Постанова № 73105229, 26.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5790/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000047/2 від 17.06.2017 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00750 від 17.06.2017 року.

В обґрунтування позову було зазначено, що за результатами перевірки електронної митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також було прийнято рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Позивач вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним та таким, що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

Рішенням Одеський окружний адміністративний суд від 19.01.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2017 року між TOB «Дунайська імпортна компанія» (покупець за контрактом) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (продавець за контрактом) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (надалі - Контракт), відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в контракті.

Відповідно до п.1.2 Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаній в інвойсі по кожній партії товару.

09.06.2017 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017 року, відповідно до якої оплата може здійснюватися на таких умовах: або протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару, що відображено у електронному повідомленні митниці про прийняття документів; або на умовах 100% передоплати з боку покупця. Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товарів.

Судом встановлено, що за умовами контракту фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією №18 від 13.06.2017 року, а саме:

- нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1670 од., на 22 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, на загальну суму 8259,04 евро, де 0,42 та 0,52 евро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;

- нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 310 од., на 4 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, на загальну суму 991 евро, де 0,30 евро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.

01.03.2016 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ «Брокерська Експедиційна компанія «Атаман-Груп» укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16.

На виконання умов зазначеного Договору декларантом Бєловим Д.Д., з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація №UA500060/2017/008746, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року, на підтвердження чого позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27.04.2017 року; специфікацію №18 від 13.06.2017 року; інвойс №018 від 13.06.2017 року; прайс-лист від 11.06.2017 року; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702136; митну декларацію країни відправлення №17GREX410100031822 від 13.06.2017 року та ін.

На підставі ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних документів митний орган при наявності встановлених автоматизованою системою ризиків видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв Рішення про коригування митної вартості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, обґрунтовано витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів внаслідок виявлених розбіжностей у наданих декларантом документах, а також після відмови у надання додаткових документів цілком правомірно провів консультації з декларантом для обрання методу визначення митної вартості шляхом обміну електронними повідомленнями, та прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст.306 МК України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст.308 МК України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Згідно ст.310 МК України фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Окрім того, товар позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.п.23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Частиною 1 ст.337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст.337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, згідно із п.2 роз.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015 року, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно наявних документів поставка товарів здійснюється на умовах FCA-GR Скідра (склад постачальника).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Пунктами 7.1, 7.2 зазначена можливість поставки в тарі продавця, або вартість упаковки входить у вартість товару. Проте в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не виключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) зовнішньоекономічним контрактом визначена 100% передоплата, а серед наданих до митного оформлення документів відсутні такі.

Декларанту було запропоновано, відповідно до п.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також відповідно до ст.254 МК України запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

17.06.2017 року позивачем до митного органу направлено повідомлення №1706-2, згідно якого позивачем зазначено, що усі документи було надано та додатково документи надаватись не будуть.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Позивач стверджує, що Митниця помилково дійшла висновку про відсутність інформації про включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, а саме вартість упаковки або робіт, які пов'язані з пакуванням, оскільки згідно з п.7.2 контракту обов'язок упаковки і маркування товару покладається на постачальника, а тому дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Так, згідно з п.7.1 Контракту товар може поставлятися як у зворотній тарі, так і у тарі постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару.

Отже, у п.7.1 Контракту чітко зазначено, якщо товар постачається у зворотній тарі, то це тара покупця, а якщо незворотній, то це тара постачальника, вартість якої входить до ціни товару.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

В п.21 розділу Рекомендації №6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (друге видання) міститься "зміст переліку витрат залежить від застосованих умов поставки".

В п.22 зазначеної Рекомендації наведений порядок визначення умов поставки, так "в порядку можуть зазначатись суми по рахунку, додаткові витрати та відрахування. У скобах зазначаються проміжні суми, які можуть й не вимагатись. Сума(и) мінус знижка за кількість, якщо можливо застосувати (загальна сума), Упаковка, Фрахт, інші витрати, зазначити Страхування (Разом витрати), відрахування, проміжна сума рахунку, знижка, загальна сума рахунку або загальна сума до оплати".

Таким чином, зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) передбачено не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо

Отже, відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України.

За Контрактом №336/17 від 27.04.2017 року передбачено, що оплата за товар Покупцем може здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі за кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відправленого Покупцю постачальником електронною поштою та/або факсом. Оригінал інвойсу відправляється Постачальником разом з товаром та відповідно до п.4.5 Контракту №336/17 інвойс повинен містити інформацію про вартість товару.

Отже, встановлені митним органом факті невідповідності числових показників митної вартості імпортованих позивачем товарів викликали у Митниці обґрунтовані сумніви в наданих декларантом документах, що і стало підставою для витребовування у декларанта додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Ненадання декларантом таких додаткових документів послугувало належною підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості.

Частиною 1 ст.55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2, 3 ч.6 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи, а саме з рішенні про коригування митної вартості товарів вбачається, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена консультація, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015 року, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною 1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Отже, оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

При цьому відповідач зазначив, що неможливим є застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відповідно до ст.ст.59, 60 МК України. Застосування відповідно до ст.ст.62, 63 МК України методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання виявилось також неможливим в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборі інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA 5000060/2017/000047/2 від 17.06.2017 року вбачається, що Митницею з метою повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС з урахуванням попередніх прийнятих рішень про визначення митної вартості та встановлено, що рівень митної вартості товару №1 МД є більшим (МД від 12.06.2017 року №UA125220/2017/705291, МД від 14.06.2017 року №UA50060/2017/008491), та становить 0,8 дол. США/кг. нетто, ніж заявлено декларантом - 0,639 дол.США/кг.нетто.; рівень митної вартості товару №2 МД є більшим (МД від 12.06.2017 року №UA125220/2017/705291, МД від 14.06.2017 року №UA50060/2017/008491), та становить 0,8 дол. США/кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,433 дол.США/кг. нетто.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000047/2 від 17.06.2017 року прийнято Митницею відповідно та межах норм діючого законодавства, є обґрунтованим та правомірним.

За таких підстав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000047/2 від 17.06.2017 року, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00750 від 17.06.2017 року винесені Митницею відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Вербицька Н. В. Джабурія О.В.