Рішення № 73115289, 22.03.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2679/16-ц

Провадження № 2/459/36/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю: секретарі Марковець Т.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ДП «Львіввугілля», та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ДП «Львіввугілля», з участю третіх осіб без самостійних вимог Червоноградської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради, КП «Червонограджитлокомунсервіс», Червоноградської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та скасування державної реєстрації права власності.

В С Т А Н О В И В :

29.09.2016 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідачки, у якому просить визнати недійсним договору купівлі-продажу будинку №11 на вул.Українки у м.Червонограді, що укладений 17.09.1991 року між виробничим об'єднанням "Укрзахідвугілля" та ОСОБА_7, із скасуванням державної реєстрації права власності останньої на цей об'єкт.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що його покійні батьки, він сам та відповідачка проживали з 1953 р. у будинку за адресою АДРЕСА_1. У 1967 р. відповідачка вийшла заміж та залишила їх дім, у 1971 р. він сам одружився, того ж року помер їх батько. Зазначає, що у 1972 р. мати отримала ордер виконавчого комітету міськради на право зайняття цього будинку. У 1974 р. народився його син - ОСОБА_4. Вказує, що згідно будинкової книги та поквартирної карточки у цьому будинку були зареєстровані його мати як власник, він - як син, його дружина - як невістка та його син - як внук. У 2015 році його мати померла, після чого він з відповідачкою звернулися у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Стверджує, що у процесі оформлення спадкових прав дізнався, що на підставі оспорюваного правочину мати у 1991 році викупила цей житловий будинок. Вважає, що даний договір був укладений з порушенням чинного на той час законодавства, у т.ч. ущемлював особисті немайнові права неповнолітніх дітей - його сина ОСОБА_8, а саме: всупереч вимогам законодавства мати згоди не питала ні в кого з членів сім'ї і останні їй згоди не давали на придбання будинку в особисту власність; він мав аналогічне право укласти такий договір від свого імені; договір укладений без згоди органу опіки і піклування. Відтак вважає, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.48 ЦК 1963 р., стст..6-2, 145 КЗШС.

24.11.2016 року по справі виносилась ухвала про витребування документів.

27.12.2016 року відповідачка подала до суду письмове клопотання про застосування строку позовної давності.

20.02.2017 року відповідачка через канцелярію суду надала суду письмові заперечення відносно позову.

15.05.2017 року відповідачка ОСОБА_6 подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, так як за станом здоров'я не може брати участь в судових засіданнях. Вказала, що позов заперечує. Просить відмовити у його задоволенні.

13.05.2017 року представник третьої особи Червоноградської міської ради подав письмову заву про розгляд справи у його відсутності. Вказав, що при вирішення справи покладається на розсуд суду.

05.09.2017 року представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради подав письмову заву про розгляд справи у його відсутності. Вказав, що при вирішення справи покладається на рішення суду.

01.12.2017 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 подав позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ДП «Львіввугілля», з участю третіх осіб без самостійних вимог Червоноградської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради, КП «Червонограджитлокомунсервіс», Червоноградської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та скасування державної реєстрації права власності, який ухвалою судового засідання 01.12.2017 року був прийнятий до спільного розгляду із первинним позовом.

ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 із скасуванням державної реєстрації прав власності відповідачки ОСОБА_7 на нього. В обґрунтування позову послався на те, що він являється сином позивача. Первинним позовом по даній справі зачіпаються його права. Він на даний час проживає у спірному будинку. Його батько проживав там разом зі своїми батьками та сестрою (відповідачкою по справі) з 1953 року. З 1967 року відповідачка проживала окремо, та у будинку не була зареєстрована.

Після смерті діда, у цьому будинку проживали та були зареєстровані бабуся - як власник, його батьки -як син та невістка власника, і він - як внук власника. 10.01.1972 року бабуся отримала ордер на вказаний будинок. У 1995 році його мати померла і батько одружився вдруге з ОСОБА_9. У 2015 році померла бабуся. Пізніше йому стало відомо, що 17.09.1991 року бабуся викупила цей житловий будинок на підставі договору купівлі продажу із ВО «Укрзахідвугілля». Вважає такий договір таким, що був укладений із порушенням законодавства та таким, що порушив його права. Його бабуся при поданні заяви про придбання у власність спірного будинку повинна була додати письмову згоду членів сім'ї, проживаючих разом із нею на придбання будинку у власність. Крім того не було надано згоди органу опіки та піклування при здійсненні даного правочину. Тому вважає, що при укладенні спірного договору купівлі продажу були порушені інтереси його батька, матері та його самого, внаслідок чого було порушено його прав користуватись даним будинком. Тому вважає даний договір недійсним та просить позов задовольнити.

15.01.2018 року відповідачка за первинним позовом подала відзив на позовну заяву третьої особи ОСОБА_4.

17.01.2018 року позивач подав суду письмову заяву, у якій вказав, що позовну заяву третьої особи ОСОБА_4 визнає.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач додатково пояснив, що нічого не знав про приватизацію матір'ю будинку, поки не почав оформляти спадщину після її смерті.

Відповідачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності у зв'язку з перебування на лікуванні, розгляд просить проводити за участі її представника. Позов вважає надуманим і безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідачки позов заперечив, підтримав позицію останньої, викладену нею у письмових запереченнях, щодо безпідставності позовних вимог та заяву про застосування строку позовної давності від 27.12.2016 року. Вважає, що позивач вводить суд в оману, оскільки, як мінімум у 2008 році, повинен був дізнатися про приватизацію матір'ю будинку так як остання була повністю паралізована і довідки про склад сім'ї, у яких зазначається факт приватизації, він брав у 2008, 2010 рр. Крім цього, вважає, що пакет документів, який залишився після приватизації будинку, свідчить про те, що оспорюваний договір був укладений у встановленому законом порядку; позивач та його сім'я на момент укладення договору юридично рахувалися окремою сім'єю; майно, що було предметом купівлі-продажу неповнолітньому сину позивача не належало, покупцем він бути не міг, право на проживання не втрачав, тому згода органу опіки і піклування на укладення договору не вимагалася. Крім того спірний договір посвідчувався нотаріально і нотаріусом було дотримано процедуру, передбачену законом.

Представник відповідача ДП "Львіввугілля" у судовому засіданні позови заперечила, вважає, що члени сім'ї знали про викуп будинку. При цьому подавалась заява особи, яка бажає викупити житло та згода всіх дорослих членів сім'ї. Без цієї згоди рішення ДП «Львіввугілля» не приймалося. Оскільки пройшло багато часу, то зазначені документи не збереглись. Вказала, що підстав визнавати даний договорі купівлі-продажу будинку недійсним немає.

Представник третьої особи - КП "Червонограджитлокомунсервіс" у судовому засіданні 28.12.2016 року позови заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - Червоноградської міської ради - у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування - у судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій зазначив, що предмет спору не належить до компетенції комісії з питань захисту прав дитини.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні свої вимоги та вимоги позивача підтримав. Додатково пояснив, що на момент купівлі спірного будинку йому було 17 років. Згоди його та батьків ніхто не питав. Про те, що будинок був викуплений, дізнався після смерті бабусі при оформленні спадщини.

Представник третьої особи - Червоноградської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подав.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, з'ясувавши обставини спору та оцінивши наявні докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони між собою є братом та сестрою, а їх батьками були ОСОБА_10 та ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер.

10.10.1972 року виконком Червоноградської міськради видав ОСОБА_7 ордер на право зайняття будинку за адресою АДРЕСА_1

Згідно із будинковою книгою на дану адресу, у цьому будинку позивач прописаний був з 1970 року, його дружина ОСОБА_11 та син ОСОБА_4 - з 1978 року.

Згідно із п.9 розпорядження виробничого об'єднання по видобутку вугілля "Укрзахідвугілля" від 16.09.1991 року № 226 "Про продаж громадянам житлових будинків і квартир в містах Червонограді, Соснівці, Сокалі", уповноважену особу зобов'язано продати ОСОБА_7, сім'я складається з 4 осіб, будинок № 11 на вул. Українки у м. Червонограді.

17.09.1991 року Західно-Українське виробниче об'єднання по видобутку вугілля "Укрзахідвугілля" та ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого остання купили житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 Договір посвідчений державним нотаріусом ЧДНК Брикайло М.Р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла у м. Червонограді, що стверджується копією відповідного свідоцтва НОМЕР_3.

Відповідно до довідки №5516 від 01.07.2015 року, за вище вказаною адресою зареєстровані позивач та його син - третя особа - ОСОБА_4

Як видно з копії відзиву позивача у справі №459/2907/15-ц, де він теж мав статус позивача, адресованого Апеляційному суду Львівської області 05.05.2016 року, останнім зазначено таке: "Воля батьків була такою, що сестра пішла жити на квартиру, а я залишився з батьками і будинок в якому ми проживали, після їх смерті, мав залишатися мені, про що у розмовах з відповідачкою неодноразово нагадувала мама. У зв'язку з такою домовленістю мама не писала заповіту на будинок, а я не настоював на його переоформленні на мене за життя мами".

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради від 08.12.2016 року, для взяття на облік учасника війни ОСОБА_7 в ЄДАРП 04.01.2008 р. подавалася довідка КП "Комінтех" № 28 від 03.01.2008 р.

Відповідно до листа цього ж органу від 07.10.2016 року, позивач з 05.03.2007 р. по 31.03.2015 р. перебував на обліку в управління, як одержувач компенсації за надання соціальних послуг інваліду І групи ОСОБА_7

У судовому засідання встановлено, що ОСОБА_7 була повністю паралізована, протягом багатьох років не могла самостійно пересуватися, доглядав за нею позивач.

Згідно листа КП "Комінтех" від 25.10.2016 року, за зверненням громадян за адресою м. Червоноград, вул. Українки, 11, були надані довідки від 03.01.2008 року № 28 - для поновлення статусу пільг; від 23.04.2010 року № 4346 - на запит КП ЧВК; від 14.06.2010, від 29.04.2014, від 16.06.2015, від 01.07.2015 рр. - по місцю вимоги.

Правовідносини сторін перебувають у сфері правового регулювання норм від Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI; Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 № 2006-VI; Положення про продаж громадянам в власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затв. постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 19 травня 1989 р. № 142, що були чинні на час укладання оспорюваного правочину.

Згідно ст. 48 ЦК 1963 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Стаття 145 КЗШС 1969 року визначала угоди, для укладення яких потрібен дозвіл органів опіки і піклування, та була розміщена у главі 17 Кодексу "Призначення опікунів і піклувальників, їх права та обов'язки".

Згідно ст. 60 цього Кодексу, захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень.

Згідно п. 9 Положення про продаж громадянам в власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, громадянин, який бажає придбати в власність займану квартиру (будинок), подає заяву за місцем проживання до виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або адміністрації підприємства, об'єднання, організації, у віданні або власності яких перебуває будинок. До заяви додається письмова згода членів сім'ї, проживаючих разом з ним, на придбання квартири (будинку) у його власність і довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку.

Без зазначених документів згода на продаж квартири ( будинку) власником житла не могла бути надана, а нотаріус не вправі був посвідчити договір купівлі - продажу, який не відповідав вимогам даного Положення.

Та обставина, що згода усіх постійно зареєстрованих повнолітніх осіб, в тому числі і позивача на продаж будинку була отримана, підтверджується змістом рішення ВО "Укрзахідвугілля", а в інтересах неповнолітнього сина діяли його батьки - позивач та його дружина, які в силу закону були їх опікунами та представниками і додаткових повноважень не потребували. Саме по собі не зазначення у цьому рішенні неповнолітнього онука у складі сім'ї наймача будинку не дає підстав прийти до висновку про порушення його житлових прав.

Разом з цим положення ст.145 КЗШС 1969 року поширюється на випадки відчуження опікуном або піклувальником майна, яке належить особі, що перебуває під опікою або піклуванням, сину позивача майно, яке було предметом договору не належно, покупцем житла відповідно до «Положення про продаж громадянам в особисту власність квартири у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 19.05.1989 р. він бути не міг, право на житло не втрачав, тому згода органу опіки і піклування не вимагалась.

Оскільки майнові і житлові права неповнолітнього сина позивача при укладенні договору не були порушені, він разом з батьками проживав в спірному будинку і залишаються в ньому зареєстрованими по сьогоднішній день, правові підстави для визнання договору купівлі - продажу будинку недійсним із зазначених підстав відсутні.

Крім цього, такі факти як: позиція позивача, висловлена у відзиві на заперечення відповідачки; отримання довідок про склад сім'ї у 2008, 2010 рр., у яких зазначається факт приватизації матір'ю будинку на підставі договору купівлі-продажу, при повній паралізованості останньої та видачі таких довідок лише приписаним особам; подача ним заяви до нотаріальної кантори у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1297 ЦК України від 16.01.2003 р., що зобов'язує спадкоємців звернутись із заявою для отримання свідоцтва на право на спадщину нерухомого майна - у своїй сукупності переконливо свідчать, що позивачеві було відомо про купівлю матір'ю вище вказаного будинку задовго до звернення у суд з даним позовом, принаймі ще у 2008-2010 роках.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що стверджувані позивачем порушення прав та охоронюваних законом інтерес, за захистом якого він звернувся до суду, відсутні, оспорюваний правочин укладений у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин. Відтак у позові слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 (НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ОСОБА_6 (НОМЕР_2, АДРЕСА_2), ДП «Львіввугілля» (32323256, вул.Б.Хмельницького,28, м.Сокаль), та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ДП «Львіввугілля», з участю третіх осіб без самостійних вимог Червоноградської державної нотаріальної контори (вул.Шептицького,12,м.Червоноград), органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради (04055920, пр.Шевченка,19, м.Червоноград), КП «Червонограджитлокомунсервіс» (31616100, вул.Шевська,1, м.Червоноград), Червоноградської міської ради (26269722, пр.Шевченка,19 м.Червоноград) про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.03.2018 року.

Суддя: М. Д. Новосад