Постанова № 73108119, 27.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10006/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/930/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 56 27.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого суддіБерезовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В.,Коцюрби О.П.,з участю секретаряДрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю Ей» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю Ей» про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Барселона Ю Ей» про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору, посилаючись на те, що 29 березня 2016 року між ними та ТОВ «Барселона Ю Ей» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 72-ШЛ/Б2/102, згідно умов якого покупцями було придбано квартиру АДРЕСА_1.

Вартість майнових прав на квартиру на момент підписання договору становила 731 430 грн., виходячи з вартості майнових прав за 1 кв.м. - 12 900 грн.

Згідно умов додаткової угоди до договору від 13 лютого 2017 року вартість майнових прав становить 753 360 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що право власності на майнові права на об'єкт нерухомості виникає після оформлення Акту приймання-передачі майнових прав та сплати 100 % вартості майнових прав.

Позивачі виконали свої зобов»язання та здійснили 100 % оплату вартості майнових прав в сумі 753 360 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Барселона Ю Ей» від 15 лютого 2017 року за № 32 та Актом приймання-передачі майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

16 лютого 2017 року було зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Відповідно до умов п. 2.6. договору купівлі-продажу майнових прав було передбачено, що запланований термін введення в експлуатацію об'єкту нерухомості - 2 квартал 2016 року, тобто 30 червня 2016 року.

Листами за № 217 та № 218 від 28 червня 2016 року ТОВ «Барселона Ю Ей» повідомив позивачів про продовження строку прийняття в експлуатацію об'єкту нерухомості до трьох місяців, тобто до 30 вересня 2016 року.

Об'єкт нерухомості був введений в експлуатацію 20 грудня 2016 року.

Розмір пені за несвоєчасне виконання ТОВ «Барселона Ю Ей» своїх зобов'язань за договором не встановлювався.

У зв'язку з порушенням ТОВ «Барселона Ю Ей» терміну виконання своїх зобов'язань за договором на 80 днів, 13 вересня 2017 року на адресу ТОВ «Барселона Ю Ей» було направлено претензію щодо сплати пені за прострочення виконання зобов'язання на суму 1 755 432 грн., однак дана вимога виконана не була.

Оскільки ТОВ «Барселона Ю Ей» було порушено зобов'язання за договором, тому у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає стягненню нарахована пеня, яка розрахована з розрахунку 21 942,90 грн. за один день прострочення (3 % від суми 731 430 грн.), що становить 1 755 432 грн. за 80 днів прострочення виконання зобов'язання за договором. Під час розгляду справи позивачі уточнили та зменшили розмір позовних вимог та просили стягнути пеню частково у розмірі 350 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю Ей» пеню за несвоєчасне виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 72-ШЛ/Б2/102 від 29 березня 2016 року на користь ОСОБА_5 в розмірі 29 257,20 грн. та ОСОБА_8 в розмірі 29 257,20 грн., що в загальному розмірі становить 58 514,40 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Барселова Ю Ей» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При укладенні договору між позивачем та відповідачем були досягнуті умови щодо відповідальності сторні, а саме, п. 6.3. передбачено, що у разі порушення термінів (строків) виконання взятих на себе зобов'язань зокрема, що передбачені у п.п. 2.5, 2.6 договору, продавець сплачує на користь покупців неустойку у розмірі 0,1 % від загальної вартості майнових прав, що визначена в п. 4.2 цього договору. Таким чином, сторонами при підписанні умов договору, будь-яка інша відповідальність не узгоджувалась і додаткові угоди не підписувались, заяв та письмових звернень з цього приводу від позивачів на адресу відповідача не надходили. Отже, судом було безпідставно застосовано відповідальність відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сторонами було погоджено зовсім інший вид відповідальності.

Крім того, не погодившись із вказаним судовим рішенням позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі скаржники, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТзОВ «Барселова Ю Ей» на їх користь пеню за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав в сумі 350 000,00 грн.

При цьому зазначають, що відповідно до вимог ст. 549 ЦПК України, п.6.3 договору передбачено, що за порушення термінів (строків) виконання взятих на себе зобов'язань відповідач сплачує на користь позивача неустойку, а саме штраф. Формулювання в п. 6.3 договору разового фіксованого відсотку від суми не виконаного зобов'язання - «0,1 % від загальної вартості майнових прав», без визначення «за кожен день прострочення виконання». Позовні вимоги позивачами було пред»явлено виключно на підставі вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» про стягнення пені, а не штрафу. Тому суд безпідставно застосував розмір неустойки передбачений умовами договору і зазначив, що саме пеня була визначена даним договором.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, відзив станом до 05 лютого 2018 року сторонами не подано. Однак, 02 березня 2018 року представником позивачів ОСОБА_9 подано відзив на апеляційну скаргу з пропуском строку. Ухвалою Апеляційного суду Київької області від 06 березня 2018 року поновлено ОСОБА_9 представнику ОСОБА_5, ОСОБА_6 наданий апеляційним судом строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Барселова Ю Ей» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у цивільній справі за номером апеляційного провадження 22-ц/780/930/18.

У відзиві позивачі просять апеляційну скаргу ТзОВ «Барселова Ю Ей» залишити без задоволення, оскільки в укладеному між сторонами договорі не встановено розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань. Формулювання в п. 6.3 договору разового фіксованого відсотку від суми не виконаного зобов'язання - «0,1 % від загальної вартості майнових прав», без визначення «за кожен день прострочення виконання» за своєю правовою природою є штрафом, відповідно до ст. 549 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачів задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в повній мірі, не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2016 року між ТОВ «Барселона Ю Ей» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав № 72-ШЛ/Б2/102, відповідно до умов п. 2.1. якого продавець продає, а покупці купують майнові права на об»єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов п. 2.2 договору сторони домовились, що об»єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об»єкт нерухомості, розташований в об»єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Об»єктом є квартира (будівельний № 102), кількість кімнат 2, загальна площа 56,7 кв.м., житлова площа 32,3 кв.м., поверх 2, секція Б2.

Згідно умов п. 3.1 договору продавець зобов»язаний передати покупцям майнові права на об»єкт нерухомості, а покупці прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав на об»єкт нерухомості після введення обєкту капітального будівництва в експлуатацію та проведенян кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виданих БТІ. Покупці набувають права власності на майнові права на об»єкт нерухомості після оформлення акту приймання-передачі майнових прав та сплаті 100 % вартості майнових прав.

13 лютого 2017 року між ТОВ «Барселона Ю Ей» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу майнових прав від 29 березня 2016 року № 72-ШЛ/Б2/102, відповідно до умов якого сторони погодили та внесли зміни до п. 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав: «п. 2.2 сторони домовились, що об»єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об»єкт нерухомості, розташований в об»єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Об»єктом є квартира № 92, кількість кімнат 2, загальна площа 58,4 кв.м.».

Відповідно до п. 3 додаткової угоди до договору сторони погодили та внесли зміни до п. 4.2 розділу 4 договору, виклавши його в редакції: «4.2 загальна вартість майнових прав на об»єкт нерухомості на момент укладення цього договору складає 753 360 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 125 560 грн.

З довідки № 32 від 15 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в повному обсязі сплатили свої частки вартості майнових прав згідно п. 4 .2 договору купівлі-продажу майнових прав № 72-ШЛ/Б2/102 від 29 березня 2016 року у розмірі 753 360 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 125 560 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ «Укрсоцбанк», а саме: ОСОБА_5 - 50 %, що складає 376 680 грн. в т.ч. ПДВ; ОСОБА_6 - 50 %, що складає 376 680 грн., в т.ч. ПДВ. за квартиру № 92 загальною площею 58,4 кв.м., у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 від 14 лютого 2017 року вбачається, що ТОВ «Барселона Ю Ей» здійснила будівництво, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли об»єкт нерухомого майна - квартири № 92.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2017 року право власності на квартиру № 92 загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, листом-повідомленням № 217 від 28 червня 2016 року відповідач ТОВ «Барселона Ю Ей» повідомляв позивача ОСОБА_6 про те, що строки, визначені в п.п. 2,.5, 2.6 договору, продовжуються до трьох місяців. Також листом-повідомленням № 218 від 28 червня 2016 року відповідач ТОВ «Барселона Ю Ей» повідомляв позивача ОСОБА_5 про те, що строки, визначені в п.п. 2,.5, 2.6 договору, продовжуються до трьох місяців.

Звертаючись з позовом до суду позивачі зазначили про те, що відповідач ТОВ «Барселона Ю Ей» порушив термін виконання своїх зобов'язань за договором на 80 днів, а саме, строк прийняття об»єкту нерухомості в експлуатацію, у зв»язку з чим 13 вересня 2017 року на адресу ТОВ «Барселона Ю Ей» позивачами було направлено претензію щодо сплати пені за прострочення виконання зобов'язання на загальну суму 1 755 432 грн., однак дана вимога виконана не була.

Відповідно до п. 2.5. договору термін закінчення будівництва встановлено 1 квартал 2016 року. Відповідно до п. 2.6 договору термін введення в експлуатацію - 2 квартал 2016 року.

Згідно умов п. 2.7. договору продавець має право в односторонньому порядку одноразово змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку одноразово змінити термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва на строк до трьох місяців за умови обов»язкового повідомлення про це покупців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договру.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по пені згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 72-ШЛ/Б2/102 від 29 березня 2016 року вбачається, що у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав спожиавчів» загальна заборгованість ТОВ «Барселона Ю Ей» по сплаті пені становить у загальному розмірі 1 755 432 грн. за 80 днів прострочення за період з 01 жовтня 2016 року по 19 грудня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів поважності причин невиконання ним умов 2.7 договору купівлі-продажу майнових прав від 20 жовтня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача за період прострочення строків виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 72-ШЛ/Б2/102 від 29 березня 2016 року, а саме за період з 01 жовтня 2016 року по 19 грудня 2016 року за 80 днів необхідно стягнути пеню у загальному розмірі 58 514,40 грн., відповідно до розміру передбаченого п.6.3. Договору, а саме: у розмірі 0,1 % від загальної вартості майнових прав за кожен день прострочення.

Однак, висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно вимог ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України у разі встановлення в зобов'язані строку (терміну) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Колегією суддів встановлено, що сторони погодили та визначили, у відповідності до умов п. 6.3 договору купівлі-продажу майнових прав, відповідальність у разі порушення термінів (строків) виконання взятих на себе зобов»язань, зокрема, що передбачені п. п. 2.5, 2.6 цього договору продавець сплачує на користь покупців неустойку в розмірі 0, 1 % від загальної вартості майнових прав, що визначена в п. 4.2 цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтєю 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов»язання за кожний день прострочення.

З матеріалі в справи вбачається, що умовами п. 6.3 договору сторонами було визначено та погоджено вид забезпечення виконання зобов»язання, а саме: у разі порушення термінів (строків) виконання взятих на себе зобов»язань, зокрема, що передбачені п. п. 2.5, 2.6 цього договору продавець сплачує на користь покупців неустойку в розмірі 0,1 % від загальної вартості майнових прав, що визначена в п. 4.2 цього договору.

З суті встановлено виду забезпечення зобов»язання та вимог ст. 548 ЦК України вбачається, що сторонами за порушення строків виконання зобов»язання була передбачена відповідальність - неустойка - саме у вигляді штрафу, а не пені.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивачів з приводу безпідставності застосування розміру неустойки (штрафу), передбаченої умовами договору до заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» заслуговують на увагу, є обґрунтованими та доведеними.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивачів з приводу того, що вони, незважаючи на передбачений умовами договору вид забезпечення зобов»язання, можуть на власний розсуд обрати інший спосіб захисту своїх прав і мають право на стягнення пені, саме відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», то вони колегією суддів розцінюються критично, і до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК Цкраїни зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Отже, аналізуючи зазначені норми права та враховуючи, що сторони на власний розсуд погодили і обрали спосіб забезпечення зобов»язання - неустойку у вигляді штрафу, що передбачено п.6.3. Договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про застосування до відповідачів іншого виду відповідальності у вигляді пені, відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки відповідальність за порушення зобов»язання чітко визначена істотними умовами договору.

При цьому, колегія суддів, звертає увагу на те, що позивачами, належними та допустимими доказами, було доведено факт порушення відповідачем умов договору щодо термінів (строків) виконання взятих на себе зобов»язань. Однак, приймає, також, до уваги, те що з позовними вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу), відповідно до умов договору позивачі не зверталися і їх представник у суді апеляційної інстанції наполягав, що стягнення штрафних санкцій за п.6.3. Договору є виходом за межі позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю Ей» задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В.Лівінський

О.П. Коцюрба