Вирок № 73114124, 29.03.2018, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1092/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

прокурора: Білодід К.М.,

представника потерпілого: ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт з угодою про примирення в кримінальному провадженні № 12018140060000396 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, який проживає на ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 02.02.2018 року близько 07.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на території експлуатаційного вагонного депо Клепарів, що знаходиться на вул. Кузнярівка, 71 у м. Львові, таємно, вважаючи, що робить це не помітно для інших, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу витягнув з контейнеру для технічного обслуговування вагонів два клини вертикальних коливань бічних стінок візка вагону, вартість яких згідно висновку експерта №2/17 від 19.02.2018р. становить 440,50грн., та помістив їх у сумку чорного кольору, яку попередньо взяв із собою. Однак, ОСОБА_3 свого злочинного умислу довести до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений начальником відділення поліції на станції Львів та працівниками воєнізованої охорони стрілецької команди ст. Клепарів.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. .2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, так як він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

26 лютого 2018 року між підозрюваним ОСОБА_3 та представником потерпілого ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 було укладено угоду про примирення, згідно якої ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України. Сторони кримінального провадження узгодили призначене покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян. Крім цього, згідно умов даної угоди підозрюваному та представнику потерпілого роз’яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення, укладеної між підозрюваним ОСОБА_3 та представником потерпілого ОСОБА_2, оскільки така угода відповідає вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав угоду про примирення, при цьому, повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України та пояснив, що він повністю розуміє свої права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також наслідки невиконання даної угоди.

Представник потерпілого ОСОБА_2 просив затвердити угоду про примирення.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та представником потерпілого, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України визнає повністю, розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена сторонами, визначена у межах санкції ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між ОСОБА_3 та представником потерпілого ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, суд не вбачає.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, 384, 472, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12018140060000396, укладену 26 лютого 2018 року між представником потерпілого ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2С та ОСОБА_3

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 /п’ятдесяти/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 /вісімсот п’ятдесят/ гривень

Стягнути із ОСОБА_3 /паспорт громадянина України КС 537246 виданий 16.11.2006 року Яворівським РВ УМВС України у Львівській області / в дохід держави витрати на залучення експерта ПП «АгроКом» для проведення експертної оцінки від 19.02.2018 року за №2/17 в сумі 450 /чотириста п’ятдесят/ гривні 95 копійок

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя:

Оригінал вироку.