Постанова № 73111870, 30.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції -

Доповідач -Суддя доповідач

Справа № 428/13863/16-ц

Провадження № 22ц/782/30/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового

засідання: Подрябінкіна Я.Г.

позивачки: ОСОБА_2

представника позивачки: адвоката ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідачі: 1) Сєвєродонецька міська рада

2) ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2017 року (суддя Юзефович І.О.) у справі № 428/13863/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

28 грудня 2016 року ОСОБА_2 (далі позивачка) звернулася до Сєвєродонецької міської ради та ОСОБА_4 з позовом у якому просила суд: 1) визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_5, право власності на індивідуальний гараж АДРЕСА_1; 2) витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 вищезазначений гараж НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно - індивідуальний гараж НОМЕР_1, який належав її чоловіку на підставі оформленого розпискою Договору купівлі-продажу від 05 вересня 1985 року. За життя ОСОБА_5 користувався даним гаражем, однак про необхідність його реєстрації у Бюро технічної інвентаризації міста Сєвєродонецька Луганської області не підозрював. Постановою державного нотаріуса від 28 листопада 2016 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж НОМЕР_1 через відсутність на нього правовстановлюючих документів. Згодом позивачка дізналася, що гаражем без достатньої правової підстави користується ОСОБА_4, який не має права утримувати зазначене майно, що належить та підлягає поверненню позивачці.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила: скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що право власності на гараж чоловік позивачці набув у 1985 році на законних підставах. На той час гараж взагалі не був нерухомім майном яке підлягало обов'язковій реєстрації. Не передбачено введення в експлуатацію даного гаражу і діючим законодавством, бо гараж був побудований до 1992 року. Всупереч чинному законодавству, місцевий суд не застосував редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця. Суд першої інстанції також незаконно відмовив позивачці у задоволенні клопотання про проведення інвентаризації гаражу, про витребування документів з бюро технічної інвентаризації та про допит свідків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, відповідача ОСОБА_4, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмову у задоволенні позову місцевий суд обґрунтував загальним висновком про відсутність підстав для визнання в порядку спадкування права власності позивачки на гараж НОМЕР_1, оскільки право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна не входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком з огляду на таке.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вважав встановленими обставини того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 з яким позивачка з 24 вересня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі (а. с. 4- 6).

28 листопада 2016 року Державний нотаріус Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори у зв'язку з неподанням позивачкою документів, що підтверджують склад спадкового майна, відмовив ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - ОСОБА_5 (а.с.10).

З відповіді Сєвєродонецької міської ради від 22 грудня 2016 року за № 6398 на адвокатський запит слідує, що зазначеному у викопіюванні індивідуальному гаражу, що розташований в кварталі 19 «в», поштова адреса не присвоювалася. Земельна ділянка під зазначеним гаражем у власність або користування ніякій особі не передавалася, інформація про оформлення права власності на цей гараж у міській раді відсутня (а.с.9 зворот).

Сторони не оспорювали, що гараж НОМЕР_1 - це капітальна споруда з власним фундаментом. На час розгляду справи спірним гаражем користується відповідач - ОСОБА_4. Оформлення ОСОБА_4 земельної ділянки під індивідуальним гаражем в кварталі 19 «в» зупинене, що підтверджується листом Сєвєродонецької міської ради від 28.11.2016 року за № 4447 (а. с. 9).

На підтвердження належності ОСОБА_5 спірного гаражу позивачка надала суду розписку від 05 вересня 1985 року у якій зазначено, що ОСОБА_6 продав гараж за домовленістю за 7.500 карбованців ОСОБА_5 та у присутності свідків отримав гроші ( а. с. 6 зворот). Також у матеріалах справи містяться копії наступних документів, що збереглися у розпорядженні позивачки: 1) викопіювання з плану кварталу 19 «в» (а. с. 7-8); 2) довідка № 398 від 17.05.1974 року за підписом начальника Лисичанського міжміського бюро технічної інвентаризації на ім'я ОСОБА_6 про те, що на підставі рішення Сєвєродонецького виконкому міськради депутатів проведено інвентаризацію гаражу, що був збудований у кварталі 19 «в» (інвентарний номер об'єкту 93); пропуск № 114 форми С-2 від 23.07.1960 року на ім'я ОСОБА_6; дублікат чеку та квитанція до прибуткового ордеру (а.с.18 зворот).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Комунальному підприємстві «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» спірний гараж на обліку не значиться. Інвентаризаційної справи на спірний гараж в архівах Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» також немає (а. с. 119,121, 133).

Відповідно до встановленого статтею 11 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) та статті 13 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під предметом позову розуміють конкретну матеріально-правову вимогу, яку позивач пред'являє до відповідача і стосовно якої суд повинен ухвалити рішення. Цивільний процесуальний закон ( пункт 5 частини 3 статті 175 ЦПК України ( пункт 5 частини 2 статті 119 ЦПК України в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року), зобов'язує викладати в позовній заяві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто зобов'язує позивача зазначати підстави свого позову. Підстави позову визначаються лише позивачем, а не судом чи відповідачем.

Виходячи із змісту та характеру заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, у справі підлягали встановленню та входили до обов'язкового предмету доказування обставини набуття ОСОБА_5 за життя права власності на спірний гараж НОМЕР_1, включення цього права власності до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачкою не доведено, що на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_5, останньому належало право власності на індивідуальний гараж АДРЕСА_1. Входження цього права до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 письмовими доказами - розпискою від 05 вересня 1985 року, викопіюванням з плану кварталу 19 «в», довідкою № 398 від 17.05.1974 року, пропуском № 114 форми С-2 від 23.07.1960 року, дублікатом чеку, квитанцією до прибуткового ордеру, не підтверджено. Таким засобом доказування як показання свідків, обставини набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно, підтверджуватися не може.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Твердження суду першої інстанції про те, що позов заявлено з передбачених частиною 3 стаття 376 ЦК України підстав є помилковим, оскільки на обставини здійснення самочинного будівництва ОСОБА_2 не посилалася, письмово свої первісні позовні вимоги під час судового розгляду не уточнювала та не змінювала. Разом з тим таке помилкове твердження не вплинуло на правильність загального висновку суду про відмову у задоволені позову як з основної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування, так і з похідної та пов'язаною з нею вимоги ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись п.1 частини 1 статті 374, статтею 375, статтями 381,382, 384, частиною 1 статті 389, статтями 390- 391 Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Рішення Сєвєродонецького міського суду від 30 листопада 2017 року залишити без змін, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складання повного тексту постанови - 30 березня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді Авалян Н.М.

Кострицький В.В.