Постанова № 73088268, 27.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Назарова М.В.

Справа № 433/1228/17

Провадження № 22ц/782/83/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Ермакова Ю.В., Яреська А.В.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року, ухваленого Троїцьким районним судом у складі судді Суського О.І. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21.05.2012 року між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі – ТОВ «Порше Мобіліті») був укладений кредитний договір №500043206, разом з його невід'ємними додатками - Загальними умовами кредитування та Графіком погашення кредиту (далі - Кредитний договір від 21.05.2012 року), за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 396918,95 коп., зі сплатою щомісячних платежів в сумі 8413,84 грн. строком на 60 місяців для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF. Згідно основних умов кредиту усі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США за курсом 8,0580 грн/дол. США.

З моменту укладення договору позивач належним чином виконував його умови, сплачував щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 11.04.2014 року ним була повернута сума кредиту в розмірі 129614,39 грн. та сплачено відсотки за користування кредитом в сумі 71728,32 грн.

Позивач стверджував, що кредит отримав у гривні, а тому свої зобов'язання за Кредитним договором повинен виконувати в національній валюті. Проте, починаючи з 2014 року відповідач почав нараховувати йому заборгованість за кредитом з урахуванням поточного курсу долара США до гривні, і щомісячні суми погашення були збільшені з 8413,84 грн. до 25000,00 грн., що на думку позивача суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті.

Вказуючи на те, що умови кредитного договору про визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному в договорі, є несправедливими й не відповідають вимогам статей 11, 18, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив суд визнати недійсним Кредитний договір №50004320, укладений 21.05.2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_5 з усіма додатками до нього в частині обов’язку повертати отримані в кредит кошти платежами у гривнях, розмір яких розраховано за відповідним обмінним курсом, який застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, що визначений відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування, які є додатком до цього договору; визнати недійсним графік погашення кредиту, визнати недійсними п.п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.4 Загальних умов кредитування додаток до Кредитного договору №50004320 від 21.05.2012 року) та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що ТОВ «Порше Мобіліті» не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки посилання позивача на істотний дисбаланс щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти може бути підставою для направлення пропозиції кредитору про зміну умов договору, проте не слугують безумовною підставою для визнання умов договору недійсними.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що Кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ознайомились та погодились з його умовами (а.с. 50-60 т. 1).

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводами апеляційної скарги є посилання на те, що хоча єдиним законним платіжним засобом на території України є національна валюта, однак чинним законодавством не заборонено вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті. Крім того, згідно усталеної практики Верховного Суду України хоча під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів саме в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників – отримати споживчий кредит в гривні із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти, і відповідач, набувши статусу кредитної установи, має право провадити діяльність з надання фінансових послуг.

На апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив, в якому він просив скаргу залишити без задоволення.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 01 лютого 2018 року, головуючий суддя Назарова М.В. перебувала у відпустці з 12 лютого 2018 року по 16 лютого 2018 року, з 18 лютого 2018 року по 21 лютого 2018 року перебувала у відрядженні, ухвалою суду від 22 лютого 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 06 березня 2018 року об 11.30 год., у зв’язку із поданням 27.02.2018 року представником відповідача клопотання про участь представника ТОВ «Порше мобіліті» в режимі відеоконференції протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 року проведено заміну судді Лозко Ю.П., що перебувала у відпустці, на суддю Яресько А.В., 06.03.2018 року розгляд справи у зв’язку із задоволенням вказаного клопотання представника відповідача та призначення судового засіданні в режимі відеоконференції відкладено на 27 березня 2018 року о 16-й.

В судовому засіданні представник скаржника ТОВ «Порше мобіліті» підтримав апеляційну скаргу.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з’явилися, не повідомили суду про причини своєї неявки, що відповідно до вимог статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону 2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції 2017 року) рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не було надано повної та достовірної інформації про кредит, детально не проінформовано про умови договору, зокрема, про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у договорі кредиту неналежним чином визначено реальну ціну договору, адже при встановленні у графіку погашення еквівалент суми в доларах США кожного разу платіж в гривневому еквіваленті буде збільшуватися, що безпосередньо порушує принцип добросовісності при укладенні договору, адже сума, яка встановлена в графіку погашення, є незмінною, але курс гривні до долару США є змінний, що призводить до того, що кожного разу сума погашення по кредитному договору збільшується, що є несправедливим відносно до законних прав Споживача по кредитному договору, і відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для визнання окремих положень цього договору недійсними.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.05.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №50004320, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 396918,95 грн. (еквівалентно 49257,75 дол. США за курсом 8,0580 грн/дол. США), строком користування на 60 місяців, із встановленням процентної ставки в розмірі 9,90% на придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування (а.с. 11 т. 1). Поручителем за даним договором виступила ОСОБА_5 (а.с. 11 т. 1).

Кредитний договір становить цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні Кредиту.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору усі платежі повинні бути сплачені у гривні та підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником на повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

У подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених товариством рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Відповідно до пунктом 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту.

Згідно з пунктом 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у Графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування, із зазначенням у Графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.

У пункті 9.5 Загальних умов кредитування сторонами погоджено, що підписуючи ці умови позичальник підтверджує, що товариство належним чином ознайомило його з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також з правилами надання фінансових послуг, затверджених ТОВ «Порше Мобіліті».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті і саме з такими умовами кредитування погодилася позивач, а тому підстав для задоволення позову немає.

Доводи скаржника, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ґрунтуються на вимогах закону.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суд встановивши, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, не дав належної оцінки цим обставинам та не звернув уваги на те, що відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника, і волевиявлення сторін кредитного договору було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Виконання позивачем умов договору, зокрема, підтверджено рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 23 червня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду луганської області від 13 жовтня 2016 року, про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» та стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованості за кредитним договором №500043206 від 21 травня 2012 року, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами взятих на себе зобов’язань за договором (а.с. 75-82 т. 1).

Вказані обставини відповідно до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України (в редакції 2004 року) не підлягають доказуванню.

Отже, у справі, що переглядається, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними положень кредитного договору, неправильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також суд помилково застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка забороняє фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом, оскільки матеріалами справи підтверджено, що при укладенні і виконанні оспорюваного кредитного договору відповідач кредит надав у гривнях, і збільшення сум щомісячних платежів за кредитом не пов’язано зі збільшенням процентної ставки або інших платежів.

Всі вищенаведені висновки щодо застосування норм права зроблені Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2018 року (справа №623/4411/15-ц), а згідно частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскільки суд припустився невідповідності висновків суду обставинам справи, наведене відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що під час подання позову немайнового характеру до сплати належало 640 грн. судового збору, за подання апеляційної скарги на рішення суду в цій частині – 960 грн., які сплачені відповідачем, і апеляційну скаргу задоволено, то з позивача на користь відповідача належить до стягнення 960 грн.

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає платі відповідною стороною або третьою особою.

Матеріалами справи підтверджено, що договір про надання юридичних послуг від 25.05.2015 року укладений між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «КПД КОНСАЛТІНГ», працівником якої є адвокат ОСОБА_2 (а.с. 191-193 т. 1), та ТОВ «Порше мобіліті» (а.с. 181-184 т. 1); заявкою на надання юридичних послуг №298 від 03 серпня 2017 року до Договору про надання юридичних послуг від 25 травня 2015 року сторони погодили представництво інтересів ТОВ «Порше Мобіліті» у справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання договору №500043206 від 21.05.2012 року недійсним (а.с. 185-187 т. 1); згідно Акту №2 про надані послуги до заявки №298 вищезазначені послуги надані і їх загальна вартість становить 8400 грн. (а.с. 188 т. 1); оплату послуг проведено згідно рахунку №150526 від 07 грудня 2017 р. (а.с. 189 т. 1) та виписки із банківських операцій ТОВ «Порше Мобіліті» від 18.12.2017 року (а.с. 190 т. 1).

Враховуючи, що відповідачем не наданий розрахунок обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витраченого часу на певні процесуальні дії представників, детальний опис робіт (надання послуг) на 8400 грн., колегія суддів бере до уваги, що повноважений представник відповідача ОСОБА_2, згідно матеріалів справи, подав апеляційну скаргу на 16 сторінках (а.с. 149-164 т. 1) та брав участь у судовому засіданні 27 березня 2018 року у режимі відеоконференції, інший представник відповідача - адвокат ОСОБА_8 27.02.2018 року подавав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тому з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України вважає доведеним розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Тому загалом з позивача на користь позивача належить до стягнення 5160 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судові витрати у розмірі 5160 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексу постанови – 31 березня 2018 року.

Головуючий

Судді: