Постанова № 73103748, 29.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2018 рокусправа № 808/2424/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Кругового О.О. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (суддя: Прасов О.О) по адміністративній справі №808/2424/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 08.08.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1389-к від 25.07.2017 року про його звільнення починаючи з 25.07.2017 року з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області; поновити його на зазначеній посаді, стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована правомірністю звільнення позивача з займаної посади, та відсутністю при цьому порушень відповідачем чинного законодавства про працю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, вважає протиправним винесений відповідачем наказ про звільнення та вказує на наявність підстав для поновлення його на раніше займаній посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що з 11.04.2016 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №619-К від 08.04.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (а.с 10).

Листом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №1724/11/14-17 від 24.07.2017 року голова М.В. Ноняк просить Міністерство інфраструктури України погодити звільнення ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, відповідно до поданої ним заяви про звільнення за угодою сторін, на який в цей же день листом №7097/10/10-17 Міністерство інфраструктури України надано відповідне погодження (а.с.73,74).

Наказом Голови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №1383-к від 25.07.2017 року на підставі поданої заяви ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу», починаючи з 25.07.2017 року (а.с.75).

Не погодившись зі звільненням зі служби з цих підстав, позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо скасування наказу про звільнення, поновлення його на вказаній посаді , стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що однією з підстав припинення трудового договору є волевиявлення його сторін щодо звільнення за угодою (домовленістю) сторін.

Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін врегульовано ст. 86 Законом України «Про державну службу»,приписами якої передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого ч.1 цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляд судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 роз'яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін), договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

З наведеного слідує, що працівник не може бути звільнений по п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін, якщо одна зі сторін не надає згоди на припинення трудового договору за цією підставою або не було досягнуто домовленості щодо дати такого звільнення, у такому разі трудовий договір може бути припинений з інших підстав, передбачених КЗпП.

Факт досягнення згоди між ОСОБА_1 та відповідачем Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про дату та умови звільнення позивача за угодою сторін не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні ст. 69 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) та ст. 72 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року).

Заява позивача про звільнення за угодою сторін, яка приєднана до матеріалів справи, не містить дату її складання, дату або умови бажаного звільнення з посади, що свідчить про недосягнення між позивачем та відповідачем домовленості стосовно дати звільнення, а тому трудовий договір не може бути припинений за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін, що свідчить про неправомірність дій відповідача при винесенні на підставі такої заяви наказу №1383-к від 25.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, та є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України визначено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, абз. «з» п. 1, п. 2,8 якого визначено, що він застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки про середню заробітну плату (дохід), видану ОСОБА_1 Державною службою України з безпеки на транспорті №04/73-18 від 14.03.2018 року, його заробіток за два місяці перед звільненням, тобто за травень, червень 2017 року становить 29 307,51 грн., кількість відпрацьованих робочих днів за вказані два календарних місяців становить 40 днів (травень 20 днів, червень 20 днів), середньоденна заробітна плата 732,69 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу станом на день розгляду справи становить 169 днів, а отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який має бути стягнутий на користь позивача становить 123 824,61 грн. (732,69 грн. х 169).

Оскільки на приписи чинного законодавства про працю про умови звільнення за угодою сторін та зміст заяви позивача щодо звільнення без зазначення ним відповідних дат суд першої інстанції не звернув уваги, та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, це свідчить про те, що судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог , та відповідно до приписів ст. 139 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року) стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченої суми судового збору в розмірі 480 грн.

Керуючись ст. 12, ст. 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року по адміністративній справі №808/2424/17 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №1389-к від 25 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1, з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області з 25 липня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 123 824,61 грн.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області та стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) сплачену суму судового збору в розмірі 480 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 2 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай