстанції не перебуває, в той час, як ОСОБА_4 26 рудня 2017 року звернулася до Цюрупинського районного суду Херсонської області, до підсудності якого постановою в.о. голови Апеляційного суду Херсонської області від 19.06.2017 року визначено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_7 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.361, ч.2 ст.200 КК України, подала заяву про залишення без розгляду поданої нею в 2007 році позовної заяви до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування збитків, зазначивши, що питання про таке відшкодування вже вирішено Новотроїцьким районним судом в порядку цивільного судочинства.

Отже, скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову спростовує висновки суду в даній справі щодо відповідальності засуджених осіб за завдану позивачеві при наведених вище обставинах матеріальну шкоду та про подвійне стягнення такої шкоди за одне й те саме правопорушення, тому суд першої інстанції обґрунтовано та правильно зробив висновок про наявність підстав для скасування судового рішення, що переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого за наслідком перегляду за нововиявленими обставинами нового судового рішення, колегія суддів виходить із завдання та основних засад цивільного судочинства і вважає за необхідне зазначити, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.

Судами у кримінальному та цивільному процесах встановлено, що 15 березня 2007 року ОСОБА_4 передала касиру ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7 для внесення на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією) на рахунок НОМЕР_1, проте касир ці кошти на рахунок не внесла та незаконно їх привласнила.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 200, частинами першою, другою, третьою статті 358 КК України, зокрема за привласнення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

При цьому, як пояснили представники сторін у судовому засіданні і це вбачається із змісту вироку, привласнення грошових коштів позивача відбулося за допомогою підроблення договору банківського вкладу без передачі їх у власність банку.

Кожна із сторін вважає наведені обставини такими, що виключають договірні правовідносини між позивачем та банком.

Відповідно до вимог ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Враховуючи, що підроблений договір банківського вкладу не можна вважати таким, що підтверджує додержання письмової форми договору банківського вкладу, факт укладення якого заперечує як відповідач, так і позивач, а вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК), колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, а саме: ст.ст.22, 1166, 1172, 1192 ЦК України.

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За діючим в Україні законодавством гроші є різновидом майна, тому під шкодою, що завдана ОСОБА_4 з урахуванням положень статей 22 та 190 ЦК України необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки грошові кошти, які вона внесла як вклад за договором банківського вкладу з моменту їх втрати - 15 березня 2007 року і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно із положеннями наведеного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін) чинним законодавством України не передбачено.

Таким чином, враховуючи положення ст.22 ЦК України щодо відшкодування збитків у повному обсязі, а також вимоги частини другої статті 1192 ЦК України про те, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, колегія суддів погоджується з тим, що завдані ОСОБА_4 збитки підлягають відшкодуванню відповідачем з підстав, передбачених ст.1172 ЦК України у розмірі втраченого нею майна - грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції з моменту їх втрати ( 15 березня 2007року).

Разом з тим, визначаючи розмір збитків на момент прийняття нового судового рішення, суд не врахував, що провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами відкривається на підставі відповідної заяви ( не обов'язково позивача), яка відповідно до змісту глави 4 розділу Y ЦПК України 2004 року не може містити вимог про збільшення або зменшення розміру витребуваного відшкодування, зміну підстав чи предмета позову. Нове судове рішення у такому провадженні ухвалюється саме внаслідок розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і лише за умови, що ці нововиявлені обставини вплинули на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

В даному випадку має місце перегляд судового рішення, а не новий розгляд справи, який передбачав право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України в редакції, що діє на час перегляду справи в апеляційному порядку, передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих позовних вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Оскільки судом першої інстанції наведені правила перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не дотримані, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для визначення розміру завданих позивачеві збитків на час перегляду справи в порядку, визначеному ст.ст.361-365 ЦПК України 2004 року, обґрунтованими, а рішення суду - таким, що підлягає відповідній зміні із зменшенням розміру стягнутої з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди із 124 125гривень до 50 050 гривень, суми заявленої позивачем до стягнення при подачі позову.

При цьому колегія суддів враховує, що наданий позивачем розрахунок розміру збитків на момент звернення до суду із зазначеним позовом не є очевидно невідповідним розміру збитків, який обчислюється з урахуванням вимог Закону «Про індексацію грошових доходів населення», а апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування цього розрахунку.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку позовної давності та безпідставності незастосування судом першої інстанції позовної давності за заявою відповідача, колегія суддів вважає юридично неспроможними, оскільки, пославшись на те, що початком перебігу цього строку є дата звернення позивача із позовною заявою у кримінальній справі (22.01.2008р.), а датою спливу позовної давності є 23.01.2011р., відповідач не врахував положень статті 265 ЦК України, яка регулює питання перебігу позовної давності у разі залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини другої наведеної норми матеріального права, як в редакції, що діяла на час подання позовної заяви у кримінальній справі, так і на момент звернення до суду із позовом в даній цивільній справі, якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні (кримінальному процесі), час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Із змісту вироку Чаплинського районного суду від 12 березня 2012 року вбачається, що цивільний позов, пред'явлений ОСОБА_4 до банку 23 січня 2008 року, фактично розглянутий не був. Суд самостійно визначив засуджених цивільними відповідачами, а судове рішення щодо залишення без розгляду позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не постановив.

Навіть якщо вважати, що 12 березня 2012року відбулося залишення наведеного позову без розгляду, то для визначення дати, коли перебіг позовної давності почався заново, врахуванню підлягає дата набрання вироком законної сили. Такою датою у спірних правовідносинах є 22 липня 2014 року, коли Апеляційний суд Херсонської області переглянув вирок в апеляційному порядку. Цивільний позов ОСОБА_4 предметом апеляційного перегляду не був, однак звернувшись до суду з позовом у даній справі 07 квітня 2015 року, вона дотрималася встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

Не спростовує висновків суду щодо відповідальності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перед позивачем і твердження скаржника про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1172 ЦК України та заперечення ним як встановленого факту завдання ОСОБА_4 матеріальної шкоди працівником банку (касиром) саме під час виконання своїх трудових (службових обов'язків), оскільки, як уже зазначалося, вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що касир банку ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами позивача саме шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Сам скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що вироком суду встановлено протиправність (неправомірність) поведінки працівників банку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4, їхню вину та причинний зв'язок між протиправною поведінкою засуджених і спричиненою цим шкодою (збитками) на суму 25 000грн. Відповідно до ст.82 ЦПК України позивач звільнена від доказування цих обставин як встановлених вироком суду у кримінальному провадженні, тому суд правомірно не досліджував заперечення відповідача щодо дотримання як касиром банку, так і позивачкою як вкладником при передачі та отриманні грошових коштів положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та затвердженої постановою правління Національного банку України №337 від 14.08.2003р. Інструкції про касові операції в банках України.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», так як визначений цим законом механізм направлений не стільки на підвищення доходів населення, як про це зазначає скаржник, скільки на відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг, що відбулося в період між виникненням права на отримання грошових коштів та їх фактичним отриманням, що має місце у спірних правовідносинах. Саме визначена таким чином сума втрачених позивачем грошових коштів з вини працівників банку відповідає їх реальній вартості та підлягає відшкодуванню роботодавцем відповідно до вимог ст.1172 ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в решті частині рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375,376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» частково задовольнити.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року частково змінити, зменшивши розмір стягнутої із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди із 124 125 гривень до 50 050 гривень (п'ятидесяти тисяч п'ятидесяти гривень).

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова