Ухвала суду № 73088604, 26.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/463/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Соколенко О.М.;

при секретарі – Любімовій О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), яка винесена та підписана в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області ОСОБА_2 про застосування адміністративно-господарського штрафу №020605 від 09.01.2018 року.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови та судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу і призначено перше судове засідання на 28.02.2018 року.

У перше судове засідання, призначене на 28.02.2018 року сторони не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

- телефонограмою від 08.02.2018 року про сповіщення ФОП ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи, яка передана секретарем судового засідання за номером телефону, що зазначений позивачем в позовній заяві. При цьому, у вказаній телефонограмі, зокрема зазначено та повідомлялось позивачу, що в адміністративних справах наслідки нез’явлення у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст.ст.205, 206 КАС України;

- повідомленням про вручення ФОП ОСОБА_1 20.02.2018 року копії ухвали про відкриття провадження у справі та призначення першого судового засідання на 28.02.2018 року о 12 год. 00 хв.;

- повідомленням про вручення Державній службі України з безпеки на транспорті копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову з додатками 15.02.2018 року;

Водночас, ні з боку позивача, ні від відповідача жодних клопотань про причини неприбуття у судове засідання або про розгляд справи за відсутності сторін до суду не надходило.

Враховуючи першу неявку позивача у судове засідання, який про розгляд справи був повідомлений належним чином та своєчасно, і не надав клопотання про розгляд справи за його відсутності або клопотання із повідомленням причин неприбуття до суду, суд визнав першу неявку позивача у судове засідання без поважних причин (неповажною) та на підставі ст. 205 КАС України відклав розгляд справи на 26.03.2018 року о 14 год. 00 хв.

01 березня 2018 року судом на адресу позивача, що вказана у позовній заяві, направлено лист, в якому зазначено про причини відкладення судового засідання 28.02.2018 року, повідомлено про дату наступного судового засідання та про наслідки повторного неприбуття позивача у судове засідання. Також, позивачу направлено повістку про виклик до суду у судове засідання, яке відбудеться 26.03.2018 року о 14:00 год.

Разом з цим, з боку суду було вжито заходів щодо повідомлення позивача про розгляд справи іншими засобами зв'язку, а саме, за номером телефону, який зазначений позивачем у позовній заяві, що підтверджується телефонограмою від 02.03.2018 року про сповіщення ФОП ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи та про наслідки повторного неприбуття до суду.

При цьому, жодних інших засобів для зв’язку (факс, електронна пошта), позивач не зазначав.

В свою чергу, поштовому відправленню з листом від 01.03.2018 року та повісткою про виклик позивача у судове засідання на 26.03.2018 року о 14 год. 00 хв. відділом поштового заявку присвоєно штриховий кодовий ідентифікатор « 655010430819».

19 березня 2018 року до суду повернулось поштове повернення з вищевказаним листом від 01.03.2018 року та повісткою разом із довідкою відділення поштового зв’язку від 15.03.2018 року із зазначенням причин повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Зважаючи на повернення поштового відправлення, яке направлялось на адресу позивача, судом знову було вжито заходів щодо повідомлення позивача про розгляд справи, про що секретарем судового засідання 23.03.2018 року складено телефонограму, про повторне сповіщення ФОП ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи та про наслідки повторного неприбуття до суду.

У судове засідання 26.03.2018 року позивач повторно не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, а саме зазначеними поштовим поверненням поштового відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором 655010430819 з довідкою відділення поштового зв’язку від 15.03.2018 року із зазначенням причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» та телефонограмами від 02.03.2018 року та від 23.03.2018 року.

При цьому позивачем не було надано до суду жодних повідомлень про причини неприбуття у зазначені судові засідання, та не надано заяви про розгляд справи за його відсутності.

Також, у позовній заяві позивачем не зазначалось клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, неприбуття у судове засідання позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, який будь-яких доказів поважності його неявки до суду не надав, із клопотанням про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, свідчить про недоведеність поважності причин повторної неявки позивача у судове засідання.

В своє чергу, відповідач, який також був належним чином сповіщений про розгляд справи, що підтверджується факсограмою, розпискою про отримання повістки та повідомленням про вручення поштового відправлення

Водночас, від відповідача жодних клопотань про причини неприбуття у судове засідання або про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить також вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України).

Це знайшло своє відображення і в Законі України “Про судоустрій і статус суддів”, який встановлює обов’язок судді вживати заходи щодо розгляду справи протягом строку, встановленого Законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що повторна неявка позивача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, та від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, вказує на неналежне користування наданими правами та покладеними обов’язками згідно положень КАС України, що, в свою чергу, унеможливлює розпочати судом розгляд справи і вказує на затягування позивачем розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України, суд своє ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб’єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Поряд з цим, суд зазначає, що залишення адміністративного позову без розгляду – це форма закінчення розгляду адміністративної справи без ухвалення рішення, у зв’язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Таким чином, враховуючи те, що позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином та своєчасно, проте, повторно не з'явився до судового засідання без поважних причин, не надавши при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 44, п.4 ч.1 ст.240, 243, 256, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), яка винесена та підписана в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області ОСОБА_2 про застосування адміністративно-господарського штрафу №020605 від 09.01.2018 року – залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 30.03.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко