Рішення № 73112915, 26.03.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/4416/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"26" березня 2018 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и в:

У поданій до суду заяві позивач ОСОБА_3 просить стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» безпідставно набуті кошти в розмірі 18850 грн. 70 коп.

В обґрунтування свої вимог позивач покликається на те, що відповідно до укладеного 13 грудня 2007 року кредитного договору він отримав в АКІБ «УкрСиббанк» кредит в іноземній валюті у розмірі 33500 доларів США. 28 липня 2017 року згідно акційної пропозиції банку ним було погашено частково заборгованості по кредиту у розмірі 50% від ринкової вартості предмету іпотеки, а залишок боргу анульовано. Обов’язковою умовою погашення заборгованості на акційних умовах було погашення всіх витрат, понесених банком у процесі примусового стягнення боргу, зокрема судових витрат в сумі 4930,92 грн. та витрат на виконавче провадження (авансування) у сумі 18901,70 грн., які також ним були сплачені банку. Після закриття виконавчого провадження відділом ДВС відповідно до розпорядження від 31 серпня 2017 року невикористані суми внесеного банком кошти (авансовий внесок) в сумі 18850,70 грн. повернуті стягувачу, які надалі за усною домовленістю мали б банком йому повернуті. Проте у виплаті цих коштів було відмовлено, що свідчить про безпідставне набуття майна позивача, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Усудовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, клопотань від них про відкладення розгляду справи не надходило та відзиву на позов не подавався.

Згідно поданого клопотання просить справу розглянути без участі представника відповідача та у задоволені позову відмови, оскільки умовами акційної пропозиції банку передбачалася обов’язкова компенсація позичальником витрат, пов’язаних із супроводом стягнення проблемної заборгованості по кредиту.

Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 13 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11268409000, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 33500 доларів США строком до 12 жовтня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

28 липня 2017 року на виконання умов акційної пропозиції банку позивачем перераховано на рахунок ПАТ «УкрСиббанк» 18901,70 грн. за призначенням платежу «оплата авансування виконавчого провадження згідно кредитного договору №11268409000, що підтверджується квитанцією №11, та за повідомленням ПАТ «УкрСиббанк» від 28 липня 2018 року кредитором прийнято рішення про анулювання заборгованості за вказаним кредитним договором, що не заперечується сторонами.

А відповідно до ч.1 ст.82 ЦЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно частини 3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску.

Відповідно до розпорядження державного виконавця Здолбунівського відділу ДВС №53302947 від 31 серпня 2017 року, платіжним дорученням №73 від 18 вересня 2017 року стягувану ПАТ «УкрСиббанк» перераховано кошти в сумі 18850,70 грн. за призначенням «повернення авансових внесків по ОСОБА_3І.».

За змістом частини 1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно положень ст.ст.11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об’єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно із частинами першою та другою ст.205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.206 ЦК України усно можуть учинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, крім передбачених законом випадків. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Приписами частини першої ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, статей 206, 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підстав ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Умовами акційної пропозиції банку передбачалася обов’язкова компенсація позичальником витрат, пов’язаних з процедурою стягнення боргу, з якими позивач погодився та виконав ці умови, що не заперечується сторонами, а право на отримання невикористаної суми авансового внеску передбачено законом.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України

З огляду на викладене позовні вимоги є безпідставними, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 – 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення безпідставно набутого майна відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлений 02 квітня 2018 року.

Суддя: