Постанова № 73084175, 22.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» березня 2018 року м. Херсон

Справа № 661/1035/17

Провадження № 22-ц/791/435/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя – доповідач)ОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Бойко М. Є. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Новокаховської міської ради Херсонської області, відділу реєстрації Новокаховської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання реєстрації у житловому приміщенні незаконною та її скасування, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся з вище зазначеним позовом до суду, уточненим в ході розгляду справи. В його обґрунтування посилався на те, що з 1992року по 2000 рік він ,його дружина ОСОБА_8 і їх донька ОСОБА_7 проживали у державній квартирі № 34 у м. Нова Каховка, вул. Н. Букіна, 6а.

Після розірвання між ним і відповідачкою шлюбу у 2000 році, ОСОБА_9 розділила особовий рахунок на квартиру і приватизувала дві кімнати у ній, отримавши свідоцтво про право власності, яке рішенням суду визнано недійсним. Тоді ж, у 2000 році, відповідачки виїхали на постійне місце проживання в квартиру № 88 у м. Нова Каховка по вул. Букіна, 14, де зареєстрували своє місце проживання, втративши статус наймачів його квартири.

Незважаючи на зазначене, ОСОБА_9 у 2001 році звернулася з позовом до суду про зміну договору найму житла, і суд своїм рішенням зобов’язав ЖЕК – 1 укласти з нею окремий договір найму.

Відповідачі, знявшись з реєстрації в спірній квартирі, створюють йому перешкоди у користуванні всією квартирою.

ОСОБА_9 і ОСОБА_10, використовуючи свідоцтво про право власності на квартиру від 21 серпня 2000 року, яке було визнано недійсним судом, повторно здійснили реєстрацію свого місця проживання у ній.

Позивач просив суд скасувати рішення Новокаховського міського суду № 2-421/01 від 21 березня 2001 року про розділ особового рахунку, зобов’язати власника жилого приміщення – Новокаховську міську раду укласти з ним новий договір найму, як з єдиним законним наймачем квартири, на підставі ст. 71 ЖК України, визнати ОСОБА_9 і ОСОБА_10 втратившими право користування жилим приміщенням – квартирою № 34, розташованою у м. Н. Каховка, вул. Н. Букіна, 6а з моменту вибуття з квартири – 2000 року та зміни місця реєстрації проживання і зазначити у рішенні суду той факт, що для здійснення реєстрації місця проживання у його квартирі відповідачки надали в органи реєстрації недійсний документ – свідоцтво про право власності на жиле приміщення від 21 серпня 2000 року; роз’яснити відповідачам, що позовні вимоги не порушують їх право на вибір місця проживання і за ними зберігається можливість зареєструвати місце свого проживання у його квартирі при поданні в органи реєстрації документів, передбачених правилами реєстрації місця проживання.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом процедури розгляду його заяви про відвід судді, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 від 26 листопада 2013 року і ОСОБА_7 від 28 лютого 2015 року у квартирі АДРЕСА_1; встановити факт втрати відповідачами права користування квартирою після їх виїзду у 2000 році та зміни місця реєстрації; скасувати рішення Новокаховського міського суду № 2-421/01 від 21 березня 2001 року про розділ особового рахунку, стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати у справі у розмірі 1 952 грн 20 коп.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_9 зазначає, що її доводи не відповідають дійсним обставинам, апелянт навмисно їх перекручує, зводить наклепи на неї та суддів, прокурорів, зловживаючи своїми правами, просила у задоволенні скарги відмовити.

Справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, відповідно до рішення Новокаховської ради народних депутатів № 92 від 21 квітня 1992 року ОСОБА_5 на склад сім’ї з 4 осіб: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7 видано ордер на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 /а. с. 45/.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2000 року розірвано шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_5 /а. с. 46/.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 березня 2000 року змінено договір найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_3, виділено у користування сторін певні жилі кімнати у квартирі, підсобні приміщення та місця загального користування /а. с. 74/.

На підставі вказаного рішення 15 серпня 2000 року Виконавчий комітет Новокаховської міської ради народних депутатів видав ОСОБА_9 на склад сім’ї ОСОБА_7 свідоцтво № 745-св/9627 про право власності на житло – кімнату у квартирі спільного заселення у квартирі АДРЕСА_3 /а. с. 111/.

Постановою президії Херсонського обласного суду від 18 грудня 2000 року рішення суду від 27 березня 2000 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Новокаховського міського суду від 21 березня 2001 року, яке є чинним, задоволено позов ОСОБА_9, змінено договір найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_3; виділено ОСОБА_9 і її неповнолітній доньці ОСОБА_7 жилі кімнати площею 16,5 кв. м. і 9,5 кв. м. з балконом, виділено ОСОБА_5 жилу кімнату площею 11,4 кв. м. з лоджією, підсобні приміщення залишено у загальному користуванні /а. с. 49/.

26 листопада 2013 року ОСОБА_9 і 28 лютого 2015 року ОСОБА_7 звернулися до Новокаховського МС УДМС України в Херсонській області про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначивши підставою реєстрації – свідоцтво про право власності від 15 серпня 2000 року № 745-св/9627, яка була здійснена/а. с. 109 – 120, 126 – 131/.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2015 року, що набрало законної сили 13 січня 2016 року, позов ОСОБА_5 задоволено, скасовано розпорядження про приватизацію житла від 15 серпня 2000 року № 745-св/9627 ОСОБА_9 квартири за адресою: АДРЕСА_4; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло видане ОСОБА_9 і ОСОБА_7 на підставі вказаного рішення виконавчого комітету; відмовлено у задоволенні позову про зобов’язання комунального підприємства «Новокаховське житлово – експлуатаційне управління» скасувати розподіл особових рахунків квартири АДРЕСА_3 проведеного на підставі рішення суду та у скасуванні реєстрації ОСОБА_9 у вказаній квартирі /а. с. 6 – 13/.

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність реєстрації відповідачів у спірній квартирі з підстав визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2000 року вже була предметом судового розгляду і встановлені у ній обставини не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, щодо яких встановлено ці обставини, і вважав, що на день реєстрації ОСОБА_9 і ОСОБА_7 у спірній квартирі, свідоцтво про право власності на житло від 21 серпня 2015 року, на підставі якого проведено реєстрацію, було чинним, а спірна кватира та ордер на неї були надані позивачу на склад сім’ї, до якої входили і відповідачі у справі. Позовна вимога про визнання відповідачів втратившими право жилим приміщенням у зв’язку з відсутністю у ньому більше шести місяців без поважних причин задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами після розірвання шлюбу склалися вкрай неприязні стосунки, позивач чинив перешкоди відповідачам у користуванні житлом, що підтверджено наданими у справі доказами. Позовна вимога ОСОБА_5 про зобов’язання міської ради укласти тільки з ним – єдиним законним наймачем квартири новий договір найму є похідною від інших, у задоволенні яких позивачу відмовлено, тому вона задоволенню не підлягає. Вимога ОСОБА_5 про скасування рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2001 року про зміну договору найму житлового приміщення не є позовною вимогою і повноваження його скасування до повноважень суду першої інстанції не належить.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 15 грудня 2000 року та прийнятих рішень Новокаховського міського суду спочатку від 27 березня 2000 року, а потім від 21 березня 2001 року, яке є чинним, змінено договір найму жилого приміщення – квартири АДРЕСА_3, який було укладено між виконавчим комітетом Новокаховської міської ради народних депутатів та ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому № 92 від 21 квітня 1992 року і ордеру, виданого на ім’я ОСОБА_5 на склад сім’ї із чотирьох чоловік: ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_11 - донька, ОСОБА_7 – донька на заняття житлового приміщення площею 37,5 кв. м., що складається із трьох кімнат, ізольованих АДРЕСА_5.

Відповідно до рішення суду виділено ОСОБА_6 із неповнолітньою донькою ОСОБА_7 житлові кімнати площею 16,5 кв. м. і 9,5 кв. м. з балконом, виділено ОСОБА_5 жилу кімнату площею 11,4 кв. м. з лоджією, підсобні приміщення залишено у загальному користуванні. Зобов’язано ЖЕК – 1 Новокаховського міськвиконкому укласти з кожною стороною окремий договір найму на вказане житлове приміщення /а. с. 45 – 49/.

Такі окремі договори найму з позивачем і відповідачкою на виділені їм у користування жилими приміщеннями у квартирі, на виконання рішення суду, були укладені, що сторони не заперечують, тому дана обставина не підлягає доказуванню.

Зважаючи на вищезазначене, спірна квартира є квартирою спільного заселення, а ОСОБА_5 В, і ОСОБА_9 – користувачами певних кімнат у квартирі спільного заселення, і між ними із вказаного часу припинилися правовідносини як наймача житла і членів його сім’ї.

Підставою позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання відповідачів втратившими право користування житлом зазначено ст. 71 ЖК України у зв’язку з не проживанням останніх у квартирі без поважних причин понад 6 місяців. При цьому, позивач, обґрунтовуючи вказані позовні вимоги, посилається на обставини про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_7 з 2000 року виїхали із квартири, змінивши місце проживання і реєстрації, тобто фактично зазначаючи обставини, які є підставою для втрати права користування і розірвання договору найму житла відповідно до ст. 107 ЖК України – вибуття наймача і членів його сім’ї на постійне проживання до іншого жилого приміщення у тому ж населеному пункті.

Підставу позову самостійно суд змінити не може.

Слід також зазначити, що відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року із змінами і доповненнями «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що ОСОБА_9 і ОСОБА_7 вибули із спірної квартири внаслідок перешкод та неправомірних дій позивача, що підтверджується рішенням Новокаховського міського суду від 23 серпня 2000 року, яким задоволено позов ОСОБА_9 і зобов’язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_9 ОСОБА_7 у користуванні кімнотою, площею 16,6 кв. м. в квартирі АДРЕСА_3, звільнивши її /а. с. 51/., вироком Новокаховського міського суду від 22 січня 2014 року, за яким ОСОБА_5 визнано винним та призначено покарання, за ч. 2 ст. 125 КК України – за заподіяння ОСОБА_12 – співмешканцю ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, а саме, нанесенні удару металевою трубою по голові ОСОБА_12 під час супроводження ним ОСОБА_9 12 серпня 2012 року до спірної квартири /а. с. 52 – 53/; висновками ДІМ СДІМ Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області за результатами проведених перевірок за заявою ОСОБА_9 від 24 квітня 2014 року і 01 липня 2015 року встановлено, що між ОСОБА_9 і ОСОБА_5 склалися неприязні стосунки, ОСОБА_5 неодноразово обіцяв псувати майно ОСОБА_9, і 22 жовтня 2014 року вона не змогла потрапити до квартири через заміну замка на вхідних дверях, а 11 червня 2015 року виявлено пошкодження замка на вхідних дверях квартири /а. с. 135 – 136/.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що відповідачка, а не він, створює йому перешкоди у користуванні квартирою, підтвердженням чого є вирок Новокаховського міського суду від 22 січня 2014 року, про його дії, вчинені у стані самооборони від протиправних дій ОСОБА_9 м. і її співмешканця – ОСОБА_12 підлягають відхиленню, оскільки вказаним вироком встановлено протиправність дій ОСОБА_5 та факт заподіяння ним умисних ударів металевою трубкою по голові ОСОБА_12 із заподіянням потерпілому легких тілесних ушкоджень, що заподіяли короткочасний розлад здоров’я.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 В, про незаконність судового рішення у частині відмови у задоволенні його позовних вимог про скасування повторної реєстрації відповідачів у квартирі як такої, що здійснена з використанням незаконного документа – свідоцтва про право власності на приміщення № 745-св/9627, виданого 25 серпня 2000 року ,підлягають відхиленню як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Дійсно, реєстрація ОСОБА_9 і ОСОБА_7 у спірній квартирі відповідно 26 листопада 2013 року і 28 лютого 2015 року здійснена на підставі свідоцтва від 15 серпня 2000 року № 745сз/9627 і на зазначені дати воно було чинним.

Дане свідоцтво визнано недійсним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2015 року, що набрало законної сили 13 січня 2016 року, підстави для здійснення реєстратором оцінки та перевірки його дійсності та підстав його видачі були відсутні.

Скасування рішення Новокаховського міського суду від 27 березня 2000 року, як підстави видачі свідоцтва про право власності, не тягло за собою автоматично недійсності даного свідоцтва без визнання його таким в судовому порядку. Тому доводи апеляційної скарги позивача, що саме з дати скасування вказаного рішення, свідоцтво про право власності є недійсним, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону підлягають відхиленню.

До того ж, після скасування 18 рудня 2000 року постановою Президії Херсонського обласного суду вказаного рішення та направлення справи на новий розгляд, рішенням Новокаховського міського суду від 21 березня 2001 року позовні вимоги ОСОБА_9 про зміну договору найму жилого приміщення знову були задоволені і практично на тих же умовах, як і в рішенні суду від 27 березня 2000 року: виділено ОСОБА_6 із неповнолітньою донькою ОСОБА_7 жилі кімнати площею 16,5 кв. м. і 9,5 кв. м. з балконом, виділено ОСОБА_5 жилу кімнату площею 11,4 кв. м. з лоджією, підсобні приміщення залишено у загальному користуванні. Зобов’язано ЖЕК – 1 Новокаховського міськвиконкому укласти з кожною стороною окремий договір найму на вказане жиле приміщення /а. с. 47, 49/. Дане рішення суду є чинним, було чинним і на момент повторної реєстрації відповідачів у квартирі, як квартирі спільного заселення та надавало відповідачам право реєстрації у квартирі спільного заселення, на жилій площі, що була виділена їм у користування.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_9 при повторному розгляді справи за її позовом про зміну договору найму жилого приміщення приховала той факт, що вона використала незаконне свідоцтво про право власності, тому вона є неналежним позивачем у даній справі, а ухвалене 21 березня 2001 року рішення Новокаховського районного суду є незаконним і підлягає скасуванню, а його вимоги у зазначеній частині задоволенню, є безпідставними і підлягають відхиленню. Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснюється апеляційним судом за апеляційною скаргою сторони у справі або іншої заінтересованої особи, поданою у справі, яка підлягає перевірці. Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вимоги позивача про скасування судового рішення від 21 березня 2001 року не є позовними вимогами.

Доводи скарги ОСОБА_5 В, про те, що суддя першої інстанції, яка ухвалила рішення, була зацікавлена особисто в результатах розгляду його позову, у зв’язку з чим він надав суду заяву про відвід судді ,який був відхилений, а після внесення змін до ЦПК України щодо порядку розгляду заяви про відвід судді його заява про відвід судді не була переглянута судом, не ґрунтуються на законі і підлягають відхиленню.

Аргументом щодо зацікавленості судді в результатах розгляду даної цивільної справи, позивач зазначав процесуальні дії цього судді під час розгляду кримінальної справи за його звинуваченням та винесенні обвинувального вироку. Однак вирок суду відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України є чинним.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України (в новій редакції), незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів вважає, що передбачені законом підстави і обставини, на які посилається ОСОБА_5 на їх підтвердження для відводу судді у даній справі відсутні, тому відсутні підстави для скасування судового рішення відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Процесуальним законом не передбачено обов’язок судді щодо повторного розгляду заяви про відвід, рішення за якою вже прийнято, у зв’язку із внесенням змін до законодавства, що регулює порядок вирішення даного питання.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не відносяться до предмету спору у даній справі, не ґрунтуються на законі ,не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню ,а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах – Верховного Суду.

Головуючий ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3