Постанова № 73102724, 13.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1624/18 Справа № 199/186/17-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 30 листопада 2016 року вона дізналась про винесення Державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ Малюк І.В. постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52674065 від 04.10.2016 року, відповідно до якої відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. №10784 від 14.12.2009р. про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, за рахунок звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк». Вказаний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору №ML-302/023/2007 від 02 лютого 2007 року та договору іпотеки №PCL- 302/023/2007 від 02 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №667, яким раніше зазначене нерухоме майно передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк». У відповідності до п. 1.1. договору іпотеки № № PCL- 302/023/2007 від 02 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №667, квартиру АДРЕСА_1 передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «ОТП Банк». У відповідності до Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек №76743384 від 23.12.2016 року, іпотекодержателем вказаної квартири є ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Законом передбачено, що саме іпотекодержатель має право на звернення на предмет іпотеки. Відповідно до виконавчого напису нотаріуса було передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «ОТП Банк», а станом на 2016 рік іпотекодержателем є ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Позивач посилається на те, що відповідач по справі не має права задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки, оскільки не є іпотекодержателем. Тому позивач просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною №10784 від 14.12.2009 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, таким, який не підлягає виконанню та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог (а.с.143-149).

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 02 лютого 2007 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений кредитний договір №МL- 302/023/2007, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 50000,00 дол. США на купівлю нерухомого майна (а.с. 12-15).

Також між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», 02 лютого 2007 року укладено договір іпотеки №РСL-302/023/2007, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. був вчинений виконавчий напис, реєстровий №10784 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо погашення кредитної заборгованості за в казаним вище кредитним договором в розмірі 46108,83 дол. США, що еквівалентно 368132,90 грн. (а.с. 11).

Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 12 листопада 2010 року укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого було передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги, в тому числі за кредитним договором №ML-302/023/2007 від 02 лютого 2007 року (а.с. 100-103).

Згідно п. 1.1. вказаного вище договору про відступлення права вимоги, ПАТ «ОТП Банк» передає та відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних ПАТ «ОТП Банк» за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звернення стягнення на заставне майно.

04 жовтня 2016 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпропетровськ ГТУЮ Малюк І.В. відкрито виконавче провадження №52674065 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни №10783 від 14.12.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 за рахунок звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (а.с. 7).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта №76743384 від 23.12.2016 року, іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 значиться ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с. 8-10).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172» (пункт 3 глави 16 Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України).

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, зокрема, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 422 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» N1404-VIII від 2 червня 2016 року передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Виходячи із змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 422 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, відступлення права вимоги за договором передбачає і заміну сторони у зобов'язанні, що не потребує звернення нового кредитора до нотаріуса чи суду для отримання виконавчого документу, а передбачає можливість замінити стягувача у виконавчому провадженні.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; приймаючи до уваги, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №ML-302/023/2007 від 02 лютого 2007 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено після вчинення 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису - 12 листопада 2010 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент його вчинення відповідач був іпотекодержателем, заборгованість, визначена у виконавчому написі, є безспірною, виконавчий напис видано у відповідності до вимог закону.

Колегія зауважує, що, згідно змісту позовної заяви, змісту апеляційної скарги та пояснень позивачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, безспірність заборгованості, що визначена у виконавчому написі, позивачкою не оспорюється.

Враховуючи наведені вище норми матеріального закону, доводи апелянта про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим написом нотаріуса із визначенням у якості стягувача ПАТ «ОТП Банк» - не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія звертає увагу, що права та законні інтереси позивачки, яка є боржником у виконавчому провадженні, підлягають захисту шляхом вирішення питання про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні в порядку цивільного судочинства, що відповідає наведеним вище положенням закону та правовій позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 року у справі №487/5205/16-ц (провадження №61-1510св17), з якої, зокрема, вбачається, що сторона у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає заміні на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та частини 1 ст. 422 ЦПК України (ч. 1 ст. 378 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Приймаючи до уваги положення ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді