Рішення № 73088565, 22.03.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/828/17 2/335/94/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «МетаБанк», третя особа – ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору для проведення судової почеркознавчої експертизи на підставі ухвали суду від 17 травня 2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ «МетаБанк», третя особа – ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору № 607300001236 від 07.03.2007 із зазначенням сплати відсотків за користування кредитом зі ставкою 15% річних, сторонами за яким є ОСОБА_4 та Акціонерний банк «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк».

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» було укладено кредитний договір № 607300001236. У тексті кредитного договору на час його підписання значилась ставка кредиту 12% річних. Свій екземпляр договору позивач знайти не може, оскільки він можливо залишився у банку або у нотаріуса. Позивач своєчасно та із випередженням графіку погашала кредит, зокрема, і тіло кредиту. За її підрахунками значна частина кредиту вже була погашена, а після того як курс долара США зріс, вона перестала сплачувати платежі, т.я. вважала, що може дозволити «кредитні каникули».

У березні 2016 р. позивач дізналась, що Банк подав до суду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, і до позовної заяви долучив копію кредитного договору, в якій вказано відсоткову ставку 15% річних. На копії кредитного договору наявні не її підписи, крім того, вона не підписувала договір із умовою 15% річних.

Вказує, що під час укладання кредитного договору в неї було відсутнє волевиявлення на укладення кредитного договору зі ставкою 15% річних, яке було виявлене у момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору, складання та скріплення договору підписом.

Посилаючись на ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, просила задовольнити позовні вимоги (а.с. 13-15).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на викладене, оскільки дана цивільна справа станом на 15.12.2017 перебувала в процесі судового розгляду, судом продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, про що судом постановлено ухвалу від 12.01.2018, якою також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (а.с. 178).

У судовому засіданні представник позивача та третя особа позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що позивач була обізнана зі ставкою 15%, оскільки у день укладення кредитного договору підписала анкету-заяву, в якій також була зазначена така ставка по кредиту. Підписанням договору підтвердила, що ознайомлена із його умовами. Крім того, до кредитного договору укладалися та підписувалися додаткові угоди, за якими змінювалась процентна ставка у бік збільшення. Також, позивач сплачувала кредит та відсотки саме за ставкою 15%. Звернула увагу, що в іншій справі № 335/24/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «МетаБанк» про визнання недійсним іпотечного договору, зобов’язання вчинити певні дії, позивач додала копію кредитного договору, засвідчену її підписом, в якій також міститься процентна ставка 15%. Вказала, що позивач звернулась до суду з завідомо безпідставним позовом, що є зловживанням процесуальними правами. Просила у позові відмовити (а.с. 30–31).

Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначала, що строк позовної давності сплинув 07.03.2010, проте із позовом ОСОБА_4 звернулась в лютому 2017 р. (а.с. 28).

Також, представником позивача було подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви з підстави зловживання процесуальними правами (а.с. 168-170).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

03.03.2007 позивач ОСОБА_4 звернулась до АБ «Металург», правонаступником якого є відповідач ПАТ «МетаБанк», із заявою-анкетою, в якій просила надати їй кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 100 008,00 доларів США на строк 240 місяців під 15% річних (а.с. 33–34).

07.03.2007 між АБ «Металург» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 607300001236, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на придбання нерухомого майна у сумі 100 008,00 доларів США на строк 240 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 15% річних та комісії за надання кредиту 300,00 грн. (а.с. 35–37).

У судовому засіданні судом було досліджено оригінал даного кредитного договору, та встановлено його ідентичність наданій копії, що міститься на а.с. 35–37, в якому містяться підписи сторін договору у відповідних графах.

Позивач просить суд визнати недійсним вищезазначений кредитний договір з підстав невідповідності умови кредитного договору – відсоткової ставки 15%, її волевиявленню, оскільки на час підписання кредитного договору вона вважала, що кредит надається під 12% річних, та договір з відсотковою ставкою 15% вона не підписувала.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями статей 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримала кредитні кошти на умовах, встановлених оспорюваним кредитним договором, за рахунок кредитних коштів придбала нерухоме майно, яке було передано в іпотеку банку з метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором, а також виконувала умови договору кредиту, сплачуючи тіло кредиту та відсотки, - що не спростовано позивачем, і було зазначено безпосередньо у позовній заяві, а також підтверджено розрахунком заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором (а.с. 192–194).

Крім того, ОСОБА_4 було підписано ряд додаткових угод до кредитного договору, в яких йшла мова про зміну процентної ставки у бік її збільшення та графіків погашення кредиту до цих угод, щодо яких позивачем не висловлювалось будь-яких заперечень (а.с. 39–80).

Також, ОСОБА_4 неодноразово зверталась до банку із проханням про зменшення відсоткової ставки, зокрема, подавала заяву, в якій просила зменшити ставку до первісної у 15% (а.с. 189–191).

Отже, судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; у додатках до договору кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування (така ж інформація містилася і у додатках до додаткових угод до кредитного договору).

Судом за клопотанням позивача ухвалою від 17.05.2017 призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлене питання: Чи виконано від імені ОСОБА_4 три підписи та рукописні тексти «Сумовська Оксана Борисівна», «ОСОБА_4Б.», «07» 03» 2007» у графі «Позичальник» розділу 8 кредитного договору № 607300001236 від 07.03.2007, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерним банком «Металург», у п.1.1 якого передбачено сплату відсотків за користування кредитом за ставкою 15 відсотків річних, самою ОСОБА_4? (а.с. 127–128).

Проте 17.11.2017 експертом складене повідомлення про неможливість проведення експертизи № 4-324 у зв’язку із тим, що експерту не надано оригіналу досліджуваного документа (а.с. 160–161).

Відповідно до листа ПАТ «МетаБанк» від 27.10.2017 б/н станом на вказаний час була відсутня можливість надання оригіналу кредитного договору через його пошук в архівах банку (а.с. 157).

Разом із тим, суд вважає, що в даному випадку не має значення для вирішення справи факт підписання чи не підписання позивачем кредитного договору із такими умовами, оскільки сукупність наведених вище обставин надає підстави для висновку, що позивач була обізнана із відсотковою ставкою 15%, під яку їй надавалися кредитні кошти, і виконуючи такі умови, фактично погодилася із ними. Тобто, кредитний договір слід вважати вчиненим саме на таких умовах, оскільки дії позивача (звернення із заявою-анкетою про надання кредиту, підписання додаткових угод до кредитного договору, виконання умов договору та додаткових угод протягом тривалого часу) свідчать про схвалення договору, а відтак, і посвідчують наявність її вільного волевиявлення на укладання договору саме на таких умовах.

Крім того, суд враховує і те, що з часу укладення договору 07.03.2007 і до моменту звернення до суду 23.01.2017, тобто протягом близько 10 років, позивачем не оспорювались умови кредитного договору. Докази, які б доводили необізнаність позивача із умовами кредитного договору щодо відсоткової ставки протягом вказаного часу, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та відсутність підстав для їх задоволення.

ПАТ «МетаБанк» під час розгляду справи було подане клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами ОСОБА_4 щодо звернення до суду із даним позовом та застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України (а.с. 168–170).

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Таким чином, застосування наслідків, визначених ч. 3 ст. 44 ЦПК України, є правом суду у разі, якщо під час розгляду справи будуть встановлені обставини, що свідчать про вчинення учасників справи дій, визначених ч. 2 ст. 44 ЦПК України, а тому не можуть бути застосовані за клопотанням сторони. Тому, суд вважав за можливе надати оцінку доводам ПАТ «МетаБанк», зазначеним у вказаному клопотанні, під час ухвалення рішення у справі.

Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У даному випадку під час судового розгляду не було встановлено завідомої безпідставності позову, докази умисних безпідставних дій позивача щодо подання цього позову до суду в матеріалах справи відсутні. Крім того, в даному випадку наявний предмет спору – умова договору про застосування відсоткової ставки за кредитом. Очевидно штучного характеру даний позов також не має, оскільки доказів цих обставин під час судового розгляду справи надано не було.

Також суд звертає увагу і на те, що попередньою редакцією ЦПК України, за нормами якого було розпочато розгляд даної цивільної справи, не передбачалось можливості залишення позовної заяви без розгляду з вищезазначених підстав.

Тому, застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 44 ЦПК України у даній справі буде свідчити про звуження обсягу прав позивача у порівнянні із тими, що встановлювались попередньою редакцією цього нормативно-правового акта, і буде суперечити засадам, визначеним у ч. 4 ст. 3 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

ПАТ «МетаБанк» під час судового розгляду справи було подано заяву про застосування строку позовної давності у даній справі.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 257, 267 ЦК, їх положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленого до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено, тому відповідно до ст. 267 ЦК України підстави для вирішення питання щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 необхідно відмовити повністю як у необґрунтованому.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274–279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2018 р.

Повне судове рішення складене 27 березня 2018 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шалагінова