Рішення № 73099417, 02.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 р. справа № 814/2739/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороз А.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Думітраш", вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610

до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання незаконним та скасування розрахунку від 30.10.2017р. № 309,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Думітраш” (далі – позивач) звернулося з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (далі-відповідач або Укртрансбезпека) про визнання незаконним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №309 від 30.10.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не дотримався вимог “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі – Порядок № 879), в зв’язку з чим безпідставно зобов’язав позивача сплатити 54,39 євро (1748,86 грн.). Також, 05.03.2018 р. позивач надав до суду відповідь на відзив.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачені виключення з Правил дорожнього руху при перевезенні сипучих вантажів. Працівники Укртрансбезпеки не мають права на затримання транспортних засобів. Відбиток печатки ставиться в дорожньому листі водія лише у випадку перевірки міжнародних перевезень. Посадові особи відповідача при розгляді справи не виявили підстав для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Відповідач вважає правомірним оскаржуваний розрахунок.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

На підставі ОСОБА_1 №0003768 від 30.10.2017 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі – ОСОБА_1, а. с. 20), Довідки від 30.10.2017 р. №0012612 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (надалі – Довідка, а. с. 22), посадова особа Укртрансбезпеки склала Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до ОСОБА_1 (далі – Розрахунок, а. с. 21), відповідно до якого позивач зобов’язаний протягом 30 календарних днів сплатити до Державного бюджету 54,39 євро – плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з ОСОБА_1 та Довідкою, за результатами вагового контролю було встановлено, що фактична повна маса автомобіля МАЗ 6303 05 (реєстраційний номер НОМЕР_1) з причепом МАЗ 8378 10042 (реєстраційний номер НОМЕР_2), що належать позивачу і яким керував ОСОБА_2, - 42,6 т, в той час як нормативно допустимою є 40,0 т. Крім того, було встановлено перевищення нормативного навантаження на здвоєну вісь (фактичне 17,75 т проти нормативно допустимого 16 т). Як вказано в ОСОБА_1, автомобіль пройшов відстань дорогами загального користування 49 км. Виходячи з цих даних, Укртрансбезпека, на підставі Порядку № 879, визначила суму плати за проїзд.

Зазначені у позовній заяві положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, застосуванню в даному випадку не підлягають, оскільки механізм здійснення габаритно-вагового контролю встановлений Порядком № 879.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що водію транспортного засобу, в порушення пунктів 12 та 13 Порядку № 879, не було надано документів, що підтверджують державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, оскільки матеріалами справи не підтверджений факт відмови посадової особи Укртрансінспекції від надання водію відповідних документів.

Також, посилання позивача на відсутність затвердженої Мінекономрозвитку методики проведення габаритно-вагового контролю суд до уваги не прийняв, оскільки пункт 19 Порядку № 879 (що передбачав використання методики) було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

В той же час, відповідач не надав доказів того, що водію транспортного засобу було вручено Довідку, при тому, що пунктом 18 Порядку № 879 такий обов’язок покладений на посадову особу Укртрансінспекції. Крім того, у Довідці, в порушення вказаного пункту, не вказані час і місце здійснення габаритно-вагового контролю; відсутня інформація щодо того, на якому пункті – стаціонарному або пересувному було здійснено контроль.

Доводи позивача про те, що Укртрансінспекція (після виявлення за результатами габаритно-вагового контролю факту перевищення вагових параметрів більш як на 2 відсотки) мала, відповідно до пункту 22 Порядку № 879, заборонити рух транспортного засобу до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (плати за проїзд), суд визнав обґрунтованими, проте не погодився з позивачем в тому, що невжиття Укртрансінспекцією такого заходу є підтвердженням відсутності порушень габаритно-вагових параметрів.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо необхідності посвідчення факту відмови водія від підпису акта підписами свідків, оскільки Порядком № 879 не встановлений обов’язок Укртрансбезпеки щодо оформлення акта: доказом перевищення вагових та/або габаритних параметрів є відповідна довідка. Про оформлення акта вказано в п. 4 "Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 р. № 1007/1207. Цим документом ані форма відповідного акта, ані вимоги щодо засвідчення факту відмови водія від підпису акта не встановлені.

Відповідно до Розрахунку, Управління визначило плату за проїзд на підставі формули, що приведена у пункті 30, з урахуванням вимог пункту 311 Порядку № 879.

У пункті 30 зазначено, що розмір плати залежить зокрема від протяжності маршруту; у пункті 311 вказано, що, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків – у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків – у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків – у п’ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Довідка не містить інформації щодо часу і місця здійснення габаритно-вагового контролю. ОСОБА_1, ні Довідка не містять інформації про те, на якому пункті (стаціонарному або пересувному) габаритно-вагового контролю було здійснено контроль. Ці недоліки позбавляють зазначені документи доказової сили.

Виходячи з розрахунку, Укртрансбезпека визначила пройдену частину маршруту як відстань між пунктом навантаження та пунктом розвантаження. У той же час, доказів на підтвердження того, що 49 км – це саме пройдена частина маршруту, відповідач суду не надав, що свідчить про необґрунтованість розрахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розрахунку, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору №996 від 01.12.2017 р. в загальній сумі 1600,00 грн., що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "Думітраш" (вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610, ідентифікаційний код 32143136) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування "309 від 30.10.2017 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь приватного підприємства "Думітраш" (вул. Степова, 23, с. Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610, ідентифікаційний код 32143136) судовий збір в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз