Рішення № 73088647, 29.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/314/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

01.02.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (надалі - УСЗН Миргородської міської ради, відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії УСЗН Миргородської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з вересня 2014 року по червень 2017 року;

- зобов'язати УСЗН Миргородської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини з вересня 2014 року по червень 2017 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що відповідачем протиправно припинено виплати при народженні дитини. За доводами позивача, нею повною мірю виконано вимоги, встановлені Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Також позивач зазначає, що відповідачем не направлялись позивачу повідомлення про невідповідність або неповноту поданого пакету документів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/314/18, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2018.

22.02.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказує, що правомірно відмовив позивачу у проведенні виплат при народженні дитини, оскільки позивач звернулася із заявою про виплату допомоги після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги /а.с. 29/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 залучено до участі у справі № 816/314/18 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА.

Крім того, указаною ухвалою суду судове засідання відкладено на 21.03.2018.

Позивач та відповідач надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі /а.с. 29, 38/.

Третя особа у судове засідання 21.03.2018 не з'явилася.

22.03.2018 від Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому третя особа заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та зазначає, що позивач звернулася із заявою про виплату допомоги після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги; ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа була зареєстрована лише 05.09.2017, а станом на липень 2017 року позивач не була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, а тому Управління не мало правових підстав для прийняття документів на відновлення виплати.

Також у письмових поясненнях на позов третя особа просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася дитина - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 /а.с. 11/.

Згідно з довідок від 26.06.2017 та 05.09.2017 позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи в УСЗН Миргородської міської ради /а.с. 31 зворот, 32/.

26.06.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою № 1059 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, а саме: щодо допомоги при народженні дитини /а.с. 30-31/.

03.10.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату заборгованості по народженню дитини з вересня 2014 року по червень 2017 року /а.с. 32 зворот/.

Рішенням відповідача про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 04.10.2017 призначено відповідно до Закону України допомога при народженні дитини з 01.09.2014 по 30.06.2020 у розмірі 1576,67 грн. Також у вказаному рішенні зазначено: виплатити з урахування виплачених сум згідно з листом Мінсоцполітики від 16.03.2015 № 310/5/75-15 /а.с. 33/.

Відповідач листом від 24.10.2017 № 01-12/5514 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, у якому просив надати роз'яснення стосовно дати, з якої необхідно проводити позивачу призначення недоотриманої державної соціальної допомоги при народженні дитини /а.с. 33 зворот/.

Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 17.11.2017 № 3136/01.2-16 повідомлено відповідача, що ОСОБА_1 звернулася до Управління після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги (31.08.2014), тому у даному випадку відсутні підстави для поновлення виплати допомоги при народженні дитини /а.с. 34/.

Відповідач листом від 24.11.2017 відмовив позивачу у поновленні виплат допомоги при народженні дитини, оскільки позивач звернулася до Управління після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги /а.с. 13/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні виплат) громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми, закріпленим у статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Отже, для громадян України єдиною обов'язковою умовою, яка надає право на отримання вказаної державної допомоги, є виховання та проживання у сім'ї неповнолітньої дитини.

У частині другої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні виплат) зазначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_3 є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі - Порядок № 1751).

Згідно з положеннями пункту 15 Порядку № 1751 одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Положеннями абзацу 33 пункту 13 Порядку № 1751, на який здійснено посилання в листі УСЗН Миргородської міської ради від 24.11.2017, визначено, що виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Так, абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту передбачені наступні умови: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті отримувача допомоги; абзац тридцятий пункту 13 виключено (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 722).

Водночас, відмовляючи у поновленні виплати допомоги при народженні дитини, у листі УСЗН Миргородської міської ради від 24.11.2017 відсутнє посилання на вказані положення Порядку № 1751.

Отже, ця відмова не вмотивована та прийнята не на законних підставах.

При цьому відповідачем також не наведено причин припинення спірної виплати з огляду на наявність рішенням відповідача від 04.10.2017, згідно з яким, зокрема призначено відповідно до Закону України допомога при народженні дитини з 01.09.2014 по 30.06.2020 у розмірі 1576,67 грн; також зазначено: виплатити з урахування виплачених сум згідно з листом Мінсоцполітики від 16.03.2015 № 310/5/75-15 /а.с. 33/.

Згідно з пунктами 54, 55 Порядку № 1751 у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення. Допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Суд зазначає, що механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначено Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (надалі - Порядок № 365).

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (пункт 4 Порядку № 365).

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (пункт 5 Порядку № 365).

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке викладене в листі від 24.11.2017, про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати допомоги при народженні дитини.

Також, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача прав на отримання державної допомоги при народженні дитини, на її поновлення, на виплати цієї допомоги.

Позивач зазначила, що у серпні 2014 року нею отримано разову виплату допомоги при народженні дитини у сумі 13473,34 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку /а.с. 14/.

Враховуючи те, що держава повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, суд вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу недоотриману нею допомогу по народженню дитини з вересня 2014 року, коли виплата цієї допомоги була припинена.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії УСЗН Миргородської міської ради щодо непоновлення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини з вересня 2014 року по червень 2017 року суд дійшов висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе рішення про відмову у поновленні виплати допомоги на дитину. Саме рішення має вплив на права та інтереси позивача. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Права позивача поновлені шляхом визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови в поновленні виплати допомоги на дитину та зобов'язання останнього поновити, здійснити нарахування та здійснити виплату недоотриманої суми допомоги при народженні за спірний період.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд відхиляє доводи третьої особи стосовно того, що позивач як внутрішньо переміщена особа була зареєстрована лише 05.09.2017, а станом на липень 2017 року позивач не була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, а тому Управління не мало правових підстав для прийняття документів на відновлення виплати.

Відповідачем надано до суду заяву про призначення усіх видів соціальних виплат від 26.06.2017 № 1059 /а.с. 26/ та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.06.2017 № 0000250868 /а.с. 31 зворот/.

Водночас у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.09.2017 № 0000250868 змінено лише місце фактично проживання особи /а.с. 32/.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 26.06.2017.

Крім того, суд відхиляє доводи третьої особи стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач про порушення своїх прав фактично дізналася із листа відповідача від 24.11.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати допомоги при народженні дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Гоголя, буд. 92, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 25167057), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, 36023, ідентифікаційний код 02770127) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, яке викладене в листі від 24.11.2017, про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати допомоги при народженні дитини.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області поновити виплати, здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги при народженні дитини (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1), починаючи з вересня 2014 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з вересня 2014 року по червень 2017 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Гоголя, буд. 92, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 25167057) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна