Рішення № 73109951, 27.03.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3095/17

2/310/127/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, мотивуючи свої вимоги наступним. 21 квітня 1999 року ним було укладено шлюб з відповідачкою, який рішенням Бердянського міськрайонного суду від 20 лютого 2012 року було розірвано. 27 серпня 2012 року відповідачка змінила прізвище на «Волошина». 09 червня 1999 року ОСОБА_5, будучі у шлюбі з позивачем, народила доношену дитину – ОСОБА_6 Виходячи із дати народження дитини, відповідачка на момент укладення шлюбу мала строк вагітності близько 8 місяців. До укладення шлюбу ОСОБА_1 з відповідачкою фактично не проживав, не вів з нею спільне господарство, але мав відповідні контакти, внаслідок яких у відповідачки, з її слів, наступила вагітність. Дитина отримала по-батькові та прізвище батька, але з 19 вересня 2015 року має прізвище «Волошин». Наведені вище обставини давали ОСОБА_7 підстави вважати, що він є біологічним батьком дитини. Шлюб з ОСОБА_5 він уклав виключно з причин її вагітності, будучи впевненим, що він є батьком дитини. Строк вагітності на час укладення шлюбу, відсутність реєстрації відповідачки за місцем проживання позивача, її аморальний спосіб життя не виключають певного виду відношень ОСОБА_3 з іншими чоловіками. Коли син став дорослішати, у ОСОБА_1 почали виникати сумніви в його біологічній спорідненості з дитиною, яка проявлялась у несхожості зовнішніх рис. Під час розгляду в суді кримінального провадження, учасниками якого є позивач та відповідачка, остання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, заявила, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4, який має намір в подальшому змінити і по-батькові. ОСОБА_4, надаючи пояснення по вказаному кримінальному провадженню, заявив про небажання мати з позивачем будь-які стосунки, з 01 вересня 2012 року уникав з ним зустрічей. Зазначене вище свідчить про відсутність підстав вважати позивача біологічним батьком ОСОБА_4. ОСОБА_1 за рішенням суду сплачує аліменти на утримання сина, строк виплати закінчується в день повноліття дитини, тому звернення до суду не пов’язано з корисними мотивами. Просив виключити запис про ОСОБА_1 як про батька із актового запису від 05 липня 1999 року № 375 про народження ОСОБА_6

Ухвалою від 18 жовтня 2017 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених в позові підстав, просив його задовольнити та пояснив суду наступне. Під час укладення ним шлюбу з відповідачкою остання була на восьмому місяці вагітності, але впевнила ОСОБА_1, що це його дитина. Позивач виховував дитину як свого сина, але коли в подальшому ОСОБА_1 провів аналіз зовнішності дитини, зрозумів, що ОСОБА_4 – не його син. Біологічну експертизу проведено не було з причин неявки до експертної установи відповідачів, причому не з’явились для проведення експертизи вони умисно. Всі хаотичні дії відповідачів були направлені на затягування розгляду справи. Враховуючи їх позицію, суд на підставі ст. 109 ЦПК України може визнати факт, для з’ясування якого була призначена експертиза. Відповідачка ОСОБА_3 намагається переконати суд в тому, що позивач є біологічним батьком дитини, посилаючись на їх схожість, а не на відсутність на момент зачаття дитини контактів з іншими партнерами. Відповідачка не є впевненою в тому, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, натомість позивач не має сумнівів у відсутності факту його батьківства відносно ОСОБА_4. Крім зазначеного, позивач пояснив, що він є приватним підприємцем, для прибуття в судові засідання та в м. Запоріжжя для прийняття участі в проведенні експертизи був вимушений відриватися від звичних занять, тому просив стягнути з відповідачів на його користь втрачений заробіток, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, а також витрати на проїзд до м. Запоріжжя та сплачену ним суму судового збору.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, просили відмовити в задоволенні позову.

15 вересня 2017 року відповідачкою ОСОБА_3 було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка зазначила, що вона та її син категорично не згодні з позовом, який заявлено з надуманих підстав, син схожий на батька. Вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою ухилення від сплати аліментів. На даний час ОСОБА_4 навчається в учбовому закладі, тому виникла необхідність звернення до суду із заявою про стягнення аліментів до 23 років або до закінчення навчання. Батько за віком та за станом здоров’я є працездатною особою, має стабільний дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу сину на період навчання, але умисно ухиляється від сплати аліментів.

Представник відповідачки ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що ОСОБА_3 вважає позивача біологічним батьком їх дитини, чоловіку вона не зраджувала, в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 могла дати певні пояснення, перебуваючи в емоційному стані. Син дуже схожий на батька, має однакові з ним повадки. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ЖС № 012811, виданого Новотроїцькою сільською радою Бердянського району 21 квітня 1999 року, актовий запис № 01, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, відповідачці присвоєне прізвище «Герасютіна».

09 червня 1999 року народився ОСОБА_6, батьками якого вказано ОСОБА_1, ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії І-ЖС № 056888, видане відділом РАЦС Бердянського району 05 липня 1999 року, актовий запис № 375).

У віці 16 років ОСОБА_6 змінив прізвище на «Волошин». Документів на підтвердження вказаного сторонами не надано, але даний факт під час розгляду справи ніким не спростовувався.

Під час прослуховування диску із технічним записом судового засідання від 29 серпня 2016 року по кримінальному провадженню (справа № 310/8505/15-к) судом встановлено, що при проведенні допиту в якості потерпілої по кримінальному провадженню ОСОБА_3 остання пояснила, що ОСОБА_9, коли йому виповнилось 16 років, змінив прізвище, має намір також змінити і по-батькові. Син взагалі не бажає бачити батька, назвала ОСОБА_1 псевдобатьком, а також висловила сумнів стосовно того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4

09 листопада 2017 року з метою з’ясування обставин по справі на підставі клопотання позивача судом було призначено судово-біологічну (генетичну) експертизу, на дослідження якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 Проведення вказаної експертизи було доручено експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України.

Провадження по справі на час виконання експертизи було зупинено.

Згідно повідомлення про неможливість проведення експертизи від 05 січня 2018 року № 8-846 судовим експертом сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних видів досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_10, до експертної установи вказані в ухвалі особи не з’явились одночасно, біологічні зразки отримані не були, в зв’язку з чим експертиза проведена не була.

10 січня 2018 року провадження по даній справі було поновлено.

06 лютого 2018 року судом були отримані клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4 про запланування проведення експертизи в період з 01 січня 2018 року по 20 лютого 2018 року та зобов’язання позивача перерахувати гроші на проїзд в сумі 800 грн. на картку ОСОБА_4

27 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_4 в обґрунтування неможливості явки до експертної установи для проведення експертизи було надано суду довідку Навчально-наукового інституту Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького про те, що з 04 грудня 2017 року по 27 грудня 2017 року він перебував на заліково-екзаменаційній сесії.

02 березня 2018 року представником відповідачки адвокатом ОСОБА_2 було надано письмове клопотання про призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи, на дослідження якої він просив поставити питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4, про що постановити ухвалу в рамках прийнятого рішення про призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи, яке раніше було ухвалено судом.

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки представник відповідачки зазначив, що ОСОБА_3 категорично відмовляється вносити кошти за проведення такої експертизи, що потягне за собою її невиконання, а також в зв’язку із тим, що ЦПК України не передбачає «технічне проведення експертизи в рамках іншої ухвали».

В даному випадку час народження дитини, час звернення позивача до суду, підстави, предмет позову, факт, який процесуальним порядком просить встановити позивач, а також установлені під час судового розгляду факти і обставини, що мають значення в справі, в сукупності визначають істотну специфіку справи щодо застосування відповідних положень матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства про визнання або оспорювання батьківства, материнства та стягнення аліментів, суди повинні звернути увагу на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов’язки визначаються на підставах, передбачених СК. При розгляді справ названих категорій суди мають ураховувати, що відповідно до п. 2 розд. VII “Прикінцеві положення» СК норми законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність з 01 січня 2004 р., за винятком норм розд. V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім’ю України, які зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону.

Підстави для оспорювання батьківства, зазначені у ст. 136 СК України, істотно відрізняються від підстав для його оспорювання, передбачених у ст. 56 КпШС України, зокрема, відповідно до норми ч. 2 ст. 136 СК України, положень ч. 1 ст. 229 ЦПК України, безпосереднім предметом доказування є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, залежно від доведення якого суд постановляє відповідне рішення, тоді як норми частини першої статті 56 КпШС України, які підлягають застосуванню в спорі, не передбачають безпосередньо такого предмету доказування, хоча й не виключають можливості доказування такої обставини. Тому відповідний експертний висновок, що може бути важливим доказом у спорі, водночас, виходячи з диспозиції частини першої статті 56 КпШС України і відповідного предмету доказування, не може вважатися єдиним доказом у спорі і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, що можуть забезпечуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 56 КпШС України особа, записана як батько або мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.

Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір’ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

В даному випадку дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився до 01 січня 2004 року.

Таким чином, беручи до уваги дату народження дитини слід констатувати, що до спірних правовідносин застосовуються норми КпШС України.

Судом було встановлено, що дитина народилась 09 червня 1999 року, на час народження дитини позивач ОСОБА_1 був впевнений, що ОСОБА_6 є його дитиною, а тому в актовому записі про народження дитини позивач записаний як батько.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю», оскільки перебіг встановленого ст. 56 КпШС річного строку на оспорювання батьківства починається з того часу, коли особа, яка з її відома записана батьком дитини, дізналась або повинна була дізнатися про вчинення запису, та обставина, що особа, з відома якої вчинено запис, дізналася, що вона не є батьком дитини, після закінчення цього строку, не змінює порядок його обчислення, але може бути врахована при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку.

За змістом правової конструкції, застосованої для формулювання норми закону щодо цього строку, та з урахуванням положень ст.ст. 9, 10, 11 КпШС України, якими передбачено, що позовна давність поширюється на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, у випадках, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України і в таких випадках застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом, із відповідним порядком її обчислення, строк, про який ідеться, відповідає умовам, встановленим законом саме для позовної давності.

Судом встановлено, що запис про батька дитини в актовому записі про народження було здійснено під час шлюбу позивача та відповідачки ОСОБА_3, на той час ОСОБА_1 не мав сумнівів щодо його батьківства відносно дитини. Як вбачається з пояснень позивача, сумніви щодо його батьківства стали у нього виникати під час розвитку дитини. Впевненим у тому, що він не є біологічним батьком дитини, позивач став після спілкування з іншими особами, які підтвердили цей факт, зміни дитиною прізвища, а також під час розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КпШС України протягом року після реєстрації народження дитини та внесення відповідного запису про батька дитини до актового запису про народження дитини позивач із зазначеними вище вимогами не звертався.

Суд вважає, що позивач не може мати матеріально- і процесуально-правових переваг перед відповідачами через те, що пропустив строк звернення до суду із позовом, підстав для поновлення якого немає, внаслідок чого, звернувся до суду в час, коли виникли новий предмет доказування і нові процесуальні засоби доказування, які були відсутні в період, у який в інших умовах і в іншому процесуальному порядку ОСОБА_1 вправі був реалізувати право на позов про оспорювання батьківства, чого не зробив. Протилежне необґрунтовано створює на користь позивача дисбаланс у передбачених матеріальним і процесуальним законом правах і обов’язках сторін, що по суті порушує принципи рівності сторін перед законом і рівності їх прав і обов’язків (ст. 12 ЦПК України).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 18, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_11