Рішення № 73096345, 23.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2018 р. Cправа № 902/17/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

до: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк", м. Вінниця

про стягнення 1 369 146 грн 15 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Корсун Олеся Михайлівна, довіреність N2 34/3691 від 19.12.2017 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.03.2004 р.

відповідача: Зінченко Андрій Анатолійович, довіреність б/н від 08.02.2018 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.03.2001 р.

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" про стягнення 1 369 146 грн 15 коп. заборгованості з яких: 1 145 079 грн 41 коп. основного боргу, 21 313 грн 64 коп. інфляційних втрат, 20 360 грн 76 коп. - 3% річних та 182 392 грн 34 коп. пені за надані послуги з постачання теплової енергії за договором від 15.09.2017 р. № 377.

Ухвалою суду від 29.01.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/17/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.02.2018 р.

16.02.2018 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 45 від 16.02.2018 р., в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

28.02.2018 р. представником відповідача до суду подано клопотання б/н від 27.02.2018 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, яку судом відхилено про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання від 28.02.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 28.02.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Відповідно до ухвали від 28.02.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 22.03.2018 р.

12.03.2018 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 34/1336 від 05.03.2018 р.

22.03.2018 р. відповідачем до суд подано клопотання про приєднання доказів б/н від 20.03.2018 р., яким долучено до матеріалів справи акти звірки розрахунків складеного між ДП "ТКЕ" ПрАТ "Вінницький завод "Маяк " та Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради та доказ направлення заяви позивачу.

22.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.03.2018 р. за результатами чого постановлено ухвалу, яку зафіксовано в протоколі судового засідання від цієї ж дати.

23.03.2018 р. на електрону адресу суду надійшов супровідний лист б/н від 22.03.2018 р. з долученим до нього звітом про фінансової результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2017 р., довідкою про залишок коштів на 21.03.20108 р. та довідкою про надходження коштів про оплату від населення.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих пояснень позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов договору № 377 від 15.09.2017 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 845 079 грн 41 коп. за яку відповідач в обумовлені договором строки не розрахувався.

За твердження позивача, в рахунок погашення наявної заборгованості перед КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" відповідачем сплачено 2 700 000 грн 00 коп. шляхом проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій".

Решту суми заборгованості в розмірі 1 145 079 грн 41 коп., як зазначає позивач, останнім не сплачено.

З огляду на вказане, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 1 369 146 грн 15 коп. заборгованості з яких: 1 145 079 грн 41 коп. основного боргу, 21 313 грн 64 коп. інфляційних втрат, 20 360 грн 76 коп. - 3% річних та 182 392 грн 34 коп. пені за надані послуги з теплопостачання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. № 45 від 16.02.2018 р. позовні вимоги КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" не визнає та просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі зазначаючи, що сума погашення заборгованості відбулась на підставі спільних протокольних рішень та зараховувалась з коштів державного бюджету і відповідач не був стороною даного правочину, внаслідок чого розмір заборгованості, яка підлягає погашенню, був визначений невірно.

Крім того, стосовно нарахованих позивачем до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідачем вказано, що останні ним не визнаються у зв'язку з їх невірним розрахунком.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на думку відповідача, є неправомірним, оскільки сума заборгованості в розмірі 2 700 000 грн 00 коп. погашена шляхом проведення взаєморозрахунку на підставі протокольних рішень відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій".

Таким чином, згідно доводів відповідача, вимога позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втратна суму заборгованості в розмірі 2 700 000 грн 00 коп., строк та порядок оплати якої змінені сторонами у спосіб укладення спільних протокольних рішень та шляхом проведення взаєморозрахунків, є необґрунтованими.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15.09.2017 р. між Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" (споживач, відповідач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник, позивач) укладено Договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 377 (Договір), згідно розділу 1 якого за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, крім того поставити теплоносій в обумовлених обсягах для потреб заповнення внутрішньобудинкових систем теплопостачання об'єктів та теплових мереж споживача, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. 26-29, т. 1).

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія та теплоносій постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: гаряче водопостачання, заповнення систем (для потреб бюджетних організацій та інших споживачів).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).

Згідно із п. 6.2. Договору споживач щомісячно сплачує за спожиту теплову енергію на підставі проведеного розрахунку, який визначений в додатку № 5 до договору. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії визначеної в додатку № 1 до Договору. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього обов'язку оплати по цьому договору (п.6.4. Договору).

Договір набуває чинності з 15.09.2017 р. та діє до 30.09.2017 р. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п.11.1., 11.3. Договору).

Додатковими угодами № 1 від 27.09.2017 р. та № 2 від 05.10.2017 р. сторонами внесено зміни до п. 2 Додатку 1 до Договору, п. 5.1.1. щодо кількості теплової енергії та п. 11.1. Договору, визначивши, що вказаний Договір діє до початку опалювального сезону 2017-2018 років на житлові будинки м. Вінниця. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення (а.с. 38-39, т. 1).

Додатками 1, 2, 3, 4 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу, форму акту розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, схему межі поділу теплової енергії, технічні характеристики магістральної тепломережі та розподільчих трубопроводів гарячої води, тарифи на теплову енергію (а.с. 30-35, т. 1).

Позивачем на виконання умов вищевказаного Договору у період вересня-жовтня 2017 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 845 079 грн 41 коп., що стверджується наявними у справі обопільнопідписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2017 р. на суму 2 368 182 грн 49 коп. та від 20.10.2017 р. на суму 1 476 896 грн 92 коп. (а.с. 40, т. 1)

Крім того на підтвердження об'ємів переданої теплової енергії відповідачу у вказаний період в матеріалах справи містяться акти про відпуск теплової енергії для потреб гарячого водопостачання за вересень-жовтень 2017 р. (а.с. 36-37, т. 1).

Натомість відповідач за одержану теплову енергію не розрахувався в сумі переданих обсягів даної енергії.

При цьому в рахунок погашення наявної заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. зараховано суму коштів в розмірі 2 700 000 грн 00 коп.

На підтвердження зарахування вказаних коштів в сумі 2 700 000 грн 00 коп. у справі наявні Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 3948 від 16.11.2017 р. та № 4408 від 18.12.2017 р. (Спільні протокольні рішення) та зведені реєстри актів звірки для проведення розрахунків по погашенню заборгованості за теплопостачання через природний газ станом на 07.11.2017 р. та станом на 06.12.2017 р. (а.с. 47-54, т. 1).

Відповідно до вказаних Спільних протокольних рішень, підписаних між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій" (розділ 1 Спільних протокольних рішень).

Розділом 4 Спільних протокольних рішень визначено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

При цьому зі змісту зведеного реєстру акту звірки для проведення розрахунків по погашенню заборгованості за теплопостачання через природний газ станом на 07.11.2017 р. слідує, що в рахунок погашення заборгованості відповідача за теплопостачання через природний газ перераховано суму 1 200 000 грн 00 коп., тоді як за згідно реєстру станом на 06.12.2017 р. - грошові кошти в сумі 1 500 000 грн 00 коп. (а.с. 50, 54, т. 1).

Решта суми заборгованості в розмірі 1 145 079 грн 41 коп. залишилась відповідачем не сплаченою. Доказів протилежного матеріали справи не містять

02.11.2017 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо виконання умов Договору № 377 купівлі продажу теплової енергії в гарячі воді від 15.09.2017 р. (а.с. 55-57, т. 1), яка, як слідує з матеріалів справи, залишена без відповіді.

Несплата відповідачем заборгованості за отриману теплову енергію слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 377 від 15.09.2017 р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем теплової енергії відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриману енергію.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 145 079 грн 41 коп. заборгованості за передану теплову енергію правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 392 грн 34 коп. (за періоди: з 10.10.2017 р. - 20.12.2017 р. з суми заборгованості 2 368 182 грн 49 коп., з 10.11.2017 р. по 25.12.2017 р. з суми заборгованості 1 476 896 грн 92 коп. та з 26.12.2017 р. по 28.12.2017 р. з суми заборгованості 1 145 079 грн 41 коп.), 20 360 грн 76 коп. (за період: з 10.10.2017 р. по 09.11.2017 р. з суми заборгованості 2 368 182 грн 49 коп., з 10.11.2017 р. по 2012.20.17 р. з суми заборгованості 3 845 079 грн 41 коп., з 21.112.2017 р. по 25.12.2017 р. з суми заборгованості 2 645 079 грн 41 коп. та з 26.12.2017 р. по 28.12.2017 р. з суми заборгованості 1 145 079 грн 41 коп.) - 3 % річних та 21 313 грн 64 коп. - інфляційних втрат за період з 31.10.2017 р. по 30.11.2017 р. з суми заборгованості 2 368 182 грн 49 коп. (а.с. 43-46, т. 1), за результатом розгляду яких суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 7.2. Договору сторонами встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 7.3.4 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за цим договором - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 16.11.2017 р. та 18.12.2017 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області (Сторона 1), Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (сторона 2), Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (сторона 3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) підписано Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 3948 та № 4408.

Як зазначалось вище, розділом 1 Спільних протокольних рішень визначено, що їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій".

Розділом 2 Спільних протокольних рішень, сторони передбачили порядок проведення взаєморозрахунків. Зокрема, сторона № 3 (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго") перераховує стороні останній (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти за природний газ 2017 року згідно з договором від 05.10.2016 р. № 4766/1617-ТЕ-1 та від 14.09.2017 р. № 3153/17-18-ТЕ-1 із записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2017 р., договір від 05.10.2016 р. № 4766/1617-ТЕ-1 та від 14.09.2017 р. № 3153/17-18-ТЕ-1.

За умовами Розділу 3 Спільних протокольних рішень, сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 р. № 493/688 (Порядок проведення розрахунків).

Розділом 4 Спільних протокольних рішень визначено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість.

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (Порядок).

Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість (субвенція).

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу, теплопостачання.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічна правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 904/1858/16, від 13.03.2018 р. у справі № 903/61/17, від 13.03.2018 р. у справі № 926/33/17.

Взаємовідносини між учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до згаданого Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р., визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 03.08.2015 р. № 493/688.

Положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015 р. № 493/688 визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку2.

Підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

Таким чином, Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги..

Проте, така зміна порядку і строку проведення розрахунків за поставлену теплову енергію стосується виключно тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень (постанова Вищого господарського суду України від 14.09.2017 р. у справі № 920/199/16).

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.

З огляду на вказане, судом здійснено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахування погашення заборгованості на підставі Спільних протокольних рішень, в зв'язку з чим при здійсненні розрахунку останніх взято суму їх нарахування без урахування суми заборгованості відповідача погашеної згідно вищевказаних Спільних протокольних рішень (2 700 000 грн 00 коп.).

За результатами перерахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем періодах (без урахування заборгованості погашеної згідно Спільних протокольних рішень) за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом отримано їх в розмірі: пеня - 42 383 грн 62 коп., 3 % річних - 4 611 грн 69 коп. та інфляційні втрати в сумі 10 305 грн 71 коп., який є більшим ніж той, що заявлений позивачем, в зв'язку з чим в задоволенні решти заявлених до стягнення з відповідача 140 008 грн 72 коп. - пені, 15 749 грн 07 коп. - 3 % річних та 11 007 грн 93 коп. - інфляційних втрат слід відмовити з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів стосовно відмови в задоволенні позову в частинні стягнення 140 008 грн 72 коп. - пені, 15 749 грн 07 коп. - 3 % річних та 11 007 грн 93 коп. - інфляційних втрат.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом оцінюються критично, оскільки спростовуються вищенаведеним обставинами справи.

При цьому посилання відповідача на те, що останній не був стороною Спільних протокольних рішень в зв'язку з чим розмір заборгованості, яка підлягає погашенню визначено невірно судом не беруться до уваги та є юридично неспроможними, такими, що не спростовують обґрунтованість заявленого позивачем позову та не узгоджується з приписами чинного законодавства, враховуючи характер та зміст правовідносин, що склались між сторонами даної справи.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

23.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33126849) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. Воїнів Інтернаціоналістів, будинок 2-Е, м. Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код - 23110524) - 1 145 079 грн 41 коп. - основного боргу, 4 611 грн 69 коп. - 3 % річних, 10 305 грн 71 коп. - інфляційних втрат, 42 383 грн 62 коп. - пені, 18 035 грн 71 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 15 749 грн 07 коп. - 3 % річних, 11 007 грн 93 коп. - інфляційних втрат, 140 008 грн 72 коп. - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2Е, м. Вінниця, 21030.