Ухвала суду № 73104051, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/20084/14 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву представника Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденка Івана Васильовича про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Нотаріальна палата України, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Альфа-Банк» про визнання нечиними та скасування п.1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Нотаріальна палата України, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Альфа-Банк» про визнання нечиними та скасування п.1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року адміністративні позови були задоволені частково.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ПАТ «Альфа-Банк» та Кабінетом Міністрів України були подані апеляційні скарги, які

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року апеляційні скарги ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ПАТ «Альфа-Банк» та Кабінету Міністрів України - залишені без задоволення, а постанова ОАС м. Києва від 20 березня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі № 826/20084/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року, з врахуванням висновків, викладених в ухвалі ВАС України від 24 листопада 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задоволено, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року - скасована.

13 грудня 2017 року, через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду, надійшла заява від представника Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденка Івана Васильовича про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника вказує на факт надання позивачем ОСОБА_3 до суду першої інстанції у якості доказу - копії неіснуючого документу - листа ПАТ «Промінвестбанк» на імя ОСОБА_3 №19219 від 12.12.2014 року, в якому начальник відділу по роботі з клієнтами вищезазначеного банку Олександр Шутілов повідомив його, що ПАТ «Промінвестбанк» може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі, укладеному між цим банком та ОСОБА_3, у відповідності до постанови КМУ "№162 від 26.11.2014 року.

Та зазначає що згаданий вище лист ніколи не складався та не відправлявся на адресу ОСОБА_3 співробітниками ПАТ «Промінвестбанк», а особа яка вказана в листі як така, що його підписала - ніколи не працювала в ПАТ «Промінвестбанк», що підтверджується офіційною відповіддю згаданого вище банку.

13 лютого 2018 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду, надійшла заява від представника Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденка Івана Васильовича про доповнення заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника посилається на те, що позивачу ОСОБА_4 на момент подачі позовної заяви у грудні 2014 року було відомо, що ПАТ «КБ «НАДРА» ніяк не може звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-к/1016-н від 24.05.2007 року, а також те що ОСОБА_4 приховав факт існування рішення Індустріального районного суду м. Дніпро від 12.11.2015 року в цивільній справі №202/30752/13-ц.

Зазначене вище не було досліджено та не надано оцінки під час винесення судового рішення, а ОСОБА_4 ввів суд в оману.

Надаючи правову оцінку зазначеному вище, а семе підставам перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами, обставинам та матеріалам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Провадження за нововиявленими обставинами регламентується главою 3 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст. 361 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, за відомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 361 КАС України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

«Істотність» обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. В разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 361 КАС України, визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

У розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Крім того, варто наголосити на тому, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, за змістом процесуального закону, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, і, по-друге, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №7 від 22 травня 2015 року, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Тобто, нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати нововиявленими, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи існували ці обставин на час розгляду справи; чи могла особа, яка звертається із заявою про перегляд рішення, або суд знати про ці обставини на час розгляду справи; чи вплинуло б врахування цих обставин на зміст судового рішення. Істотність обставини означає, що якби суд її міг урахувати при розгляді справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Обставини, що виникли чи змінились після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, також не можуть визнаватись нововиявленими.

При цьому, колегією суддів враховується, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Російської Федерації» процедура відміни остаточного судового рішення передбачає, що наявні докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, що бажає відміни судового рішення, повинна довести, що вона не мала можливості надати докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденко Іван Васильович звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 22 лютого 2017 року згідно п.1 ч.2 ст. 361 КАС України.

Заявник вважає та посилається в своїх обґрунтування на зазначену вище заяву, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено наданий позивачем ОСОБА_3 до суду першої інстанції у якості доказу - копію неіснуючого документу - листа ПАТ «Промінвестбанк» на імґя ОСОБА_3 №19219 від 12.12.2014 року, в якому начальник відділу по роботі з клієнтами вищезазначеного банку Олександр Шутілов повідомив його, що ПАТ «Промінвестбанк» може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі, укладеному між цим банком та ОСОБА_3, у відповідності до постанови КМУ 162 від 26.11.2014 року.

Та зазначає що згаданий вище лист ніколи не складався та не відправлявся на адресу ОСОБА_3 співробітниками ПАТ «Промінвестбанк», а особа яка вказана в листі як така, що його підписала - ніколи не працювала в ПАТ «Промінвестбанк», що підтверджується офіційною відповіддю згаданого вище банку.

Також, зазначає, що згадана вище обставина - факт надання як доказу копії неіснуючого документу - є дуже істотною для справи, адже саме цей доказ - згаданий вище лист ПАТ «Промінвестбанк» на ім'я ОСОБА_3 - був взятий до уваги судом апеляційної інстанції та застосований ним при винесенні Постанови від 12 лютого 2017 р., про перегляд якої ми просимо, як доказ того, що до ОСОБА_3 могла бути застосована - Постанова КМУ № 162 від 26.11.2014 р., оскарження якої було предметом спору в цій справі.

Вказує, що у Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р., зокрема, говориться: «...В матеріалах справи є лист № 19219 від 12.12.2014р., відповідно до якого ПАТ «Проміневстбанк» звернувся до ОСОБА_3 з попередженням про те, що в разі невиконання умов договорів, банк має скористуватися Постановою КМУ №662 та звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі».

Відповідно, не існування такого документу свідчить про протилежне - про відсутність у позивача права на захист з огляду на відсутність загрози порушення будь - якого його права.

Окрім того, згаданий вище факт свідчить про явну недобросовісність позивача ОСОБА_3, який навмисно увів суд в оману, що викликає обґрунтований сумнів в дійсності усіх інших письмових доказів, наданих позивачами суду та в правильності висновків суду, заснованих на цих доказах.

Також, заявник посилається на те, що уточненому адміністративному позові, поданому до Окружного адміністративного суду 13.01.2015р. ОСОБА_4 вказав, що між ним та ПАТ «КБ «НАДРА» був укладений та був чинним на той час кредитний договір № 8/2007/840-к/1016-н від 24.05.2007 року.

У серпні 2013 року ПАТ «КБ «НАДРА» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором, але в листопаді 2015р. в позові було відмовлено, оскільки ОСОБА_4 заперечував факт отримання грошей в ПАТ «КБ «НАДРА» та факт підписання ним документу (заяву про видачу готівки), що свідчить про цей факт, а банк - позивач - не надав суду цей документ. Згадане вище рішення набрало законної сили та є діючим і наразі.

Таким чином, на момент подачі позовної заяви в грудні 2014 р. позивачу ОСОБА_4 було достеменно відомо, що ПАТ «КБ «НАДРА» ніяк не може звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-к/1016-н від 24.05.2007 року, оскільки на той час ПАТ «КБ «НАДРА» обрав судовий шлях захисту своїх прав у згаданих вище правовідносинах, та відповідний позов цього банку вже знаходився в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Окрім зазначеного вказує, що на момент винесення Окружним адміністративним судом м. Києва в цій адміністративній справі постанови про відмову в позові - 07 листопада 2017 р. - вищенаведене рішення Індустріального суду в згаданій вище цивільній справі вже кілька років (з листопада 2015 р.) було в силі, через що, дійсно, ПАТ «КБ «НАДРА» не вчиняв ніяких дій для стягнення з ОСОБА_4 згаданого вище боргу, про що останньому також було достеменно відомо. Отже, йому було відомо про те, що через цю обставину щодо нього неможливо вчинення виконавчого напису нотаріуса на вищенаведеному кредитному договорі на підставі Постанови КМУ № 662, але в своїй апеляційній скарзі до апеляційного суду стверджував, що до нього може бути застосована ця Постанова.

Таким чином, ОСОБА_4 навмисно увів в оману адміністративний суд, який виніс постанову, яка наразі переглядається, приховавши від нього факт існування рішення Індустріального районного суду м. Дніпро від 12 листопада 2015р. в цивільній справі №202/30752/13-ц, що набрало законної сили та залишається в силі до цього часу, яким на той час вже були врегульовані правовідносини, що склалися між ним та ПАТ «КБ «НАДРА» у зв'язку з укладеним між ними у зв'язку з укладанням кредитного договору № 8/2007/840-к/ЮІб-н від 24.05.2007 року, на які ОСОБА_4 посилався як на такі, що можуть бути підставою для вчинення щодо нього виконавчого напису нотаріуса на підставі Постанови КМУ №662.

Отже, доказова обґрунтованість постанови колегії суддів ставить під питання правильне встановлення судом фактичних обставин, та законність висновку апеляційної інстанції про неправильне встановлення судом першої інстанції того, що спірна Постанова КМУ не зачіпає права та законні інтереси позивачів та не може бути застосована щодо них, на чому ми переконливо наголошуємо, та що є безумовною підставою для відмови в позові.

Надаючи правову оцінку зазначеним вище заявам про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, обставинам та матеріалам справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище обґрунтування заявників були предметом судового розгляду у справі та їм надавалась відповідна оцінка судами у зв'язку з чим їх не можна віднести до нововиявлених обставин у справі, зокрема істотних обставин у справі, що не були і не могли бути відомими особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Звертає увагу на рішення судів попередніх інстанцій, а саме на ухвалу Вищого адміністративного суду України у даній справі, якою встановлено, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, чи подані всі передбачені цим Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи наявні копії кредитних та іпотечних договорів, укладених позивачами з банківськими установами, розрахунки банку та повідомлення про існування у них простроченої заборгованості, що свідчить про можливість застосування оскаржуваного нормативно-правового акту до позивачів в майбутньому та, як наслідок, можливість його оскарження останніми.

Так, умови вчинення виконавчих написів закріплено у статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої такими умовами, крім строків їх вчинення, є підтвердження поданими документами безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При цьому, відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Таким чином, за змістом наведених законодавчих норм саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути підтверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат».

В той же час встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону, якою Кабінет Міністрів України уповноважено встановити лише перелік документів, які встановлюють заборгованість, за якими її стягнення провадиться у безспірному порядку.

Таким чином, позивачі як сторони іпотечних та кредитних договорів, по яких існує заборгованість, є учасниками правовідносин, у яких може бути застосована оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачі наділені правом звернення до суду з даним позовом.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції було досліджено та встановлено, що підтверджується Вищим адміністративним судом України, що підставою для звернення до суду з метою захисту та відновлення їх порушених прав по укладеним ними кредитним та іпотечним договорам.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається з тексту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року суд апеляційної інстанції посилається на те, що між позивачами та банками укладено кредитні та іпотечні договори, що й дає їм право на звернення до суду за захистом їх прав та в своїй постанові Київський апеляційний адміністративний суд вказує, що « Більше того, в матеріалах справи лист №19219 від 12.12.2014 року, відповідно до якого ПАТ «Промінвестбанк» звернувся до ОСОБА_3 з попередженням про те, що в разі не виконання умов договорів, банк має намір скористуватись Постановою КМУ №662 та звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі», що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не брав зазначених лист за основу своєї мотивації під час задоволення апеляційної скарги позивачів.

Заявник не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу, дізнавшись про наявність вищезгаданої постанови.

Надаючи правову оцінку посиланням представника заявника на істотну обставину щодо другого позивача у справі, - ОСОБА_4, та зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, що між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено кредитний договір №8/2007/840-к/1016-н від 24.05.2007 року.

Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2015 року за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_4 та інших осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором. ПАТ «КБ «НАДРА» відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю визнання факту отримання ОСОБА_4 кредиту за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що зазначене вище рішення є підтвердженням щодо правовідносин які склались між банком та ОСОБА_4, а також можливістю звернення банку щодо повернення наданих грошових коштів за рахунок майна позивача у справі.

Та не позбавляє банк у разі невиконання ним умов кредитного договору звернутись до суду або до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.

Окрім зазначеного, колегія суддів зазначає, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2015 року підтверджує те, що нотаріус не повинен витребовувати у банку докази про отримання коштів клієнтом банку та підтверджує порушення прав позивачів.

Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Натомість, заявник не навів жодної істотної обставини, на підставі якої постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі 826/20084/14 мала б переглядатися, а обставини, наведені заявником, не є нововиявленими, так як не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена заявником та його представником нововиявлена обставина не є нововиявленою у розумінні вимог ст. 361 КАС України, була відомою заявнику та іншим учасникам справи і не впливає на правильність і законність ухваленого Київським апеляційним адміністративним судом рішення від 22 лютого 2017 року тому слід відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне рішення в силі.

Щодо посилання заявника на зупинення виконання рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч. 3 ст. 252 КАС України (редакція до 15.12.2017 року) порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачено, що суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за ново виявленими обставинами, до закінчення перегляду.

Відповідно до пунктів 10 Перехідних положень КАС України в редакції від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстави встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та з підстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подані та не розглянуті до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зазначене вище положення не знайшло свого відображення в ст.ст. 361-369 Глава 3 КАС України (редакція від 15.12.2017 року), яка визначає перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

На підставі зазначеного вище колегія приходить до висновку, відсутні підстави для зупинення виконання рішення у справі.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на надані представником заявника додаткові документи на підтвердження нововиявлених обставин у справі, проте вказує, що вони не мають відношення до справи та ніяким чином не спростовують та не підтверджують посилання позивача на те, що зазначені ним обставини у поданих заявах є істотними для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.369 КАС України, у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими обставинами, суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденка Івана Васильовича про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами - відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі, оскільки правові підстави для такого перегляду відсутні.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 248, 361, 365, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Діденка Івана Васильовича про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами - відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 02 квітня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.А. Твердохліб