Постанова № 73118763, 29.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 619/733/17

Провадження № 22-ц/790/1061/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року (суддя - Калмикова Л.К.), по справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га серії НОМЕР_1 від 22.12.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010869300580; витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання 12.09.2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га в АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.12.2008 року. Однак, рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 року, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської ОСОБА_3 Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_3 Крім цього, відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області № 10-20.18-0.7-3707/2-16 від 04.10.2016 року спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області. Згідно із звітом про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розробленого ПП «Перспектива-Земля», що знаходяться у власності відповідача по АДРЕСА_1, складає 113959,00 грн. Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_3 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України. Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що дивлячись на покладені на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області функції та повноваження, заходи представницького характеру з метою повернення зазначених земель у державну власність до теперішнього часу не вжито. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, оскільки Дергачівською РДА, яка на той час здійснювала повноваження власника, відповідного розпорядження про передачу земельної ділянки не приймалося.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні позовної заяви керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки - відмовлено.

Не погодившись з вказаним вище рішенням заступник прокурора Харківської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури задовольнити. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що строк позовної давності прокуратурою не був пропущений. Зазначає, що позов було пред'явлено лише після набрання чинності судовим рішенням Золочівського районного суду від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3, за фактом підробки рішень сесій, відповідно до яких встановлено, що рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року, на підставі якого виготовлено оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_3

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того відповідні державні органи мали змогу з 22.12.2008 року виявити порушення вимог земельного законодавства при передачі у власність земельної ділянки і в межах позовної давності поставити питання про оскарження рішення органу місцевого самоврядування. В зв'язку з наведеним органи прокуратури не були позбавлені можливості ініціювати звернення до суду для захисту інтересів держави у межах строку позовної давності, оскільки невідповідність вимогам закону рішення сільської ради могла бути встановлена в рамках цивільного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання 12.09.2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.12.2008 року.

Рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12.09.2008 року, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської ОСОБА_3 Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року у відношенні голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_3

Відповідно до листа начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області № 10-20.18-0.7-3707/2-16 від 04.10.2016 року з даними проекту встановлення меж сільських населених пунктів Русько-Лозівської сільської ради зазначена вище земельна ділянка станом на час відведення представлена землями сільськогосподарського призначення.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розробленого ПП «Перспектива-Земля», що знаходяться у власності ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вартість земельної ділянки складає 113959,00 грн.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення складено та підписано особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_3 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор, як в суді першої посилався на те, що факт протиправного вилучення земельної ділянки встановлено постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не заслуговують на увагу.

З матеріалів кримінальної справи, що була детально досліджена судом апеляційної інстанції, встановлено, що кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була розпочата у 2010 році, 04 лютого 2011 року першим заступником прокуратури Харківської області був затверджений обвинувальний акт та переданий до суду.

Отже, станом на вказаний час, прокуратурі було достовірно відомо, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1500 га в. АДРЕСА_1, був виданий відповідачу при відсутності рішення Русько-Лозівської селищної ради, тому їх доводи стосовно того, що прокуратурі до ухвалення судових рішень не було відомо про відсутність рішення сільської ради, спростовуються вищезазначеними фактами. У зв'язку з чим, прокурор з цього часу також мав можливість пред'явити позов до відповідача. Проте, правом на звернення до суду з позовом прокуратура у встановлені строки не скористалась.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом і тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вбачається з правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року по справі № 6-46цс14, відповідно до статі 126 (в редакції чинній до 05.03.2009 року), статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Також Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року по справі № № 6-32цс13 висловлено правову позицію, згідно якої законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи було встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий ОСОБА_1 з порушенням установленого порядку.

При видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку було відсутнє рішення сільської ради щодо надання земельної ділянки. Отже позовні вимоги, пред'явлені прокурором в інтересах держави є обґрунтованими, прокурором обраний належний спосіб захисту.

Проте, звернувшись до суду з позовом 07 березня 2017 року, прокуратурою було пропущено строк позовної давності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, строк позовної давності є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Посилання прокурора в поданій апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-48цс/15 від 22 квітня 2015 року не спростовує висновків суду першої інстанції щодо звернення прокурора з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки в зазначеній постанові суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку через суд.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право на позов у прокурора виникло не з часу ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року, а з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права на земельну ділянку. Крім того, судом було встановлено, що прокуратурі стало достовірно відомо про відсутність рішення Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та вирішення питання щодо видачі ОСОБА_1 державного акту про право власності на земельну ділянку з порушенням вимог ЗК України.

Що ж стосується доводів прокурора стосовно того, що це порушення за своєю правовою природою є триваючим, а строки позовної давності до правовідносин щодо витребування майна, яке є державною власністю, не застосовуються, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області по наданню їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1500 га в АДРЕСА_1, закінчилися видачею державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та його державною реєстрацією.

До позовних вимог про витребування майна, у тому числі державної форми власності, застосовується трирічний строк позовної давності.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року, посилався на те, що у контексті скасування через шість років помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» при виправленні своєї помилки покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно. Крім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний впливає на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленому ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана належна оцінка, висновків суду першої інстанції вони не спростовують, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко