Ухвала суду № 73113502, 02.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 333/3245/17

провадження №22ц/778/429/18

головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Крилової О.В. Онищенка Е.А.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 27 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала заяву без номеру від 27.08.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміти, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Відповідач свої обов'язки за договором не виконував, в зв'язку з чим станом на 10 квітня 2017 р. виникла заборгованість за кредитом на суму 13451,20 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 5005,91 грн., заборгованість за пеню в сумі 9114,79 грн., а також фіксована часина штрафу в сумі 500 грн., процента складова штрафу в сумі 1378,60 грн., усього 29450,50 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2010 року ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_5 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України уклали кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит у сумі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.

Станом на 10 квітня 2017 р. виникла заборгованість за кредитом на суму 13451,20 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 5005,91 грн., заборгованість за пеню в сумі 9114,79 грн., а також фіксована часина штрафу в сумі 500 грн., процента складова штрафу в сумі 1378,60 грн., усього 29450,50 грн. (а.с.4-5).

Відмовляючи в позові щодо стягнення зазначеної заборгованості відповідача перед банком, суд попередньої інстанції зазначив, що в судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2016 р. невстановлена особа з кредитної картки відповідача перевела грошові кошти в сумі 6000 грн., 22.05.2016 р. - 5700 грн.; 24.05.2016 р. - 2600 грн., а тому відсутня вина відповідачки у наявній заборгованості.

З указаним висновком не погоджується суд апеляційної інстанції оскільки він ґрунтується на припущеннях.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі відсутні докази, що 08 червня 2016 р. відповідач звернулась до Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення зазначеного кримінального правопорушення, на що послався суд при ухваленні рішення. Як відсутній і вирок в кримінальній справі про вчинення кримінального правопорушення іншими особами щодо заволодіння коштами відповідачки.

В справі, відсутні будь-які докази про перебування відповідачки в іншому населеному пункті, ніж у тому де знімались кошти. Пояснення одного свідка, подруги відповідачки, не є належним та достатнім доказом в цій частині.

Окрім цього сама позивач, зазначила, що вона повідомила частину персональних даних (дату свого народження), які могли бути використаними при знатті коштів з її банківського рахунку третіми особами по телефону.

В справі відсутні будь-які докази про те, що відповідач зверталась до представника банку про блокування вказаного рахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, відповідачкою є не доведеним факт того, що вона чи за її дорученням інші особи могли скористатись кредитними коштами з її банківського рахунку. Окрім, цього банк послався на те, що повідомлення персональних даних по телефону третім особам, відповідно до договору між сторонами не знімає з відповідача обов'язків передбачених договором.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з тим же договором сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення пені необхідно відмовити з зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 яким стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 27.08.2010 року станом на 10.04.2017 року за тілом кредиту у сумі 13451,20 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 5005,91 грн., штрафу фіксована частина в сумі 500 грн., штраф процента складова в сумі 1378,60 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року по цій справі скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 27.08.2010 року станом на 10.04.2017 року за тілом кредиту у сумі 13451,20 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 5005,91 грн., штрафу фіксована частина в сумі 500 грн., штраф процента складова в сумі 1378,60 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 30 березня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: