Постанова № 73105217, 26.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панченко О.В.

26 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3356/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 (суддя Панченко О.В.), по справі № 820/3356/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 4 1847,85 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача податковий борг в розмірі 41847 (сорок одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 85 коп.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач перебуває на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

У зв'язку з самостійним поданням податкових декларацій про майновий стан: №9275241590 від 07.02.2016р. з терміном сплати 19.02.2016р., уточнюючого розрахунку № 9276602113 від 28.03.2017р. (в тому числі зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 2046,98 грн. та військового збору - 1694,80 грн.); № 9269921964 від 09.02.2017р. з терміном сплати 19.02.2017р. (в тому числі зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 32777,01 грн., військового збору - 2731,42), у відповідача виник податковий борг. Сума визначеного податкового зобов'язання відповідачем не сплачена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність стягнення суми податкового боргу з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Згідно з п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено особливості порядку стягнення податкового боргу платників податків - фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платників податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Однак, вказаним пунктом не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, зокрема не передбачено особливостей щодо направлення платникові податку - фізичній особі податкової вимоги як умови для виникнення права на примусове стягнення податкового боргу, передбаченої п. 95.2 ст. 95 ПК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що фізичним особам податкова вимога надсилається в тому самому порядку і з тих самих підстав, що і платникам податку - юридичним особам. У податкового органу право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених вимог, відповідачу було направлено податкову вимогу від 01 жовтня 2014 року № 188-25, яка отримана відповідачем 07 жовтня 2014 року.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкова вимога № 188-25 від 01.10.2014 року на загальну суму 7819,43 грн., складалась із сум заборгованості по податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3344,89 та 3874,34 грн. По кожному із вказаних виду податку в даній податковій вимозі, так і по загальній сумі платежів (10796, 00 грн), податковий було погашено.

Матеріали справи містять платіжні доручення, а саме: № 423 від 11.12.2014 року щодо сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4650,00 грн., №312 від 08.10.2014 року, № 318 від 10.10.2014 року, № 347 від 29.10.2014 року, № 354 від 30.10.2014 року, № 390 від 20.11.2014 року, № 421 від 11.12.2014 року зі сплати податку на додану вартість в загальній сумі 6146,00 грн. (а.с. 51-57).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем було сплачено, однак заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, з моменту направлення податкової вимоги в повному обсязі не було сплачено.

З приводу посилань відповідача про неналежну оцінку доказів судом першої інстанції, зокрема, щодо сплати військового збору, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи свідчать, а саме облікова картка платника військового збору за 2016 рік, що відповідачем було задекларовано суму в розмірі 1694,80 грн, згідно декларації № 9275241590 від 07.02.2016 року, сплачено до бюджету суму в розмірі 700 грн. станом на початок 2017 року, відповідач мав непогашену суму боргу 994,80 грн.

Колегія суддів, зазначає, що посилання відповідача на сплату боргу з податку на доходи з фізичних осіб, відповідно до платіжного доручення № 423 від 11.12.2014 року, свідчить про часткове погашення податкового боргу в сумі 4650,00 грн., а отже податковий борг з моменту направлення податкової вимоги не переривався, про що зазначає в своєму відзиві на апеляційну скаргу представник позивача.

З огляду на викладене відсутні підстави для застосування п. 60.2 ст. 60 Податкового кодексу України, на яку в своїй апеляційній скарзі посилається відповідач.

Так, вказаним вище пунктом передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною в день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача щодо підписання позову особою, яка не мала права представляти інтереси податкового органу, оскільки як вбачається із наказу № 340-в від 21.06.2017 (а.с. 69) на особу, яка підписала довіреність - заступника начальника Хачатуряна Б.О. покладено виконання обов'язків, у зв'язку із відпусткою начальника Головного управління ДФС у Харківській області.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача відповідають даним критеріям, оскільки вказані вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 820/3356/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 02.04.2018.