Постанова № 73108162, 22.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4598/16-ц Головуючий у І інстанції Соловей Г. В.Провадження № 22-ц/780/84/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 26 22.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-банк» звернулось до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що між банком та відповідачем 19 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір №156-010/06Р, відповідно до умов якого банк надав кредит ОСОБА_2 у розмірі 22 000 доларів США 00 центів, строком до 19.10.2031 року. За період користування кредитними коштами відповідач здійснював часткові платежі по погашенню основної суми кредиту та процентів. Позивач свої зобов'язання по вказаному договорі виконав та надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 22 000,00 дол. США. Натомість боржником порушені умови договору, а саме допущено несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування кредитними коштами, що змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ КБ «Правекс-банк» про визнання кредитного договору недійсним посилаючись на те, що при підписанні договору про надання кредиту йому не в повному обсязі була надана необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредиту. Умови договору не містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, а графік повернення кредиту та сплати процентів по договору кредиту, який є невідємною частиною не було укладено взагалі. Вважає, що договір споживчого кредиту, є таким, що не відповідає чинному законодавству, є несправедливим та повинен бути визнаним недійсним, а також і договір поруки та договір іпотеки жилого приміщення які є похідними від основного договору.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Правекс-банк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір №156-010/06Р від 19 жовтня 2006 року укладений між ПАТ КБ «Правекс-банк» та ОСОБА_2

Визнано недійсним договір іпотеки №156-010/Р від 19 жовтня 2006 року укладений між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2

Скасовано заборону відчуження нерухомого майна: квартиру номер сорок чотири у будинку вісім по вул. Дружби у м. Фастові, Київської області, накладеної державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Савчук Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №1-2417.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ КБ «Правекс-банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ КБ «Правекс-банк» задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2006 року між АКБ «Правекс-банк», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 156-010/06Р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 22 000 дол. США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного договору (позичальник зобов'язується протягом строку дії даного договору забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку банку відповідно до п.3.1 даного договору, шляхом укладення щорічно до 19 жовтня договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмово узгоджувати умови договору страхування та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов).

Згідно п.1.2 договору кредит надається позичальникові строком з 19 жовтня 2006 року до 19 жовтня 2031 року зі сплатою 12 відсотків річних.

Пункт 2.1 договору передбачає видачу кредиту шляхом видачі готівки з каси банку.

Для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору між сторонами було укладено договір іпотеки № 156-010/06Р від 19.10.2006 року.

Відповідно до договору іпотеки №156-010/06Р відповідачем в іпотеку було передано нерухоме майно - квартира №44, що розташована за адресою: м. Фастів, вул. Дружби, 8 Київська область. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем було допущено порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а тому згідно з розрахунком заборгованості станом на 30.09.2016 року за ним рахується заборгованість у сумі 18 713,06 доларів США, яка складається з суми кредиту - 14 673,63 дол. США; суми відсотків - 3 120,71 дол. США; суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 918,72 дол. США, що еквівалентно 23 492,22 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно із п. 4.1 кредитного договору № 156-010/06Р від 19.10.2006 року зазначено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 74,00 долара США щомісяця до «10» числа наступного місяця. Відповідно до вищезазначеного кредитного договору ОСОБА_2 був ознайомлений зі всіма умовами договору. Крім того, слід зазначити, що відповідач здійснював погашення по оспорюваному кредитному договору, що підтверджує що позивач визнає умови кредитного договору.

Відповідно до п. 10.9 кредитного договору детальний розпис загальної вартості кредиту для позичальника вказано у даному договорі та додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Крім того, слід зазначити, що до прийняття Постанови № 168 Управління Національного банку «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року, тобто до укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, не було обов'язковою умовою зазначення загальної вартості кредиту.

Детальний розпис загальної вартості кредиту не був обов'язковою умовою при укладенні кредитного договору та не є підставою для невиконання зобов'язань сторонами даного договору.

Відповідно до розрахунку, який був наданий суду, зазначено заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 18 713,06 доларів США. А в позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 17 794,34 доларів США, що складається з суми кредиту - 14 673,63 дол. США та суми відсотків - 3 120,71 дол. США. Як було з'ясовано колегією суддів зазначені суми відрізняються оскільки позивачем не було включено пеню до позовних вимог, що є правом позивача. Отже, загальна сума заборгованості, яка зазначена у позовній заяві є вірною.

Суд першої інстанції зазначає, що позивач не надав докази (ліцензії), які б підтвердили право банку на проведення валютних операцій, як того вимагає стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» де передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами з огляду на те, що відповідачем не заявлялися клопотання про витребування даних доказів та крім того на вимогу апеляційного суду банк надав дані докази.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами суду першої інстанції, що ПАТ КБ «Правекс-банк» при укладені вказаного кредитного договору не було передбачено еквівалент в національній грошовій одиниці, що є порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 10 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також суд першої інстанції зазначає, що ПАТ КБ «Правекс-банк» не надавав перед укладенням договору окремий письмовий документ про надання інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Проте, з даним висновками не можна погодитись, оскільки в оскаржуваному кредитному договорі зазначено, що позивач ознайомився зі всіма зборами, відсотками, комісіями або іншими елементами вартості кредиту, які позивач повинен сплатити по даному договорі, згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказаний кредитний договір підписаний власноручно позивачем, а отже зазначене судом першої інстанції обґрунтування є безпідставним.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-банк», а саме щодо стягнення заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви позивач сплатив 6 825,18 грн. та за подачу апеляційної скарги 10 323,70 грн. Отже, враховуючи що первісний позов ПАТ КБ «Правекс-банк» підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, колегія суддів дійшла висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» понесені судові витрати за сплачений судовий бір у розмірі 17 148,88 грн.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 17 794,34 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири долара США тридцять чотири цента) дол. США, що еквівалентно 467 653,05 (чотириста шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три гривні п'ять копійок) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 17 148,88 (сімнадцять тисяч сто сорок вісім гривень вісімдесят вісім копійок) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.