Постанова № 73087158, 26.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 685/1559/17

Провадження № 22-ц/792/466/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя – доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представника апелянта ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №685/1559/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Теофіпольського районного суду від 11 січня 2018 року (суддя Бурлак Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_6 зазначала, що 09.10.2016 року уклала шлюб із відповідачем, від якого 16.03.2017 року у сторін народилася донька Ніколь. Позивачка вказує, що ОСОБА_5 разом із сім’єю не проживає, грошові кошти чи майно на утримання доньки не надає, а через високі ціни на продукти харчування, засоби гігієни, одяг, взуття, ліки, розвиваючі іграшки та інші товари для немовлят та, враховуючи, що відповідач є працездатною особою і не обмежений у можливості заробітку грошей, фактично перебуває на державному утриманні як військовослужбовець і отримує від держави достатнє грошове забезпечення, ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі ? частки від всіх його доходів щомісячно, починаючи з дня народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 11 січня 2018 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 12.10.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. В межах суми платежу за один місяць рішення суду допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку зазначаючи, що в суді першої інстанції визнавав позов частково і погоджувався сплачувати аліменти у розмірі 1/5 частини його доходів. Апелянт вказує, що при визначенні розміру аліментів судом не було враховано його матеріальне становище та факт його навчання. На думку апелянта, судом першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства стягнуто з нього аліменти не у розмірі ? частини усіх доходів, а у розмірі 1/3 частини. Тому, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 просить частково скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на користь позивачки на утримання доньки у розмірі ? частини усіх видів доходів.

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представник апелянта ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених.

Апелянт, позивачка та її представник до суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника апелянта, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою.

Враховуючи, що відповідач є студентом, отримує стипендію, а обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком матері і батька, суд обґрунтовано стягнув із ОСОБА_5 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

На підставі ст. 183 СК України частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В силу роз’яснень, що викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на дитину, відповідач добровільно свого обов'язку по утриманню дитини не виконує, доказів протилежного суду надано не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача.

Належних, достовірних та достатніх доказів про те, що матеріальне становище відповідача не дозволяє сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеному розмірі, відповідачем до суду не надано.

Посилання в апеляційній скарзі про неврахування судом при визначенні розміру аліментів ту обставину, що він є студентом та його нинішній матеріальний стан, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував, що відповідач є студентом та отримує стипендію. І ця обставина не звільняє ОСОБА_5 від обов'язку належним чином утримувати свою доньку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що при визначенні саме розміру аліментів на утримання однієї дитини, суд порушив норми матеріального права, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, ч. 5 ст. 185 СК України передбачено розмір аліментів на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів при зверненні до суду того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина із заявою про видачу саме судового наказу.

А ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Враховуючи вік дитини та пов'язані з цим витрати, розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, пріоритетність прав дітей на достатнє забезпечення їхніх потреб, майновий стан сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що аліменти в розмірі 1/3 усіх доходів відповідача є достатніми для забезпечення необхідного рівня життя малолітньої дитини та реально можливими до сплати відповідачем.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8 Справа № 22ц/792/466/18

Доповідач – Корніюк А.П. Категорія: 50