Постанова № 73093336, 27.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/8024/15-ц

провадження № 22-ц/781/667/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

Суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1;

представник ОСОБА_2;

відповідачі - ОСОБА_3, неповнолітня ОСОБА_4, законний представник ОСОБА_3;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року у складі судді Іванової Н.І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (том.1, а.с.3-6), котрий у подальшому уточнив (том,1 а.с. 143-144) у якому просив:

- усунути перешкоди у користуванні автомобілями TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 та TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що створюються ОСОБА_3, шляхом зобов'язання зазначеної особи передати йому ключі від вищевказаних автомобілів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на ці автомобілі та самих автомобілів;

- визнати за ним право на 1/4 частину автомобіля Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2; 1/4 частину автомобіля Toyota Rav 4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого він звернувся до державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з чим була заведена спадкова справа.

Крім нього, спадщину прийняли ОСОБА_3 та неповнолітня дочка померлого -ОСОБА_1

ОСОБА_8, який є сином спадкодавця та його братом, відмовився від прийняття спадщини на його користь.

Згадані вище транспортні засоби Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску та Toyota Rav 4, 2013 року випуску належали за життя ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності у зв'язку з чим в порядку спадкування він набув право на ? частку на кожну із них.

Інші автомобілі TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску та TOYOTA Rav 4, 1999 року належали ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності, тому його частка в порядку спадкування на кожну із них визначене в розмірі ?.

При цьому, відповідач ОСОБА_3 перешкоджає йому користуватися автомобілями Toyota Rav 4, 2005 року випуску та Toyota Rav 4, 1999 року випуску, оскільки передала їх в користування третім особам.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 вересня 2017 року залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (том 2, а.с. 81).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що відповідач ОСОБА_3 не створює йому перешкод у користування автомобілями TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску та TOYOTA Rav 4, 1999 року. Також, ураховуючи, що у позові ставиться питання не про визнання права власності на автомобілі Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску та Toyota Rav 4, 2013 року випуску, а про визнання права власності на 1/4 частку, тому суд не мав правових підстав відмовляти у задоволенні цієї вимоги з тих підстав, що позов заявлено до неналежних відповідачів.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_9,треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 після якого відкрилася спадщина, яку прийняли його дружина ОСОБА_3, діти спадкодавця: неповнолітня ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, який подав заву про відмову від спадщини на користь брата - позивача у справі.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.01.2016 року встановлено та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню, що з 13 жовтня 2001 року по 01 жовтня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. (том 1, а.с.107-109)

01 лютого 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 шлюб зареєстрували.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2015 року, яке набрало законної сили, визнано спільним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, автомобіль Tоyota Rav 4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку цього транспортного засобу, автомобіль TOYOTA Rav 4 (V=2000), 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 визнано особистим майном ОСОБА_7

Згідно змісту свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 травня 2015 року, спадкоємцями зазначеного у них транспортного засобу, марки Tоyota Rav4, 1999 року випуск, реєстраційний номер НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_7, є його: дружина ОСОБА_3 на 1/4 частку; дочка ОСОБА_1 на 1/4 частку та син ОСОБА_1 на 1/2 частку. (том 1, а.с. 165, 166)

Відмовляючи у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні автомобілями TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 та TOYOTA Rav 4, 1999 року, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів факту порушення його прав користування вказаними транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст.183 ЦК України автомобілі є неподільними речами.

Отже,з огляду на зазначені правові норми, питання про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами можливе тільки за умови коли його співвласники домовляться між собою про порядок володіння та користування цим майном.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази щодо досягнення такої домовленості між сторонами чи про ухвалення судового рішення про встановлення між ними порядку користування спірними автомобілями.

Відтак доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків рішення в цій частині позовних вимог не ґрунтуються на законі та доказах.

Також суд апеляційної інстанції погоджується із аргументами зазначеними в рішенні судом першої інстанції в частині обґрунтування відмови у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права на 1/4 частку автомобілів Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та Toyota Rav 4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

Як убачається із довідки наданої Регіональним сервісним центром МВС в Кіровоградській області автомобіль Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 з 23.08.2016 року зареєстровано за ОСОБА_5, а автомобіль Toyota Rav 4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_6

Проте позов ОСОБА_1 щодо визнання частки на право власності на згадані транспортні засоби пред'явлено до ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Відповідно до ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції 2004 року) на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно ст. 51 ЦПК України (у редакції 2017 року) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Разом з тим, не зважаючи, що вимоги про визнання права пред'являються до власника оспорюваного майна, позивач подав заяву про залучення до участі у справі нових власників спірних автомобілів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не як відповідачів, а як третіх осіб без самостійних вимог

Процесуальні права, передбачені ЦПК України, третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес, права відповідача значно ширші ніж права третьої особи.

Таким чином, встановивши, що відповідачами повинні бути інші особи, а не ті, до яких пред'явлено позов, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову до неналежних відповідачів.

Суд апеляційної інстанції позбавлений права на стадії апеляційного розгляду ініціювати питання про притягнення до участі у справі інших співвідповідачів чи заміну первісних відповідачів належними.

Наведене свідчить, що твердження апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині вирішення вимоги про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами не можна вважати обґрунтованими.

За таких обставин відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 30 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: