Рішення № 73099414, 02.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 р. справа № 814/2707/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018

до відповідача:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

про:стягнення заборгованосіт в сумі 1247,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Інгульське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі – позивач або Управління) звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) заборгованості в сумі 1415,60 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р. судом прийнято заяву про зменшення суми позовних вимог до 1247,42 грн.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 11.12.2017 р., копія ухвали про відкладення від 27.12.2017 р., які суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи “За закінченням терміну зберігання”.

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В Управлінні відповідач зареєстрована як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.

Згідно з абзацом 5 частини 7 Розділу VІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 7 пункту 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001 та частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі – Закон № 1058), передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до статті 20 Закону № 1058, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно самостійно поданих звітів, відповідачем нараховано страхові внески за 2010 рік на загальну суму 1822,80 грн. В рахунок погашення вказаних нарахувань сплачено 407,20 грн. Тобто, залишок заборгованості на час звернення з позовом до суду складав 1415,60 грн.

03.03.202 р. відповідачу виставлено вимогу №Ф-1409 про сплату недоїмки в сумі 1415,60 грн, яка отримана ним 12.03.2012 р.

З урахуванням уточнених позовних вимог, на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1247,42 грн.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-243, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1247,42 грн. (одна тисяча двісті сорок сім гривень сорок дві копійки).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз