Ухвала суду № 73091878, 27.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/146/18 Справа № 175/4527/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Бровченко В. В. Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Мудрецького Р.В.,

Іванченка О.Ю.

при секретарі Письменній К.В.

за участю прокурора Харів Н.А.

обвинувачених ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисників Мазур О.А.,

Логойди Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційними скаргами захисника Мазур О.А., обвинувачеих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

а також

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.м.т. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, по кримінальному провадженню № 12015040790000735, -

встановила:

Відвовідно до вироку, 14 вересня 2016 року близько 22 год. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за попередньою змовою на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7 проникли на територію домоволодіння по АДРЕСА_4 та, одягнувши на себе заздалегідь підготовлені маски та рукавички, постукали у вікно будинку та почали очікувати ОСОБА_7 біля вхідних дверей.

Коли останній відчинив двері, ОСОБА_3 наніс йому удар в обличчя, після чого разом з ОСОБА_4 увірвалися до будинку, поваливши ОСОБА_7 на підлогу. З метою придушення волі ОСОБА_7 до опору та отримання інформації щодо місцезнаходження грошей та коштовних речей, ОСОБА_3 сів зверху на нього, а ОСОБА_4 став наносити удари по тулубу, і погрожуючи спричинити колото-різані поранення, дізналися про місце зберігання грошей та коштовних речей на загальну суму 32098 грн. 75 коп., а також заволоділи запискою з «ПІН-кодом» до банківської карти, паспортом громадянина України, рибальським квитком та заводським пропуском, після чого з місця

скоєння злочину зникли. і

В результаті даних злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до середньої ступеню тяжкості.

Дані дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК України. За даним законом останнім відповідно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі, та 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна ОСОБА_4

З обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалено стягнути, відповідно - 28562 грн. 81 коп. і 12000 грн.

З них же на користь держави в рахунок відшкодування судового збору за вимоги морального характеру ухвалено стягнути по 320 грн. з кожного.

Вирішено долю речових доказів.

Захисник Мазур О.А. не погодилась з вироком. В апеляційній скарзі не оспорюючи кваліфікацію та доведеність вини ОСОБА_3, вважає призначене йому покарання надто суворим. Тому просить вирок змінити і застосувати підстави ст. 69 КК України.

На її думку, суд першої інстанції недостатньо врахував, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав себе винним, давав пояснення, відтворював події, сприяв досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_3 також просить пом'якшити призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує, що має на утриманні малолітню дитину. Вину визнав, щиросердно розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обвинувачений ОСОБА_4 просить пом'якшити йому призначене покарання. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його показання, стверджуючи їх неправдивість.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просить зарахувати йому строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні відбування покарання, до набрання вироком законної сили.

Під час апеляційного розгляду обвинувачені та їх захисники підтримали свої апеляцій скарги, просили їх задовольнити, а вирок змінити.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вважала вирок законним та обґрунтованим.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту виходячи з наступного.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину та вірно визначив їх кваліфікацію за ч. 3 ст. 187 КК України, що не оскаржуються стороною захисту в поданих скаргах.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає доводи обвинувачених та захисника, викладені в апеляційних скаргах щодо невідповідності призначеного покарання необґрунтованими.

Колегія не може погодитися з їх доводами про неналежну оцінку даних про особи обвинувачених та всім обставинам, що пом'якшують їх покарання і про безпідставність відмови в застосуванні вимог ст. 69 КК України.

Відповідно до кримінального закону, застосування підстав, передбачених ст. 69 КК України можливе за наявності декількох пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину.

Судом першої інстанції встановлені обставини, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а щодо ОСОБА_3 і наявність на його утриманні малолітньої дитини, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому. Але разом з тим, у справі відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості скоєного обвинуваченими злочину.

Так, судом враховано тяжкість вчиненого обвинуваченими злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який не судимий, з його слів на момент затримання працював, має на утриманні малолітню доньку, за місцем проживання характеризується позитивно, з місцем колишнього навчання задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який раніше не судимий, з його слів до затримання працював, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, судом встановлено наявність обставини, що обтяжує покарання обвинувачених - вчинення злочину проти особи похилого віку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових правопорушень та узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України про те, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

На думку колегії суддів, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом у ході розгляду скарг не встановлено обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тому підстав для застосування вимог, передбачених ст. 69 КК України - не встановлено. У зв'язку з чим, апеляційні скарги обвинувачених та захисника не можуть підлягати задоволенню.

Щодо поданого обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання про зарахування йому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні відбування покарання, до набрання вироком законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України № 2046-VII від 28 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», який набрав чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України було викладено в новій редакції: попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 5 КК України, правила, передбачені ст. 72 КК України у редакції Закону № 838- II, діють до 20 червня 2017 року включно.

Вироком суду ОСОБА_4 зараховано строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, з 05 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року, включно.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції справі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Як вбачається з вироку, судом з обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стягнуто по 320 грн. в рахунок відшкодування судового збору за вимоги морального характеру потерпілого ОСОБА_7

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вимогами п. 6 ч. 1 ст. 5 зазначеного закону також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання.

Разом з тим, п. 2 цієї ж частини статті передбачена інша самостійна підстава звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або її смерті, незалежно від того настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону.

Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому рішення суду про стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 320 грн. з кожного в рахунок відшкодування вимог морального характеру потерпілого ОСОБА_9 є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія судді апеляційної інстанції приходить до висновку про виключення з резолютивної частини рішення про стягнення судового збору, і про зміну вироку в цій частині.

Суттєві порушення процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування рішення, по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги захисника Мазур О.А., обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку рішення про стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судового збору по 320 грн. з кожного.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

Кондаков Г.В. Мудрецький Р.В. Іванченко О.Ю.