Рішення № 73088607, 29.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5812/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2017 року № UA 500060/2017/000029/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500060/2017/00069 від 03.06.2017 року.

27.04.2017 року між TOB «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний контракт № 336/17, відповідно до умов якого Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а TOB «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Позивач зазначив, що відповідно до специфікації до контракту та інвойсу, Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA - Скідра (склад постачальника) поставила TOB «Дунайська імпортна компанія» товар – персики свіжі класу А та В. Позивач вказав, що на підставі договору про надання послуг між Позивачем та TOB «Брокерська Експедиційна Компанія «ОСОБА_1 - Груп» декларантом ОСОБА_2 з метою митного оформлення товару TOB «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 року. Однак, митним органом було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення . Позивач вважає, що таке рішення про коригування митної вартості заявленого ним до декларування товару та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані Відповідачем достатніми. Проте, на думку Позивача, ці документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору. Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення Відповідач не спростував контрактну ціну товару та будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору в рішенні, що оскаржується, не наведено, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої Позивачем митної вартості товару, також, не встановлено. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

24.11.2018 року від відповідача надійшли заперечення проти позову, згідно яких відповідач зазначає, що уповноваженою особою декларанта (ТОВ "Брокерсько-експедиційна компанія "Атаман-Груп") подані зовнішньоекономічний контракт від 05.07.2017 №341/17, прайс-лист та інші документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв’язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відповідач вказує, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС була проведені консультації, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1,2,3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз’яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Представник Відповідача зазначив, що, оскільки декларантом не було подано в установлений строк необхідних документів, що усунули б вказані розбіжності, митний орган визначив митну вартість товару самостійно на підставі наявних у нього відомостей за другорядними методами, про що було прийнято відповідне рішення. Таким чином, Відповідач вважає, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів Позивача та прийняття рішення про коригування заявленої Позивачем митної вартості, діяла у відповідності до вимог законні та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси Позивача, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС у повному обсязі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за приписами, що передбачені новою редакцією КАС України.

У засіданні 15.02.2018 року судом оголошено про подальший розгляд справи за приписами КАС України в новій редакції та проведено підготовче провадження, в якому в тому числі залучено до матеріалів уточнення по справі щодо змісту позову, які надійшли від позивача (а.с. 115-119). Окрім того, представник відповідача просив вважати наданні ним заперечення проти позову - відзивом на позов.

У судове засідання 27.02.2018 року призначене для розгляду справи по суті, представники сторін, повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з’явились. Від представника позивача надійщло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, суд прийняв рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості заявлених Позивачем до декларування товарів за МД № UA500060/2017/007394, а саме щодо товару персики, встановлено наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, а також Відповідач дійшов висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, відповідач вказав, що:

у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; Фактично у транспортному засобі знаходяться персики різних класів/калібрів, а саме: персики класу А- 17 палет 1740 ящ, та персики класу В- 9 палет 730 ящ.

2) до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) згідно поданого інвойсу від 30.05.2017 № 003 вартість товарів становить 8009,60 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку №1700524ІІB109055 від 24.05.2017. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов’язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на неподання Позивачем додаткових документів, витребуваних Відповідачем, та не надання, як вважає Відповідач, вагомих роз’яснень встановленим розбіжностям, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та визначено її: за ціною подібних (аналогічних) товарів (а.с.15).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, Відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00069 від 03.06.2017 року (а.с.16-17).

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Також Відповідач дійшов висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що Позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого Позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів Позивачем.

Посилання Відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням, суд вважає безпідставними з огляду на викладене.

Так, відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов’язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на постачальника товару - Фірму «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) та при постачанні товару у тарі постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна поставляємого Позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

Зазначені обставини підтверджуються і наданою Позивачем калькуляцією від 27.04.2017 року до контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару.

Суд вказує на те, що відсутність у експортній декларації класифікації товару (А,В) та наявність такої у митній декларації не може бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки не є розбіжністю у вказаних документах.

Так, в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг, затверджений наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 року № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів».

Державний класифікатор продукції та послуг (далі - ДКПП) - систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.

ДКПП згармонізовано зі Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД). У ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях «секція – клас» відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов'язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

Суд зазначає, що у ДКПП відсутнє розподілення товару який ввозив позивач (персики) по класам. Персикам визначений єдиний код «0809 30 90 00» та одна позиція у класифікаторі.

Що стосується посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає, що відповідно до умов контракту на постачання товару № 336/17 поставка товару здійснюється на умовах FCA, тобто витрати на перевезення здійснюються за рахунок Покупця товару. Відповідно складовою митної вартості товару є транспортні витрати.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підтвердження транспортних витрат Покупця, останній надав до митниці договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 03.05 від 03.05.2017р. укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 55-58) Відповідно до п. 6.2.11 Договору перевізник має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодуванню з боку Замовника такі витрати не підлягають.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Автотрансгруп» був укладений договір на експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 20/04/2015 від 20.04.2016 року (а.с. 60-62) . Відтак, в транспортних документах таких як CMR та книжка МДП зазначено ТОВ «Автотрансгруп». Разом з тим, за умовами основного договору на перевезення ФОП ОСОБА_3 несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи. Отже, у заявці до договору на перевезення зазначені реквізити основного перевізника товару ФОП ОСОБА_3

Суд зазначає, що заявка № 1 до Договору № 03.05 від 03.05.2017р. містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення, ставка на перевезення та інші відомості. Крім того, довідка про транспортні витрати від 30.05.2017р., надана ФОП ОСОБА_3, містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару (а.с.64).

Вищезазначені документи на транспортні витрати були надані митному органу.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження відповідача про ненадання позивачем належних документів щодо підтвердження транспортних витрат.

Що стосується посилань відповідача на те, що згідно поданого інвойсу від 30.05.2017 № 003 вартість товарів становить 8009,60 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку №1700524ІІB109055 від 24.05.2017, отже, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що оплата за поставку товару за інвойсом № 003 від 30.05.2017р. у сумі 8009,60 евро була здійснена за рахунок передоплати у розмірі 75000 евро, яка була здійснена Позивачем 03.05.2017р. згідно платіжного доручення № 22 від 03.05.17р. На підтвердження цього до суд та декларантом до митниці була надана відповідна банківська довідка (а.с. 32-35).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

З огляду на викладене, суд вважає, що Позивачем надані Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення Позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані Відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень № 524, №525 від 02.11.2017 року (а.с. 4), Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3200.00 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.06.2017 року № UA 500060/2017/000029/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2017/00069 від 03.06.2017 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса: вул.Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, адреса: Болградське шосе, 31/1, м.Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600) судовий збір у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, адреса: Болградське шосе, 31/1, м.Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600);

Відповідач - Одеська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса: вул.Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078).

Суддя Корой С.М.

.