Рішення № 73110356, 01.03.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.03.2018

Справа № 334/1237/17

Провадження № 2/334/574/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Матвієнко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що 13.04.2009 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Кредобанк» Додатковий договір до договору банківського рахунку № 2625201000639/980.

Відповідно до умов договору банк видає позичальнику кредит в сумі 5690,00грн., а позичальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, однак станом на 01.08.2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Кредобанк» за кредитом згідно кредитного договору, складає - 12498,26грн., з яких: 5694,00грн. - неповернута сума кредиту; 1607,81грн. - прострочені відсотки; 5196,45грн. - заборгованість по пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1600,00грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав клопотання про застосуванні строків позовної давності у якій він зазначає, що ПАТ «Кредобанк» звернулось до суду з позовом з пропуском строків установлених статтею 257 ЦК України. З цих підстав просить суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 13.04.2009 року ОСОБА_1 уклав з пАТ «Кредобанк» Додатковий договір до договору банківського рахунку № 2625201000639/980.

Відповідно до умов договору банк видає позичальнику кредит в сумі 5690,00грн., а позичальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки, а також неповне виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 01.08.2016 року обсяг невиконаних зобов’язань відповідача складає 12489,26грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності. Заяву про поновлення строку банк не подавав.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позивач довідався чи міг довідатися про факт не сплати платежів за кредитом з дня виникнення прострочення платежів, а саме за несвоєчасне повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків за кредитом з квітня 2010 року, тобто з дати виникнення прострочення платежів за кредитом, як зазначено банком в розрахунку заборгованості.

Крім того, у випадку якщо в кредитному договорі передбачена можливість вимоги банку дострокового повернення всіх кредитних грошових коштів внаслідок порушення кредитного зобов’язання, то в момент настання відповідних порушень банк набуває право звертатися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості і відповідно змінюється строк виконання кредитного зобов’язання в повному обсязі.

Банк у порядку позовного провадження звернувся до суду лише 27.02.2017 року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку.

Тобто, позовна давність сплила на все кредитне зобов’язання, а відповідно до ст. 266 ЦПК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 березня 2018 року.

Суддя: Добрєв М. В.