Постанова № 73092327, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/378/18 Справа № 175/3322/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, визнання недійсним довіреності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заявою про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року ОСОБА_5 виразив своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті. Вказані заява та Умови, а також, Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» у платне користування автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. В забезпечення виконання зобов'язань за договором лізингу, 25 вересня 2015 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено два окремих договору поруки №AB00A+00730067, відповідно до умов якого останні зобов'язались відповідати за виконання ОСОБА_5 умов договору фінансового лізингу.

Внаслідок, неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, у ОСОБА_5 станом на 16 серпня 2016 року утворилась заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу в розмірі 292943,57 грн.

Водночас, відповідач ОСОБА_6 від імені ПАТ «Акцент-Банк», на підставі довідки-рахунку №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року перереєстрував на відповідача ОСОБА_7 предмет фінансового лізингу - автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, позивач зазначає, що ОСОБА_6 та особа, яка підписала довіреність №14 від 23 вересня 2015 року не являються співробітниками ПАТ «Акцент-Банк» і дії вчинені на перереєстрацію предмету фінансового лізингу є незаконними.

У зв'язку з чим та із врахуванням поданих уточнень до позовної заяви, ПАТ «Акцент-Банк» просило суд: стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за Договором фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року у розмірі 229569,60 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3., ОСОБА_4 заборгованість за Договором фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року, за Договорами поруки №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року суму боргу у розмірі 1000 грн.; визнати недійсною довіреність №14 від 23 вересня 2015 року видану від імені ПАТ «Акцент-Банк» на ім'я ОСОБА_6 з моменту її вчинення; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіль марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску на ім'я ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію прав власності на вказаний автомобіль та визнати недійсним Свідоцтво НОМЕР_3 від 13 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску та визнати недійсним Свідоцтво НОМЕР_4 від 15 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_2; витребувати у ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб, передати його представникам ПАТ «Акцент-Банк» та зареєструвати за позивачем надавши повноваження представникам ПАТ «Акцент-Банк» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки Hyundai, модель I20; судові витрати покласти на Відповідачів.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» було задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за Договором фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року у розмірі 229569,60 грн.;

- стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за Договором фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року, за Договорами поруки №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року суму боргу у розмірі 1000,00 грн.;

- визнано недійсною довіреність №14 від 23 вересня 2015 року видану від імені ПАТ «Акцент-Банк» на ім'я ОСОБА_6 з моменту її вчинення;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіль марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: седан-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_1 оформлений довідкою-рахунком, серії № ААЕ930798 виданою 13 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_7;

- скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: седан-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_1 та визнано недійсним Свідоцтво НОМЕР_3 від 13 листопада 2015 року, видане Центром 8047 м. Київ про реєстрацію вказаного транспортного засобу на ім'я ОСОБА_7;

- скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: седан-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 та визнано недійсним Свідоцтво НОМЕР_4 від 15 березня 2016 року, видане Київ про реєстрацію вказаного транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2;

- витребувано у ОСОБА_2 автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: седан-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 та передано вказаний транспортний засіб представникам ПАТ «Акцент-Банк»;

- зареєстровано спірний автомобіль за ПАТ «Акцент-Банк» - надавши повноваження представникам Банку в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: седан-В, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5;

- стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати в розмірі 3443,54 грн.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» щодо визнання недійсної довіреності виданої на ім'я ОСОБА_6 як представника ПАТ «Акцент-Банк», визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля та його подальшої державної реєстрації на ім'я ОСОБА_7, скасування державної реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2, витребування та передачі автомобіля представникам ПАТ «Акцент-Банк» із його подальшою реєстрацією за Банком.

В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на неповне з'ясування фактичних обставин справи, що мають значення для її вирішення та на невідповідність висновків суду цим обставинам.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічні норми містяться в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Так, із матеріалів справи вбачається, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року ОСОБА_5 виразив своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті.

Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також, Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» у платне користування автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску, тип ТЗ: Седан/Лифтбек, код кольору-колір: 8-сірий, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_2 та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 «Графік лізингових платежів», з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію зазначений автомобіль належить на праві власності ПАТ «Акцент-Банк».

Таким чином, спірний автомобіль марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 є предметом фінансового лізингу за договором №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року.

Проте, на підставі довідки-рахунку №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року ОСОБА_6 від імені ПАТ «Акцент-Банк» перереєстрував шляхом продажу вказаний транспортний засіб на ОСОБА_7

Вказану довідку-рахунок №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року було завірено центром 8047 в м. Київ.

В судовому засіданні встановлений в подальшому факт державної реєстрації прав власності на спірний автомобіль марки Hyundai, модель: I20, 2014 року випуску та видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п. 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, визнає цей договір недійсним за нормами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» в частині визнання довіреності на ОСОБА_6, продажу та реєстрації предмету фінансового лізингу спочатку за ОСОБА_7, а в подальшому за ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що якщо довідка-рахунок №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року оформлена на підставі недійсної довіреності, то вона є недійсною і тягне за собою недійсність будь-яких правочинів, які були укладені в часі після укладання недійсного правочину, а тому всі подальші дії спрямовані на відчуження автомобіля марки Hyundai, модель I20, 2014 року випуску є незаконними, у зв'язку з чим реєстрація вказаного рухомого майна підлягає скасуванню із витребуванням та повернення транспортного засобу законному володільцю - ПАТ «Акцент-Банк».

В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на те, що ПАТ «Акцент-Банк» не було надано жодних належних доказів в обґрунтування вимог про визнання недійсної довіреності на ім'я ОСОБА_6 та не доведено належним чином факт непричетності позивача до видачі вказаної довіреності, скасування якої потягло за собою відміну всіх подальших дій по реєстрації права власності на транспортний засіб, в тому числі, за ОСОБА_2

Однак, колегія суддів відхиляє такий довід апелянта, оскільки він спростовується вищенаведеними і встановленими обставинами справи, зокрема, ПАТ «Акцент-Банк» не мав жодного відношення до самого правочину, жодним чином не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб до третіх осіб та не мав волі до укладання довідки-рахунку №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року на продаж автомобіля від імені ОСОБА_6 ОСОБА_7, так як вказане рухоме майно є предметом договору фінансового лізингу №AB00A+00730067 від 23 вересня 2015 року, укладеного між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_5

Тож, довіреність №14 від 23 вересня 2015 року не є такою, що вчинена у формі передбаченій ЦК України: не відповідає волевиявленню ПАТ «Акцент-Банк» та не підписувалась посадовою особою Банку, у зв'язку з чим, довідка-рахунок №ААЕ930798 від 13 листопада 2015 року як наслідок підлягає визнанню недійсною, як і подальші договори на відчуження транспортного засобу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в п. 26 зазначено, що відповідно до положень частини 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова