Ухвала суду № 73118618, 30.03.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

УХВАЛА

Номер провадження 1-кс/711/870/18

Справа № 711/2492/18

30 березня 2018 року

Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста ЧЕркаси Дунаєв С.О., за участю:

секретар судових засідань - ОСОБА_1, прокурор – Салякіна М.І., слідчий – Шевченко В.В., підозрюваний – ОСОБА_2, захисники - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши клопотання слідчого Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_5, погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_2, народилась 07.07.1991р. в м. Донецьк, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, місце фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України, кримінальне провадження №12018251010002242

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудове розслідування здійснюється за обставинами, відповідно до яких ОСОБА_2 24.03.2018р. близько 16год. 00хв., перебуваючи біля приміщенні ресторану «Manhattan», що на 4-му поверсі ТРЦ «Любава», який розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208/1, за попередньою домовленістю зустрілася з ОСОБА_7 для продажу йому іноземної валюти, після чого умисно, протиправно з корисливою метою, достовірно знаючи, що грошові кошти є підробленими, збула йому незаконно виготовлену іноземну валюту в сумі 3000 доларів США у вигляді банкнот номіналом по 100 доларів кожна та отримала за це грошові кошти в сумі 78450грн.

27.03.2018р. о 23год 00хв ОСОБА_2 була затримана працівниками поліції на підставі п.1 ч.1 ст.208 КПК України, а 28.03.2018р. їй повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України, тобто зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовленої іноземної валюти.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, з метою запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, продовжити вчинення кримінального правопорушення, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з зазначеним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор і слідчий підтримали клопотання і наполягали на його задоволенні.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність необхідності в застосуванні до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу та необґрунтованості підозри. Вважають за доцільне застосувати інший, більш м’який, запобіжний захід, зокрема домашній арешт. Захисник ОСОБА_3 також подав скаргу на незаконне затримання підозрюваної та її негайне звільнення з-під варти.

Підозрювана в судовому засіданні пояснила, що вину у вчиненому злочині не визнає, оскільки не має відношення до події злочину. Вважає її затримання незаконним, а оголошену підозру необґрунтованою, оскільки наявні в неї підроблені грошові кошти вони отримала в якості подарунка від ОСОБА_8. Просила не застосовувати до неї запобіжного заходу.

Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12018251010002242, та, дослідивши докази по даних матеріалах (надані сторонами письмові документи), заслухавши думку прокурора, слідчого, захисників, підозрюваної, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Підозрювана доставлена до суду після фактичного затримання, що відбулось 27.03.2018р. о 23год 00хв без ухвали слідчого судді, в порядку передбаченому п.1 ч.1 ст.208 КПК України. Підставою затримання стала наявність інформації про причетність ОСОБА_2 до збуту підробленої іноземної валюти, яка підтвердилась при здійсненні відповідної перевірки. Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що подія злочину, в якому підозрюється ОСОБА_2, мала місце 24.03.2018р. (збут) та 28.03.2018р. (зберігання з метою збуту). При цьому виявлення факту зберігання грошей здійснено 28.03.2018р. о 03год 00хв, тобто під час складання протоколу затримання та фіксації наслідків особистого обшуку підозрюваної, в особистих речах якої було виявлено підроблені грошові кошти, що за номіналом еквівалентно 500 доларам США. Кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР 28.03.2018р. о 02год 05хв за заявою потерпілого ОСОБА_7, зареєстрованої в ЄО №15153 від 28.03.2018р.. Отже, на момент затримання правоохоронні органи фактично здійснювали процесуальні дії до внесення відомостей до ЄРДР та до прийняття заяви про злочин, що є неприпустимим (ч.3 ст.214 КПК України), і в даному випадку виключає обґрунтованість затримання з посиланням на п.1 ч.1 ст.208 КПК України.

Натомість фактичне затримання відбулось 27.03.2018р. о 23год 00хв під час здійснення перевірки транспортного засобу, на якому рухалась підозрювана разом з ОСОБА_8, що здійснювалось відповідно до ст.ст.32, 34, 35, 37 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи поведінку підозрюваної, яка не мала при собі документів, що посвідчують її особу та представилась несправжнім ім’ям, то дії правоохоронних органів з доставки її до приміщення відділу поліції не є незаконними, але не виправдовуються потребами досудового розслідування цього кримінального провадження. Тож фактичне затримання підозрюваної з підстав, зазначених в протоколі її затримання від 28.03.2018р. здійснено з порушенням порядку, передбаченого законом. Натомість, доводи захисника щодо недійсності всіх послідуючих дій є необґрунтованими, оскільки такі дії здійснювались вже в рамках досудового розслідування і обумовлені виключною необхідністю.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази (протокол затримання, протокол допиту потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, протокол пред’явлення особи для впізнання, протоколи огляду предметів від 28.03.2018р., висновок експерта від 29.03.2018р. тощо), вважаю доведеною наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.1 ст.199 КК України, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк до семи років, тобто тяжкого злочину.

При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

Аналіз змісту наданих слідчому судді доказів, з огляду на їх вагомість та взаємозв’язок, свідчить про об’єктивність доводів прокурора про те, що на даній стадії досудового розслідування є достатньо обставин, які свідчать про існування події злочину та причетність до його вчинення підозрюваної.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини є доведеними та обґрунтованими.

Так, імовірність можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування обумовлюється тяжкістю вчиненого правопорушення та покаранням, яке може бути до неї застосоване у випадку доведеності її вини. До того ж підозрювана має постійне місце проживання на тимчасово окупованій території України, не працевлаштована, не має особистого нерухомого майна, не має міцних соціальних зв’язків за місцем фактичного проживання, що свідчить про суттєву ступень значимості ризику її переховування.

Цілком обґрунтованими є доводи прокурора, щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілого, що враховуючи особливості вчиненого злочину та значення показань потерпілого для повноти та об'єктивності досудового розслідування, має вкрай важливе значення.

Натомість, необґрунтованими є доводи прокурора про існування ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, оскільки такі доводи не підтверджуються ніякими доказами.

Разом з тим, наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_2 злочину та наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування і впливу на потерпілого надають підстави для обрання запобіжного заходу підозрюваній.

Варто зауважити, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що підозрювана має професійно-технічну освіту, має зареєстроване місце проживання в Україні, має задовільний матеріальний стан та нерегулярний дохід в розмірі близько 12000грн на місяць, раніше не притягалася до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, підозрювана офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання на тимчасово окупованій території України, не одружена, не має зобов’язань по утриманню інших осіб, не має у власності нерухомого майна чи особистого житла, не має міцних соціальних зв’язків, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Протягом останніх двох років підозрювана проживає в м. Києві, але своє тимчасове місце проживання не зареєструвала у встановленому законом порядку. До того ж як повідомила сама підозрювана вона зареєстрована як тимчасово переміщена особа за однією адресою, а фактично проживає за іншою.

При цьому варто звернути увагу, що підозрювана під час її затримання повідомляла працівникам правоохоронних органів неправдиву інформацію про свої особисті дані (прізвище, ім’я та по-батькові), при собі не мала жодного документу, що посвідчує її особу, незважаючи на те, що перебувала на значній відстані від свого фактичного місця проживання. До того ж, як пояснила сама підозрювана, вона має інтерес до підтримання соціальних контактів і зв’язків із особами криміногенного характеру.

За таких обставин вважаю, що задля забезпечення виконання підозрюваною своїх процесуальних обов’язків та запобігання, встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, є неможливим застосування до неї таких запобіжних заходів як особисте зобов’язання, порука чи домашній арешт.

Так, з огляду на майновий стан підозрюваної, особливості події кримінального правопорушення, її поведінку під час досудового розслідування, соціальні зв’язки, які в контексті рівня її освіти та обставин життєдіяльності свідчать про її неспроможність до об’єктивного повноцінного самоконтролю в емоційно-напружених ситуаціях та дотримання правослухняної поведінки, вважаю недостатнім застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить достатніх гарантій її належної процесуальної поведінки.

Особиста порука не може бути застосована до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що у підозрюваної відсутнє особисте житло, а на теперішній час відсутні достовірні відомості про її фактичне місце проживання. В цьому контексті слід звернути увагу, що надані прокурором документи (протокол допиту в якості свідка ОСОБА_9, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не спростовують доводів підозрюваної про її фактичне місце проживання, але і стороною захисту не надано жодного доказу дійсності такого факту. Проте, обставини життєдіяльності підозрюваної (реєстрація постійного місця проживання в м. Донецьку, реєстрації місця проживання як тимчасово переміщеної особи за другою адресою, фактичне місце проживання за третьою адресою, реєстрацію тимчасового місця проживання не здійснювалась, договір оренди житла в письмовому вигляді не укладався т.і.) свідчать про неможливість визначення з належним ступенем достовірності фактичного її місця проживання.

За таких обставин, беручи до уваги стан здоров’я підозрюваної, особливості її життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків т.і.), ступень суспільної небезпечності, які несуть в собі злочинні діяння, направлені проти приватної власності та суспільних відносин у сфері кредитно-грошової системи України, як основу економічної системи держави, вважаю, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в даному кримінальному провадженню, є тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що підозрювана не працює, але мала доходи від неофіційного заробітку, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, беручи до уваги тяжкість наслідків, завданих потерпілому у кримінальному провадженні, ступень значущості ризиків неналежної поведінки підозрюваної, на запобігання яким і визначається розмір застави, враховуючи вагомість доказів та ступень обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, вважаю що розмір застави необхідно визначити на рівні 80000грн.

Визначаючи строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу варто звернути увагу, що в даному випадку тривалість застосування попереднього ув’язнення на період часу у 60 діб, тобто в межах строку досудового розслідування, є виправданою. В той же час враховуючи особливості обчислення строків тримання під вартою та недопущення перевищення строку попереднього ув’язнення з моменту визнання його застосування виправданим, то виправданим є визначення строку дії даного судового рішення до 25.05.2018р. включно.

Стосовно заявленої захисником скарги та доводів сторони захисту щодо неправомірності дій органу досудового розслідування під час затримання та проведення слідчих і процесуальних дій за участю підозрюваної, то варто звернути увагу на наступне.

Як вже було зазначено, що фактичне затримання підозрюваної з підстав, зазначених в протоколі її затримання від 28.03.2018р., здійснено з порушенням порядку, передбаченого законом, оскільки вчинено до початку досудового розслідування і не пов’язане із безпосереднім переслідуванням особи.

Крім того, під час судового засідання встановлено, що після здійснення фактичного затримання підозрюваної, що відбулось 27.03.2018р. о 23год 00хв, до вчинення наступних процесуальних дій (складання протоколу про затримання, проведення особистого обшуку тощо) до неї не було допущено захисника – адвокат ОСОБА_4 – яку остання запросила для здійснення її захисту. Такі дії працівників правоохоронних органів суттєво впливають на зміст права на захист і є порушенням пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв’язку з обмеженням права підозрюваного на доступ до захисника під час проведення з ним слідчих дій навіть на початкових стадіях досудового розслідування, на що неодноразово звертав увагу у своїй практиці Європейський суд з прав людини і громадянина.

Заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо проведення особистого обшуку підозрюваної слідчим чоловічої статі (ОСОБА_10В.). В даному випадку слідчим суддею не встановлено очевидної незаконності проведення такого обшуку, оскільки як зазначила підозрювана обшук здійснювався в її сумочці, а доводи захисника щодо обшуку одягу на тілі підозрюваної не підтверджені належними доказами. В той же час особливості змісту такої процесуальної дії, як особистий обшук, вимагає його проведення саме відповідної службовою особою тієї ж статі як і обшукувана особа, що в даному випадку не було дотримано.

Щодо доводів захисників в частині процесуальних порушень, допущених під час допиту потерпілого, то вони є необґрунтованими, оскільки його допит розпочатий 28.03.2018р. о 02год 10хв, а внесення відомостей до ЄРДР відбулось 28.03.2018р. о 02год 05хв. Натомість обґрунтованими є зауваження щодо виключності проведення такої процесуальної дії як допит потерпілого у період часу, в який заборонено проводити слідчі дії (ч.4 ст.223 КПК України).

Такі дії створюють загрозу порушення Україною своїх позитивних зобов’язань із забезпечення дотримання положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і можуть мати істотні негативні наслідки для публічного інтересу, оскільки можуть бути підставою для покладання на державу відповідальності за відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, що суттєво впливає на авторитет державних органів та самої держави на міжнародному рівні.

Зазначені недоліки в роботі правоохоронних органів є неприпустимим і потребують відповідного реагування з боку керівництва органів прокуратури та Національної поліції. Натомість такі порушення в даному випадку не можуть слугувати достатньою підставою для звільнення підозрюваної з-під варти, оскільки інші обставини кримінального провадження свідчать про необхідність застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-178, 181, 193, 194, 199 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_2, 07.07.1991р.н., запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25 травня 2018 року включно.

Визначити заставу в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_2 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, вказаному в ухвалі.

У випадку внесення підозрюваною або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 та ОСОБА_7;

-здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз’яснити, що у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, її захисникам, слідчому і прокурору.

Копію ухвали надіслати для відома керівництву прокуратури Черкаської області та Головного управління Національної поліції в Черкаській області для вжиття заходів реагування щодо недоліків в роботі працівників правоохоронних органів, про які зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 31 березня 2018 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_11