Рішення № 73097301, 22.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/574/16

Господарський суд Одеської області у складі

Головуючий суддя - Волков Р.В.

суддя Никифорчук М.І. та суддя Рога Н.В.

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши справу № 916/574/16

За позовом Військової частини А2238

до відповідача - фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача :

1.Міністерство оборони України,

2.Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області

про стягнення 681721,00 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Черненко В.В. (за довіреністю),

Від відповідача: не з'явився.

Від Міністерства оборони України: Дубчак Д.В. (за довіреністю),

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області: Приймак А.В.(за довіреністю № 8, від: 15.01.2018р.),

встановив:

Позивач, Військова частина А2238 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 681721,00 грн. заборгованості, з яких 592068,28 грн. - основного боргу, 84215,83 грн. - пені, 5436,89грн. - компенсації плати за землю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.07.1999р. між військовою частиною А1739 (правонаступником якої є 10 відділення МІС ВМС Збройних Сил України, правонаступником якого, в свою чергу, є військова частина А2238) та фірмою "Лебідь" у вигляді ТОВ укладено договір № 133/1999/Голов КЕУ про оренду державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, відповідно до умов якого військова частина А1739 здала, а фірма "Лебідь" у вигляді ТОВ прийняла в строкове платне користування нерухоме майно загальною площиною 922,23 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 3, що знаходиться на балансі військової частини А1739: сховище інв. № 2 приміщення № 4 площею 87,71 кв.м.; амін. будинок інв. № 8 приміщення № 1, 2, 11, 12 площею 71,38 кв.м.; сховище інв. № 16 приміщення №5 площею 28.0 кв.м.; гараж інв. № 15 приміщення 3 1-5 площею 41,32 кв.м.; пилорама інв. № 17 приміщення № 1 площею 41,32 кв.м.; сховище інв. № 22 приміщення № 1 площею 12,02 кв.м.; бетоновані майданчики біля споруд загальною площею 600 кв.м.; асфальтований майданчик площею 50 кв.м., - вартість якого визначено відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 84 292,25 грн. Склад орендованого майна згідно з актом інвентаризації (додаток № 1).

Відповідач надав відзив на позов (зареєстрований за вхід. № 22963/16 від 21.09.2016р.) (а.с.68 Т.3) в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним. Вважає, що додаткову угоду від 01.01.2014р. до договору № 133/1999/ГоловКЕУ підписано не директором ТОВ "Лебідь". Також стверджує, що позивачем не вірно розраховано пеню, оскільки не було враховано спеціальний строк позовною давності такого нарахування.

02.09.2016р. представником відповідача надано суду клопотання про призначення судових почеркознавчої та будівельно-технічної експертиз (вх. № 2-4573/16), відповідно до якого фірма "Лебідь" у вигляді ТОВ просить суд:

- призначити почеркознавчу судову експертизу, з наступними питаннями:

1) Чи виконаний підпис в додатковій угоді від 01.01.2014р. до договору № 133/1999/ГоловКЕУ від імені ТОВ "Лебідь" директором цього товариства Кімом Едуардом Павловичем чи іншою особою?

2) Чи виконаний підпис в додатковій угоді від 01.01.2014 року до договору № 133/1999/ГоловКЕУ від імені ТОВ "Лебідь" його засновником Кімом Андрієм Едуардовичем чи іншою особою?

- призначити судову будівельно-технічну експертизу, з наступними питаннями:

1) Чи відповідає вимогам СНіП 2.09.04-87 "Адміністративні та побутові будівлі" збудована за рахунок ТОВ "Лебідь", на підставі договору підряду №7, укладеного 14.03.2011 року між фірмою "Лебідь" у вигляді ТОВ та ПП "Инвестстрой", на реконструкцію адміністративної будівлі по вул. Маловського, 3-а м. Одеси на загальну суму 1 832 584, 80 грн., адміністративна будівля площею 326,0 м. кв., за адресою: м.Одеса, вул. Маловського, 3-а?

2) Чи придатна ця адміністративна будівля для подальшої експлуатації у відповідності із її функціональним призначенням?

3) Чи відносяться ці роботи до реконструкції нерухомого майна, як роботи по поліпшенню експлуатаційних характеристик орендованого майна і його технічного стану?

4) Чи відносяться ці роботи до робот по новобудові адміністративної будівлі площею 326,0 м. кв., за адресою: м.Одеса, вул. Маловського, 3-а?

5) Чи можливо вважати адміністративну будівлю площею 326,0 м.кв., за адресою: м.Одеса, вул. Маловського, 3-а, побудовану за рахунок ТОВ "Лебідь", нерухомим майном, тобто переміщення цієї будови без пошкодження і руйнування не можливе?

6) Чи призвели будівельні роботи з будівництва на підставі договору підряду №7, укладеного 14.03.2011 року між фірмою "Лебідь" у вигляді ТОВ та ПП "Инвестстрой", адміністративної будівлі площею 326,0 м. кв., за адресою: м.Одеса, вул. Маловського, 3-а, за якісними ознаками до створення нової речі?

Також, відповідач просить суд зобов'язати позивача надати оригінал додаткової угоди від 01.01.2014 року до договору № 133/1999/ГоловКЕУ, доручити проведення експертиз Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати за проведення судових експертиз поклавши на фірму "Лебідь" у вигляді ТОВ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. призначено у справі № 916/574/16 судову почеркознавчу експертизу. Витрати з проведення експертизи суд покладає на фірму „Лебідь" у вигляді ТОВ.

01.06.2017 р. судовий експерт звертався до суду з клопотанням (зареєстроване за вх. № 2-2971/17) від 30.05.2017 р. по експертизі № 5240 про надання додаткових документів, а саме: вільні зразки підписів Кім Андрія Едуардовича у оригіналах документів різного характеру, наближених за часом виконання до досліджуваного документу, у тому числі до січня 2014 року. Також в своєму клопотанні експерт просить: уточнити, чи можна приймати для порівняльного дослідження у якості зразків підписів Кім Е.П., Кім А.Е, які містяться в документах матеріалів справи № 916/574/16; провести оплату за проведення експертизи (рахунок додається) за рахунком № 5240/41 від 30.05.2017 р. на суму 4821,12грн.

Крім того, 19.07.2017 року. позивач звернувся через канцелярію суду з письмовими поясненням за вх. ГСОО №15884/17, у яких заперечує щодо використання у якості зразків підписів Кім Є.П., Кім А.Е., які містяться у документах матеріалів справи №916/574/16.

В обґрунтування вищезазначених заперечень, позивач зазначає, що використання цих зразків порушить вимоги Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5, що може призвести до встановлення недостовірної інформації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2017р. запропоновано фірмі "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надати - вільні зразки підписів Кім Андрія Едуардовича та Едуарда Павловича у оригіналах документів різного характеру, наближених за часом виконання до досліджуваного документу, у тому числі до січня 2014 року які не пов'язані з матеріалами справи, письмово викласти свою думку, щодо заявлених клопотань експерта та позивача, надати докази оплати експертизи, а саме платіжне доручення або виписку з банку по банківському рахунку.

Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, пояснень щодо клопотання експерта не надав.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. експерту запропоновано проводити судову почеркознавчу експертизу за наявними в матеріалах справи документами.

17.11.2017р. до господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист від 08.11.2017р. № 5240 (зареєстрований за вхід. № 245161/17) з повідомленням експерта про неможливість надання висновку № 5240 від 08.10.2017р. за матеріалами справи № 916/574/16, оскільки для проведення експертизи не були надані необхідні документи, зокрема, вільні зразки підписів Кім Є.П., Кім А.Е. у оригіналах документів різного характеру, наближених за часом виконання до досліджуваного документу, у тому числі до січня 2014р., які не пов'язані з матеріалами справи, та докази оплати експертизи.

19 липня 2017 року позивач звернувся через канцелярію суду з клопотанням за вх. ГСОО №2-3899/17 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2017р. задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі №916/574/16 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області.

10.01.2018р. Міністерство оборони України надало письмові пояснення (зареєстровані за вхід. № 503/18) щодо позовних вимог, в яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі, вважає що позовна заява містить достатньо доказів для її задоволення.

11.01.2018р. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області також надало письмові пояснення по справі, в яких підтримує позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судові засідання призначені на: 19.07.2017р. (12:50), 14.09.2017 р. (15:00), 11.12.2017р (15:00), 15.01.2018р. (12:30), 12.02.2018р. (11:00), 26.02.2018р. (11:00), 12.03.2018р. (12:30), 22.03.2018р. (16:30).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07.07.1999р. між Військовою частиною А1739, в особі командира цієї військової частини підполковника Калюжного Генадія Володимировича, який діяв на підставі положення про Управління начальника робіт, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь», в особі директора Кім Едуарда Павловича, який діяв на підставі статут, був укладений договір оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства Оборони України № 133/1999/ГоловКЕУ.

Відповідно до п.1.1 Договору Військова частина А1739 здала, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маловського,3, що знаходилось на балансі Військової частини А1739, вартість якого була визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна та становила 84292,25 грн.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складала 5188,92грн. за рік.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.4 Договору передбачено стягнення пені у разі несвоєчасного або неповного перерахування орендної плати.

Згідно з п.5.11 Договору понад орендну плату за нерухоме майно Оренлар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання.

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що щомісячно компенсувати «Орендодавцю» частину податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (крім бюджетних організацій).

Згідно п.6.2 Договору Орендар за погодженням з Орендодавцем за рахунок власних коштів має право проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна. Даний вид робіт повинен оформлюватись окремо Угодою між «Орендодавцем» та «Орендарем».

Відповідно до п.6.4 Договору Орендар має право продовжувати свою діяльність в рамках цього Договору в разі зміни прав власності Орендодавця на орендоване майно до кінця строку Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання обов'язків за Договором оренд, у тому числі за зміни або розірвання Договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, що визначена законодавчими актами України та цим Договором.

У п.10.3 Договору зазначено, що зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання Договору та внесених змін до нього не допускаються.

Пунктом 10.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору оренди, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Договір є діючим на даний час, оскільки ні одна з сторін не виявила бажання про його припинення, тому згідно п. 10.7 Договору термін його дії неодноразово пролонговувався на той самий строк (5 років) і на тих самих умовах (з урахуванням зміни розміру орендної плати).

01.07.2003р. між 10 відділеннями морської інженерної служби ВМС ЗС України, як правонаступником Військової частини А1739, та відповідачем була укладена Додаткова угода до Договору № 133/1999/ГоловКЕУ, у п.2 якої було зазначено наступне:

« 2.Провести перерахування орендної плати на відповідні індекси інфляції та викласти п.п.3.1, 3.2 у наступній редакції:

3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і складає 24683,52грн. на рік (без ПДВ та індексів інфляції).

3.2 Орендна плата за базовий місяць оренди (липень 2003 року) розраховується згідно Методики розрахунку орендної плати і складає 2571,20 грн. з урахуванням ПДВ. Орендна плата перераховується у 100% розмірі Орендарем до Державного бюджету України на бюджетний розрахунковий рахунок 10ВМІС:****55071, р/р 35228009000222. УДК у одеській області, МФО 828011, код 22998743. Плата перераховується не пізніше 12 числа кожного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ».

Після розформування 10 Відділення Морської Інженерної Служби Військово-Морських Збройних Сил України військова частина А2238 стала правонаступником, у зв'язку з чим з 2007р. пролонгація та укладання додаткових угод до основного Договору здійснювалися військовою частиною А2238.

01.01.2007р. між військовою частиною A2238, який було передано на баланс майно, що було об'єктом Договору оренди № 1333/19999/ГоловКЕУ, та Відповідачем, на виконання вимог ст.118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» стосовно перегляду договорів оренди, було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди від 07.07.1999р. № 1333/19999/ГоловКЕУ, якою внесені доповнення до Договору, зокрема, пунктом 2 вказаної Додаткової угоди №2 передбачена орендна плата у розмірі 24055,50 грн. за січень 2014р., а пунктом 6 цієї ж Додаткової угоди визначено, що «Додаток №1 - розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого військового майна що знаходиться на балансі військової частини А2238» є невід'ємною і складовою частиною.

Згідно п.4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (далі - Методика), зазначено:

Орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Додаткова угода від 01.01.2014р. до Договору № 133/1999/ГоловКЕУ від 07.07.1999р. була підписана командиром Військової частини А2238 (позивач) та директором ТОВ «Лебідь», а отже сторони дійшли згоди щодо істотної умови договору оренди - розміру орендної плати за базовий місяць (січень 2014р.), оскільки це передбачено Методикою, та визначено у п.6 вказаної Додаткової угоди і у додатку 1 до неї.

В матеріалах справи міститься претензії від 05.06.2014р. та позивача до відповідача в яких було зазначено, що договір № 133/1999/ГоловКЕУ від 07.07.1999р. з 01.07.2014р. розірвано у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Лебідь» зобов'язань за Договором

Між тим, відповідно до п.8.2 Договору Орендодавець має право виступати і ініціативою розірвання Договору у разі неналежного виконання умов договору Орендарем. Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У подальшому сторони продовжили виконувати зобов'язання за договором, та будь-яких вимог, щодо звільнення займаної території Орендарем, з боку Орендодавця не висувалося.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено порядок припинення договорів оренди державного майна. У ч.3 ст.26 даного Закону зазначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань. Однак, Військова частина А2238 не зверталась до суду з вимогою про розірвання Договору, у зв'язку з чим Договір не було припинено з моменту зазначення про це у претензії.

Військовою частиною А2238, з урахуванням вимог Методики, було розраховано суму заборгованості по сплаті орендної плати за Договором від 07.07.1999р. № 1333/19999/ГоловКЕУ за період з 01.01.01.2014 р. по 01.12.2015р., розмір якої станом на 23.12.2015р. склала 592068,28 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 762 цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли відносини на підставі укладеного Договору оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України від 07.07.1999р. № 1333/19999/ГоловКЕУ.

Відповідно до ст. 792 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України „Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди та Додаткових угодах до нього.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як стверджує позивач, у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за умовами укладеного Договору оренди від 07.07.1999р. № 1333/19999/ГоловКЕУ, за відповідачем за період з 01.01.01.2014 р. по 01.12.2015р., розмір якої станом на 23.12.2015р. склала 592068,28 грн.

Дослідивши обставини спору, перевіривши розрахунок суму боргу за період з 01.01.01.2014 р. по 01.12.2015р. у розмірі 592068,28 грн., суд вважає його є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.12 Договору понад орендну плату за нерухоме майно «Орендар» повинен також щомісячно компенсувати «Орендодавцю» частину податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (крім бюджетних організацій).

Відповідно до п.10.3 Договору заміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання Договору та внесених змін до нього не допускається.

Також, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових коштів, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 84215,83 грн. та 5 436,89 грн. - компенсації плати за землю.

Суд перевіривши такий розрахунок вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача 5 436,89 грн. - компенсації плати за землю правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується відповідно до винного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі не менше 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати)».

Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 84215,83 грн. за період з 01.01.2014р. по 01.12.2015р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позов подано до господарського суду Одеської області 11.03.2016. Таким чином, з урахуванням зазначених вимог ст.258 Цивільного кодексу України суд дійшов до висновку про те, що доводи відповідача щодо спливу строків позовної давності відносно стягнення пені є частково обґрунтованими а в межах строку позовної давності знаходиться лише пеня нарахована за період після 11.03.2015. Незважаючи на обґрунтованість вимог, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині згідно ст.267 Цивільного Кодексу України.

Щодо решти заявленого до стягнення пені періоду, то з урахуванням зазначеного у розрахунку базового розміру заборгованості для її нарахування та встановлення Законом України «Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обмежень щодо розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ України суд здійснив власний розрахунок та вважає, що задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення 7239,45 грн. пені.

Суд виходить з визначання позивачем у розрахунку базової суми для нарахування пені - 8000грн. за кожен місяць та здійснення такого нарахування з 21го числа кожного місяці починаючи з березня і до 11.09.2016..

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 604744,62грн., з яких 592 068,28 грн. - основного боргу, 7239,45 грн. - пені, 5 436,89 грн. - компенсації плати за землю.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 96 Земельного Кодексу України, ст.ст.21, 24, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 11, 12, 175, 509, 526, 549, 257, 626, 628, 629, 651, 762, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 218, 222, 229, 230, 232, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини А2238 до відповідача Фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області про стягнення 681721,00 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65006, м. Одеса, вул.Маловського,буд.3-А, код 22458136) на користь Військової частини А2238 (65026, м. Одеса, вул.Приморська,26, код 22993734) 592 068/п'ятсот дев'яносто дві тисячі шістдесят вісім/грн. 28 коп. - основного боргу, 7239/сім тисяч двісті тридцять дев'ять/грн. 45 коп. - пені, 5 436/п'ять тисяч чотириста тридцять шість/грн. 89 коп. - компенсації плати за землю, 9071/дев'ять тисяч сімдесят одну/грн. 17коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 22.03.2018р.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 березня 2018 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя М.І. Никифорчук

Суддя Н.В. Рога