Постанова № 73106565, 28.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/5/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №288/5/16-ц за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, відділу у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконними і скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно та рішення органу місцевого самоврядування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, яке ухвалено 10 січня 2018 року суддею Зайченко Є. О. у смт.Попільня,

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 09.11.2016 та 17.08.2017 (т.1 а.с.167-171, т. 2 а.с. 31-35), просив: зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом демонтування бетонних стовпів на вказаній земельній ділянці; визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності, видані ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2191 га кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, визнати незаконним та скасувати рішення Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (далі - Голуб'ятинська сільська рада) від 14 листопада 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) ОСОБА_3».

Обґрунтовував позов тим, що рішеннями Голуб'ятинської сільської ради від 05 серпня 2003 року та 29 листопада 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, які розташовані за адресою: вул.Першотравнева в с.Голуб'ятин Попільнянського району Житомирської області. На цих ділянках ОСОБА_2 збудовано господарську будівлю, якій рішенням Голуб'ятинської сільської ради № 21 від 22 червня 2015 року визначено позицію по АДРЕСА_1, між будинками № 16 та № 18.

В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_3 згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2014 року, є власником земельних ділянок по вул. Першотравневій, 18 у с.Голуб'ятин Попільнянського району Житомирської області, загальною площею 0,4691 га.

Згідно акту визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі, межі земельної ділянки ОСОБА_3, визначені та погоджені з ОСОБА_4 та сільським головою Шафір М.С., про що свідчать їх підписи у акті. Проте на момент узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, сільській раді було відомо, що суміжна земельна ділянка передана ОСОБА_2 в приватну власність, а тому її межі не могли бути погоджені сільською радою, без повідомлення останньої.

Рішенням Голуб'ятинської сільської ради від 14 листопада 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га та 0,2191 га у АДРЕСА_2. При цьому, ОСОБА_3 встановила бетонні стовпи на спірній земельній ділянці, чим перешкоджає ОСОБА_2 користуватися нею.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вважала, що суд не надав оцінки тій обставині, що на дату розроблення технічної документації ОСОБА_3, не були сформовані ні її земельна ділянка, ні земельна ділянка відповідача та ОСОБА_4 Судом не враховано, що її не було залучено до процедури узгодження меж у натурі при передачі у власність відповідачці земельної ділянки, а відповідний акт не відповідає вимогам закону, оскільки не підписаний нею. Також, судом не взято до уваги, що бетонні стовпи ОСОБА_3 були встановлені після того, як було проведено незаконне встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки.

Заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 05 серпня 2003 року та від 29 листопада 2003 ОСОБА_2 передано в приватну власність земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,31 га, для ведення особистого селянського господарства, які знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.6,7).

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2014 року, ОСОБА_3 є власником земельних ділянок: площею 0,2191 га (для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1); площею 0,25 га (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. (т.1 а.с.60, 61). Відповідач також є власником житлового будинку, розташованого за вказаною адресою (т.1 а.с.54-59, 62).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 рішенням Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 05 листопада 2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку (т.1 а.с. 71). Рішенням цього органу місцевого самоврядування від 06 листопада 2012 року земельну ділянку із земель комунальної власності сільської ради, загальною площею 0,47 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розмежовано відповідно до цільового використання в числі: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,22 га - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.72).

Рішенням сільської ради від 14 листопада 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 та на земельну ділянку площею 0,2191 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, передано ОСОБА_3 у власність вказані земельні ділянки (т.2 а.с.4, т.1 а.с.64-83).

З акту визначення та погодження меж земельної ділянки, що міститься у матеріалах цієї технічної документації, вбачається, що землевпорядною організацією проведено встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Даний акт підписали ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник сільської ради (а.с. 82 т. 1).

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки позивача загальною площею 0,5605 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд - 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,3105 га на території АДРЕСА_1 складена ТОВ «Еліт-Центр» 21 березня 2011 року (т.1 а.с.143-153). Зазначена технічна документація у визначеному законом порядку не затверджувалась, відомості про неї не внесені в автоматизовану систему земельного кадастру (а.с. 123 т.1).

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 323/16 від 22 серпня 2016 року бетонні стовпи, які вказано на фототаблиці, додатку до позовної заяви, встановлені на земельній ділянці ОСОБА_3 та не являються межовими знаками (т.1 а.с.114-142).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при передачі ОСОБА_3 у власність земельних ділянок не встановлено порушення норм законодавства та прав позивача.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, у ОСОБА_2 відсутнє документальне підтвердження державної реєстрації її права користування чи права власності на земельну ділянку щодо якої сільською радою прийнято рішення про передачу їй у приватну власність. Також межі цієї ділянки на місцевості у встановленому порядку не визначено. Тому, останню не можна вважати суміжним землекористувачем відносно земельних ділянок, які передані у власність ОСОБА_3

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача відсутнє право, яке порушується та підлягає захисту у встановленому законом порядку, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

При вирішенні спору, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, дослідженим доказам дав належну оцінку.

З урахуванням вищенаведеного, безпідставними є доводи апелянта і про те, що при встановленні меж спірної земельної ділянки не було додержано вимог п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 та не повідомлено її, як суміжного користувача, про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, зазначені обставини не мають правового значення для вирішення зазначеного спору, оскільки відповідно до п.2.8 Інструкції (із змінами станом на 03.07.2003) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не передбачала необхідності складання акту визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що на дату розроблення технічної документації ОСОБА_3, не були сформовані ні її земельна ділянка, ні земельна ділянка відповідача та ОСОБА_4 на правильність ухваленого рішення не впливає.

Оскільки ОСОБА_2 не довела, що вона є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій відповідачем встановлено бетонні стовпи, то посилання на порушення тим самим її прав є безпідставними.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 02 квітня 2018 року.